Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/2803/26

08.06.26 33/812/239/26 Справа № 490/2803/26 Провадження № 33/812/239/26 ПОСТАНОВА Іменем України 04 червня 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Тищук Н.О., із секретарем Чистою В.В., без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді 40 800 грн штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, У С Т А Н О В И В: 22 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що о 03 год 45 хв цього дня він, рухаючись в районі буд № 147 по пр. Центральному в м. Миколаєві, керував транспортним засобом «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 КУпАП. Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано штрафу у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну, в якій зазначав, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надані ним пояснення про те, що він не керував транспортним засобом, за кермом була його знайома ОСОБА_2 , яку він супроводжував на залізничний вокзал, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля. Після зупинки транспортного засобу до них підійшли працівники поліції, які не представились та не повідомили причини зупинки, почали звинувачувати його у тому, що ніби то він був за кермом і пересів назад. Постійно тиснули на нього, вимагали пред`явити посвідчення водія. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що він пересів на заднє сидіння, тоді як фактично він обійняв за плечі ОСОБА_3 , яка була за кермом та розхвилювалась від того, що працівники поліції зупиняли її за відсутності порушень правил дорожнього руху. Крім того, суд першої інстанції у своїй постанові зазначив, що після зупинки автомобіля одна особа пересіла на водійське сидіння, а інша піднялася з заднього сидіння. Проте, жодного доказу того, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого висновку. Відповідно статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно частин 9, 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частина 5 статті 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621086 вбачається, що він складений відносно ОСОБА_1 , який о 03 год 45 хв 22 березня 2026 року цього дня, рухаючись в районі буд № 147 по пр. Центральному в м. Миколаєві, керував транспортним засобом «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Дане правопорушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року, про що свідчить постанова серії ЕНА № 6737652 від 28.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 КУпАП. Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Згідно частини 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі Закон №3353-XII) право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Частиною 1 статті 15 Закону №3353-XII передбачено, що кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух"). Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт "а" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушень, відповідальність за які передбачена статтею 126 КУпАП. Так, відповідно до частини 4 цієї статті КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а частиною 5 передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності, у відповідності до вимог статей 252, 280 КпАП України. Так, з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції та відеореєстратора патрульної поліцейської машини вбачається, що транспортний засіб «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 , рухається по проїжджій частині, проїжджає перехрестя пр. Центрального та вул. Садової, рухається по пр. Центральному в напрямку вул. 6 Слобідської та зупиняється. Надалі з відеозапису чітко вбачається, що в автомобілі знаходиться двоє осіб, одна з яких після зупинки транспортного засобу з пасажирського сидіння переміщається на місце водія. При цьому особа, яка знаходилась на місці водія та керувала транспортним засобом, переміщається на заднє сидіння автомобіля. Інших осіб в автомобілі немає. У подальшому саме ОСОБА_1 виходить з задніх дверей автомобіля. Також суд приймає до уваги, що зазначені обставини є ідентичними на обох реєстраторах, а відеозаписи ні на мить не переривається та автомобіль автомобіль «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_1 жодного разу не зникає з поля зору. Отже, фактичні обставини вчинення правопорушення, а саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом після позбавлення судом такого права повторно протягом року ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовується. Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Будь-якого альтернативного покарання санкцією цієї статті не передбачено. При цьому у справі відсутні докази, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом при позбавленні його прав на вчинення таких дій, було обумовлене крайньою необхідністю та безпосередньо спрямовано на усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також, що за конкретних обставин, така небезпека не могла бути усунута іншими способами. Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. За таких обставин підстави для закриття провадження у справі підстав на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 247 КуПАП відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Н.О.Тищук