Постанова 4812 № 490/1122/23

11.07.23 33/812/304/23 Справа № 490/1122/23 Провадження № 33/812/304/23 ПОСТАНОВА Іменем України 06 липня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Тищук Н.О., із секретарем - Богуславською О.М., за участю: захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Куценка Валерія Анатолійовича (в режимі відеоконференції), потерпілого ОСОБА_1 , його представника - адвоката Берестнєва В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2023 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм ФОП ОСОБА_3 , проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, У С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №331389 близько 11 год 25 хв 03 лютого 2023 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки "Magyar" реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався в м. Миколаєві по пр. Героїв України в районі буд. №13 та в порушення п.п. 2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Volvo XC 90" реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок отриманого удару, т/з "Volvo XC 90" реєстраційний номер НОМЕР_4 продовжив самовільний рух вперед та здійснив наїзд на транспортний засіб марки "Skoda Superb" реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків. Відповідальність за вчинення цього адміністративного правопорушення передбачена статтею 124 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. 07 червня 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на постанову суду. В апеляційній скарзі просить постанову змінити в частині накладення адміністративного стягнення та піддати більш м`якому виду стягнення - штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції максимального виду покарання, неврахування обставин, що пом`якшують його відповідальність, визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому, а також те, що він працює водієм і позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до неможливості працювати та утримувати сім`ю. Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступного. За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (частина 1 статті 251 КУпАП). Пленум Верховного Суду України у пункті 7 Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що у випадках, коли передбачені суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясувати характер порушень, які допустив кожний із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Правила дорожнього руху України (надалі - ПДР України) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3). Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.1.4). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9). З матеріалів справи вбачається, що близько 11 год 25 хв 03 лютого 2023 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Scania", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом марки "Magyar" реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухався в м. Миколаєві по пр. Героїв України в районі буд. №13 та в порушення п.п. 2.3 "б", 13.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Volvo XC 90" реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок отриманого удару, т/з "Volvo XC 90" реєстраційний номер НОМЕР_4 продовжив самовільний рух вперед та здійснив наїзд на транспортний засіб марки "Skoda Superb" реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 , який в цей час рухався попереду в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та їх власникам завдано матеріальних збитків. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 інкриміновано порушення п. 2,3 б, 13.1 ПДР України. Відповідно до п. 2.3 б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Обставин події апелянт не оскаржує. В апеляційній скарзі висловив свою незгоду з призначеним покаранням - позбавленням права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Проте, санкцією статті 124 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до положень статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України. Як вбачається з оскаржуваної постанови, при обранні виду адміністративного стягнення суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, яке за своєю суттю є грубим порушення ПДР України та призвело до механічних пошкоджень трьох транспортних засобів; враховуючи те, що ОСОБА_2 керував вантажним автомобілем з напівпричепом, суд першої інстанції прийшов до висновку, що нехтування ОСОБА_2 правилами дорожнього руху несло загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. Також судом враховано, що зіткнення відбулося на ділянці дороги з насиченим дорожнім рухом, неподалік від зупинки громадського транспорту, на прямій проїзній частині, де відсутні будь-які недоліки дорожнього полотна та відсутні будь-які об`єкти, які б зменшували оглядовість проїзної частини. Крім цього судом першої інстанції враховані дії ОСОБА_2 , які передували зіткненню, а саме - виконання останнім маневру перестроювання з правої смуги у ліву під час об`їзду автобуса, без упевненості, що його маневр не створить перешкод чи небезпеки для руху інших автомобілів. При цьому з матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 об`єктивно не було жодних перешкод у належному керуванні транспортним засобом та контролюванні його руху. Урахувавши легковажне ставлення ОСОБА_2 до вимог ПДР України під час керування вантажним транспортним засобом, що призвело до грубого й зухвалого їх порушення та створило підвищену загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху, та з метою попередження вчиненню ОСОБА_2 аналогічних порушень Правил дорожнього руху України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд першої інстанції застосував мінімальний, передбачений статтею 124 КУпАП строк позбавлення права керування транспортними засобами - шість місяців. Під час розгляду апеляційної скарги, вирішуючи питання пропорційності призначеного покарання, апеляційний суд також врахував думку потерпілого та його представника, які зазначили, що з часу вчинення ДТП - 03 лютого 2023 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , не вчинив жодних дій для відшкодування спричинених ним збитків, а навпаки уникає спілкування з потерпілим. Отже, враховуючи те, що покарання судом першої інстанції призначене в межах санкції статті 124 КУпАП, з урахуванням поведінки ОСОБА_2 при керуванні транспортним засобом під час вчинення ДТП, апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати, який у рішенні по справі "О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_2 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Також апеляційний суд вважає за доцільне врахувати те, що протягом тривалого часу після вчинення ДТП та навіть після прийняття постанови судом першої інстанції, до набрання нею законної сили, ОСОБА_2 мав можливість працювати та заробляти кошти, проте жодних дій на відшкодування спричинених потерпілому збитків не вчинив. Така поведінка, на думку суду апеляційної інстанції, не свідчить про розкаяння ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та спричиненні збитків. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Тищук