Постанова 4857 № 1.380.2019.003950

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003950 пров. № А/857/279/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, головуючий суддя Кедик М.В., ухвалене о 12:33 год. у м. Львові, повний текст якого складено 12.12.2019 року, у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року позивач Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся в суд з позовом до ДП "Львіввугілля", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків ДП "Львіввугілля", що перебуває у податковій заставі, відповідно до актів опису від 13.02.2019 року № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн.; від 12.11.2018 року № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн.; від 05.03.2018 року № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн.; від 03.05.2018 року № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн.; від 26.04.2018 року № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн.; від 28.09.2018 року №8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн.; від 14.12.2018 року № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн.; від 12.10.2018 року № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн.; від 06.11.2017 року №16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн.; від 06.11.2017 року № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн.; від 06.11.2017 року № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн.; від 06.11.2017 року № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн.; від 06.11.2017 року № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн.; від 06.11.2017 року № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн.; від 06.11.2017 року № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн.; від 26.07.2018 року № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн.; від 30.11.2017 року № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн.; від 30.11.2017 року № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн.; від 30.11.2016 року № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 165 410 846,52 грн., яку він самостійно не сплачує, відтак керуючись ст. 95 ПК України наявні підстави для надання дозволу на погашення суми боргу за рахунок майна платника. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; надано Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ - 39440996) дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 31 653 756,44 грн., за рахунок майна платника податків державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ - 32323256), що перебуває у податковій заставі; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ДП "Львіввугілля" оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДП «Львіввугілля», а саме його відокремлені підрозділи, перебувають в стадії приватизації, тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Крім цього, представник покликався на те, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не є стягувачем за рішеннями суду про стягнення податкового боргу, оскільки такі рішення приймались за результатами розгляду позовів Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року у справі № 813/3195/14 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено; стягнуто з рахунків державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул.. Богдана Хельницького, буд. 26, ЄДРПОУ 32323256) у банках, обслуговуючих цього платника податків на користь Державного бюджету України 3 574 342 грн. 44 коп. заборгованості. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 року у справі № 813/6431/14 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу, задоволено повністю. Стягнуто з рахунків державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Богдана Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 32323256) у тому числі і з його відокремлених підрозділів, на користь Державного бюджету кошти в розмірі 11 643 010,00 грн. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року у справі № 813/5271/15 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу задоволено повністю; стягнуто з рахунків державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська обл., Сокальський район, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ-32323256) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28 079 414 гривень 00 коп. З метою погашення заборгованості позивачем, на адресу Державного підприємства «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» № 1/171 від 17.06.2003 року та друга податкова вимога форми «Ю2» № 2/175 від 22.07.2003 року. З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом на підставі вказаних судових рішень скеровано інкасові доручення в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках у банку (а.с. 98-107, т. 1). Згідно з актами опису майна в податкову заставу по ДП «Львіввугілля» складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн. Оскільки, заходи стягнення вжиті позивачем не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню в частині погашення податкового боргу в сумі 31 653 756,44 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Так, відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Як зазначено у п.п. 89.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України). Так, як встановлено ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (далі - Закон) вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції. З метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. Відповідно до статтей 3, 4 Закону приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. До об`єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств. Дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом (ст. 16 Закону). Матеріалами справи підтверджується, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 987 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації» затверджено перелік об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна». Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках» затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, в тому числі відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна», «Шахта «Степова». Так, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. Крім цього, постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 813/933/15 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби до державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі встановлено, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт (основні фонди). У спірних правовідносинах, згідно з актами опису, в податкову заставу передано майно - вугілля та відходи шахтного виробництва, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП Львіввугілля, яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу. Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що вжиті позивачем заходи про стягнення податкового боргу в сумі в сумі 31 653 756,44 грн. не призвели до його погашення відповідачем, відтак наявні підстави для надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі в сумі 31 653 756,44 грн. Покликання відповідача про те, що описане вугілля, згідно з актами опису майна від 14.06.2019 року №5, від 21.06.2019 року № 9, від 21.06.2019 року №10, від 21.06.2019 року №7, від 21.06.2019 року №8 продане відповідачем не доведено та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи. Також покликання апелянта про те, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не є стягувачем за рішеннями суду про стягнення податкового боргу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до постанови КМУ від 30.03.2016 року №247 спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників реорганізовано шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, зокрема, спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.003950 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 14.02.2020 року.