Постанова КАС ВС № 1.380.2019.003950

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року м. Київ справа № 1.380.2019.003950 адміністративне провадження № К/990/23783/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків до Державного підприємства «Львіввугілля» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року (суддя Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (судді: Глушко І.В. (головуючий), Шавель Р.М., Улицький В.З.) у справі № 1.380.2019.003950. У С Т А Н О В И В: І. Суть спору Короткий зміст позовних вимог

1. Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - позивач, контролюючий орган, ЗМУ ДПС по роботі з ВПП) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - відповідач, Підприємство, ДП «Львіввугілля») про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 165410846,52 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна узгоджена заборгованість в розмірі 165410846,52 грн, яку він самостійно не сплачує, відтак, відповідно до положень статті 95 Податкового кодексу України, наявні підстави для надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків згідно з актами опису від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 №10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5525564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на суму 2145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн. Позивач вказує, що контролюючим органом дотримано встановлений Податковим кодексом України порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково. Надано Західному міжрегіональному управлінню Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 44045187) дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 30154929,44 грн за рахунок майна платника податків Державного підприємства «Львіввугілля» (вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80001, код ЄДРПОУ 32323256), що перебуває у податковій заставі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу в розмірі 30154929,44 грн за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», оскільки контролюючий орган підтвердив вжиття усіх послідовних дій щодо саме цієї суми податкового боргу відповідача, що передують зверненню до суду з позовними вимогами про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, проте позитивних результатів ці заходи не дали внаслідок відсутності коштів на рахунку платника. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДП «Львіввугілля» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у повному обсязі. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 813/3195/14 задоволено позов контролюючого органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» у банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь Державного бюджету України 3574342,44 грн заборгованості. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 813/5271/15 задоволено позов контролюючого органу та стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28079414,00 грн. З метою погашення заборгованості контролюючим органом на адресу ДП «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» № 1/171 від 17 червня 2003 року та друга податкова вимога форми «Ю2» № 2/175 від 22 липня 2003 року. Контролюючим органом на підставі перелічених вище судових рішень скеровано інкасові доручення в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках у банку. Згідно з актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн) складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн, про що внесено відповідні записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна по ДП «Львіввугілля». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі, що розглядається позов задоволено частково: надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 31653756,44 грн за рахунок майна платника податків - ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та від 08 липня 2020 року залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, а апеляційні скарги ДП «Львіввугілля» та Офісу великих платників податків Державної податкової служби, відповідно, без задоволення. Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.003950 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суди попередніх інстанцій дослідивши наявні у матеріалах справи акти опису майна в податкову заставу на предмет наявності законодавчої заборони щодо його реалізації, встановили, що в податкову заставу також передано майно, яке є основними засобами, до яких, відповідно, не може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі надаватися дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу, а саме у актах опису майна описано: від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн кліть шахтна; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн газовідсмоктувальна установка, вимикач автоматичний, пускач; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн котел твердопаливний 2 шт.; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн касовий апарат, морозильна камера; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн конвеєр заводський; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн акумуляторні батареї, відеокамери, агрегати шахтні, холодильна вітрина, касові апарти, насосна станція, вимикач, сверло, установки, тощо; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн секції, електродвигуни, комбайн, котел, інш.; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн комбайни, камера; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн секції 2КД -90; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн будівля, секції, комбайн, насосна станція; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн секції; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн сверло, вентилятор; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн установка автоматичного пожежогасіння; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн кліть плахтна, лебідка, провідник, інші. Щодо актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн, від 30.11.2016 №10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн в податкову заставу передано майно - вугілля, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами, а тому до них може бути надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу. Судами встановлено, що частина майна (вугілля) підприємства, що перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з, від 30.11.2017 № 22-з, від 30.11.2017 № 20-з, від 30.11.2016 № 10-з, відповідачем було реалізоване відповідно до вимог частини третьої пункту 92.1 статті 92 ПК України, що підтверджене матеріалами справи, а саме: договорами поставки вугілля, відомостями по рахунку 361 та актами звіряння взаємних розрахунків за договорами, як наслідок, не може бути реалізоване в рахунок погашення суми податкового боргу ДП «Львіввугілля» відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 ПК України. Водночас актом опису майна від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн описано вугілля марки Г(Г2)Р(0-200), у кількості 39834 т, на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності у майбутньому, отже, є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.003594, яке набрало законної сили, надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 1498827,00 грн за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі. Підставою до прийняття такого рішення, як і в справі, що розглядається, слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 813/5271/15, якою стягнуто з рахунків ДП «Львіввугілля» податковий борг в сумі 28079414,00 грн. Таким чином, судами встановлено, що у контролюючого органу є дозвіл на погашення податкового боргу, стягнутого постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 813/3195/14 в сумі 3574342,44 грн та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 813/5271/15 в сумі 28079414,00 грн, за виключенням із цієї суми 1498827,00 грн, дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі вже надано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.003594 з огляду на те, що підставою для прийняття такого рішення слугувала наявність постанови Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 813/5271/15, з чим погодився позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема, положень статті 92 ПК України, зокрема, щодо надання дозволу на реалізацію готової продукції, яка вже реалізована Підприємством у відповідності до пункту 92.1 статті 92 ПК України, а також права Підприємства на реалізацію в порядку пункту 92.1 статті 92 ПК України готової продукції майбутніх періодів, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. У справі, що розглядається контролюючий орган підставами звернення з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі зазначає наявність у відповідача заборгованості, що утворилась за рахунок збільшенням податкового боргу у 2016-2019 роках, який виник внаслідок несплати до бюджету зобов`язань, узгоджених самостійно, в адміністративному чи судовому порядку. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги ЗМУ ДПС по роботі з ВПП про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 165410846,52 грн за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, з урахуванням встановлених обставин справи, положень чинного податкового законодавства, а також висновків викладених у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.003950 дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується вжиття контролюючим органом відповідних заходів, передбачених Податковим кодексом України, які є необхідною передумовою погашення суми податкового боргу за рахунок майна ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі, лише у сумі 30154929,44 грн, що в розумінні положень Податкового кодексу України може бути використане як джерело погашення податкового боргу. Відповідач обґрунтовуючи касаційну скаргу щодо наявності правових підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог не вказує доводів щодо спростування висновків судів попередніх інстанцій, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що контролюючим органом було вжито передбачених чинним податковим законодавством заходів, які є необхідною передумовою погашення суми податкового боргу за рахунок майна ДП «Львіввугілля», що перебуває у податковій заставі, у сумі 30154929,44 грн, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, та не спростовує таких жодними належними, достатніми та допустимими доказами. Тоді як, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано положень пункту 92.1 статті 92 ПК України щодо реалізації відповідної продукції та продукції на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності у майбутньому (акт опису майна у податкову заставу від 28.09.2018 № 8-з), що порушує права ДП «Львіввугілля», на думку відповідача. Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями пункту 3 розділу 1 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, необоротні активи - всі активи, що не є оборотними. Оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Пунктом 4 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, визначено основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Згідно з положеннями пункту 5 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи). Згідно пунктів 4-6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з вказаними актами опису майна (згідно яких в податкову заставу передано, серед іншого, вугілля, відходи шахтного виробництва та інше майно). Проаналізувавши вказані положення у правовому взаємозв`язку з нормами Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», 7 «Основні засоби» та 9 «Запаси», - Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що готова продукція (вугілля, відходи шахтного виробництва) є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено. Так, згідно з положеннями пункту 92.1 статті 92 ПК України у разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з актом опису майна від 28.09.2018 № 8-з описано вугілля марки Г(Г2)Р(0-200), у кількості 39834 т, на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було не враховано положень пункту 92.1 статті 92 ПК України в частині їх застосування до спірних правовідносин, оскільки таке вугілля, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства, є оборотним активом, відносно якого будь-яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено. Суди також врахували, що це не порушує/обмежує закріплене вказаними положеннями податкового законодавства права платника податків, зокрема, яким відповідач скористався. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що частина майна (вугілля) підприємства, що перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 03.05.2018 № 5-з, від 30.11.2017 № 22-з, від 30.11.2017 № 20-з, від 30.11.2016 № 10-з, відповідачем було реалізоване відповідно до вимог частини третьої пункту 92.1 статті 92 ПК України, що підтверджене матеріалами справи, а саме відповідними договорами поставки вугілля, відомостями по рахунку 361 та актами звіряння взаємних розрахунків за договорами.

12. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків (ДП «Львіввугілля»), що перебуває у податковій заставі, у сумі 30154929,44 грн.

13. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

14. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року слід залишити без задоволення.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

17. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Частиною третьою статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, 75 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 1.380.2019.003950 залишити без змін. Поновити виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 1.380.2019.003950. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник