Постанова 4812 № 473/798/23

17.07.23 33/812/255/23 Справа № 473/798/23 Провадження № 33/812/255/23 ПОСТАНОВА Іменем України 11 липня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тищук Н.О., із секретарем Калашник А.О., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Півні, Єланецького району, Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів громадян, а саме - 3400 грн., У С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 090750 від 21 лютого 2023 року, 06 вересня 2021 року о 15 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO днз. НОМЕР_2 в районі будинку № 63 по вул. Центральній в с. Яструбинове, Миколаївської області, став учасником ДТП за участі транспортного засобу LIFAN LF 150-2Е днз. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Після цього водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП, до якої був причетний. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 122-4 КУпАП. Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним в інкримінованому правопорушенні та призначено покарання у вигляді адміністративного стягнення штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. 25 травня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову суду. В апеляційній скарзі просив постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначав, що адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП не вчиняв, тому у працівників поліції не будо підстав для складання відносно нього відповідного протоколу, оскільки від самого початку він давав правдиві та послідовні пояснення, не намагався приховати той факт, що дійсно відлучався з місця ДТП, повернувся на місце ДТП ще до складання працівниками поліції необхідних документів та залишався до завершення всіх слідчих дій. Крім цього посилався на те, що пунктом 1.10 ПДР визначено, що дії учасника ДТП щодо залишення місця ДТП, мають бути спрямовані на приховування факту такої пригоди або обставин її скоєння, та необхідність проведення поліцейськими заходів для встановлення (розшуку) учасника ДТП та (або) транспортного засобу. Він таких дій не вчиняв, відлучився з місця ДТП у зв`язку з крайньою необхідністю ситуація на роботі вимагала його негайної особистої присутності. Вважав, що суд безпідставно ототожнив його участь в ДТП з причетністю до неї. Також зазначав, що працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено пунктів ПДР, які він порушив, а сам протокол складений з порушенням визначеного частиною 2 статті 254 КУпАП строку двадцять чотири години з моменту виявлення. Суд на ці обставини належної уваги не звернув та оцінки їм не дав. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступного. За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (частина 1 статті 251 КУпАП). Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). З матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2021 року о 15 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO днз. НОМЕР_2 в районі будинку № 63 по вул. Центральній в с. Яструбинове, Миколаївської області, став учасником ДТП за участі транспортного засобу LIFAN LF 150-2Е днз. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Після цього водій ОСОБА_1 залишив місце ДТП. Факт залишення місця ДТП ОСОБА_1 не заперечує, проте зазначає, що залишив його у зв`язку з крайньою необхідністю, через деякий час добровільно повернувся, а працівниками поліції не вживалися заходи для встановлення (розшуку) учасника ДТП та (або) транспортного засобу. Залишення ОСОБА_1 місця ДТП також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . При цьому свідок ОСОБА_3 , будучи слідчим у кримінальному провадженні за фактом ДТП, у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що ставши учасником ДТП, водій ОСОБА_1 не мав права залишати місця ДТП. Лише у виняткових випадках, якщо він був змушений його залишити, він повинен був зафіксувати сліди, обвівши колеса. Також ОСОБА_3 пояснила, що працівниками поліції вживалися дії на розшук ОСОБА_1 та його автомобіля після скоєння ДТП. Свідки, які були допитані в судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 , є працівниками ДП ДГ «Зорі над Бугом», юристом в якому працює ОСОБА_1 . Ці свідки пояснили, що в день ДТП на підприємстві виникла конфліктна ситуація між керівництвом та працівниками, тому ОСОБА_1 повинен був прибути на підприємство, щоб надати докази його звернення до суду за вирішенням конфліктного питання. Після спілкування з колективом та надання доказів ОСОБА_1 повідомив, що став учасником ДТП та має повернутися на місце ДТП. Отже, щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, слід зазначити наступне. Диспозиція вказаної статті передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Об`єктивна сторона даної статті виражається у залишенні особами місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні (формальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (п. 2.10 «а») Правил дорожнього руху України). При цьому, за змістом пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій також зобов`язаний: - б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; - в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; - г) вжити можливих заходів для надання до медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я; - ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що жодної з перелічених вище дій ОСОБА_1 не вчинив, а ставши причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, за якою він притягнутий до відповідальності судом першої інстанції. При цьому доводи апеляційної скарги про залишення місця ДТП у зв`язку з необхідністю бути присутнім на робочому місці, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки законодавець не вказує обставин, які дають право залишити місце ДТП. Обставини, які спонукали ОСОБА_1 залишити місце ДТП, апеляційний суд не розцінює як надкритичні та такі, що вимагали безспірної та негайної особистої участі ОСОБА_1 , оскільки, враховуючи кількість та доступність засобів дистанційного зв`язку, суд вважає можливим залагодження конфліктної ситуації на робочому місці ОСОБА_1 шляхом дистанційної участі у вирішенні цього питання. Досліджуючи це питання, апеляційний суд також врахував стан іншого учасника ДТП ОСОБА_6 , який отримав травму та потребував медичної допомоги, проте це не вплинуло на дії ОСОБА_1 з приводу залишення місця ДТП. Доводи апеляційної скарги про неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не зазначення в ньому пунктів Правил дорожнього руху, які порушив ОСОБА_1 , суд також оцінює критично, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції, ця обставина не виключає вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Отже, всі необхідні складові у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені, як, зокрема, і суть адміністративного правопорушення. Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки кримінальне провадження по факту ДТП було закрито 17 лютого 2023 року, то строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності на час розгляду справи судом першої інстанції, з урахуванням приписів частини 7 стаття 38 КУпАП, не сплинув. Складення протоколу про адміністративне правопорушення з порушенням визначеного законодавством добового терміну з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (у цьому випадку з моменту закриття кримінального провадження), правового значення не має, оскільки на оцінку винуватості дій ОСОБА_1 не впливає. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Сукупність наведених вище доказів з урахуванням пояснень самого ОСОБА_1 , підтверджує порушення ним вимог пункту 2.10 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена статтею 122-4 КУпАП. У рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна. Крім того, апеляційний суд враховує вид діяльності ОСОБА_1 , а саме те, що він є адвокатом, а значить повинен знати закони і неухильно їх виконувати, розуміючи наслідки їх невиконання. З огляду на зазначене, викладені на обґрунтування апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних у справі доказів, не дають жодних сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини вказаного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, є доведеною "поза розумним сумнівом". Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Тищук