Постанова КАС ВС № 1.380.2019.001440

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.001440 адміністративне провадження № К/9901/33191/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповдача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя: Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (судді: Глушко І.В., Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №1.380.2019.001440 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : Державне підприємство "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо зарахування сплачених ним сум єдиного соціального внеску за період з жовтня 2017 року по березень 2019 року в рахунок погашення штрафних санкцій та пені та, як наслідок, зобов`язати зарахувати платежі, перераховані згідно Реєстру платіжних доручень, в рахунок сплати ДП "Львіввугілля" та його відокремленими підрозділами недоїмки зі сплати єдиного соціальному внеску та внести зміни в Інтегровану картку платника (ІКП) щодо зарахування відповідних платежів в рахунок недоїмки. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не взято до уваги, що кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату єдиного внеску, фіскальний орган спрямував на погашення боргу за минулий період. В свою чергу, незарахування єдиного внеску відповідно до здійснених платежів призводить до неврахування відповідних періодів до страхового стажу працівників, а нарахована їм за цей час заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, що позбавляє застраховану особу права на соціальний захист. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на звернення ДП "Львіввугілля" з листом від 20.03.2019 про надання повного витягу з ІКП щодо нарахування, сплати та зарахування єдиного соціального внеску а період 01.01.2017 - 01.03.2019, Офісом ВПП ДФС листом №14333/10/28-10-48-02 від 21.03.2019 роз`яснено, що Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено надання доступів до ІКП та надання витягів з них для платників податків. Додаткового у означеному листі позивача було проінформовано щодо наявної заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.03.2018, що становить 12349106, 61 грн, в тому числі: основний платіж - 7144773,07 грн, штрафні санкції - 811000,10 грн, пеня 4393333, 44 грн. В свою чергу, згідно довідки, сформованої ДП "Львіввугілля", у період з 01.10.2017 по 31.01.2019 єдиний соціальний внесок було нараховано у розмірі 7622386, 70 грн, з якого сплачено 7622 166, 25 грн. На підтвердження сплати означених сум єдиного соціального внеску позивачем до матеріалів справи було долучено реєстри платіжних доручень зі сплати ЄСВ ДП "Львіввугілля" за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року. Поряд з цим, згідно довідки по заборгованості ДП "Львіввугілля" ЄСВ станом на 01.03.2019 становить 507193,11 грн, термін сплати, який не настав, 11037 784, 35 грн - штрафи і пеня. Наявність заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідних штрафних санкцій позивач обґрунтовує протиправним діями фіскального органу щодо зарахування внесених у період з жовтня 2017 року по березень 2019 року платежів не в рахунок сплати єдиного внеску, а на погашення заборгованості пені та штрафних санкцій за минулі періоди. Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що норми чинного законодавства регламентують порядок зарахування коштів зі сплати єдиного внеску, тому відповідачем правомірно зараховано суми поточних платежів, які надходили із сплати єдиного соціального внеску, в рахунок сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення. З огляду на це доводи позивача про своєчасність і повноту сплати ним сум єдиного внеску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не спростовують обґрунтованість дій податкового органу щодо визначення спрямування внесених поточних платежів. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. За змістом пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Виходячи із положень абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зокрема ті, що вказані у пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Як зазначено у частині десятій статті 9 Закону № 2464-VI, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За змістом частини шостої статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Наведені норми законодавства, що регулюють порядок сплати та зарахування єдиного соціального внеску, сплаченого відповідними платниками, зокрема, тими, що визначені абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону, дають підстави для висновку, що суми недоїмки, штрафних санкцій та пені погашаються за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску саме у порядку календарної черговості їх виникнення. Таким чином, погашення сум штрафних санкцій та пені у порядку їх календарної черговості з коштів, що надійшли від платника, є законодавчо визначеним обов`язком відповідача як особи, на яку законодавством покладено повноваження здійснення контролю за дотриманням вимог Закону № 2464-VI . В контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин та у взаємозв`язку із наведеними вище нормами права Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність недоїмки за єдиним внеском та непогашених сум штрафних санкцій та пені на час перерахування позивачем сум поточних платежів свідчить про правомірність зарахування відповідачем перерахованих коштів в рахунок погашення заборгованості за єдиним внеском у порядку календарної черговості її виникнення без зміни напрямку сплати єдиного соціального внеску, визначеного платником. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 825/2359/15-а, від 21 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001414, від 04 вересня 2020 року у справі № 826/877/16. При цьому доводи касаційної скарги про те, що дії податкового органу із зарахування поточних плажежів зі сплати єдиного внеску в рахунок погашення заборгованості у порядку календарної черговості призводять до незарахування працівникам страхового стажу за відповідний період колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме на позивача, як платника єдиного соціального внеску, який є роботодавцем, покладено обов`язок щодо належної сплати відповідного платежу, що надає в кінцевому результаті відповідній особі в необхідному обсязі можливість реалізувати право на соціальний захист. Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля", - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Н.Є. Блажівська