Постанова Київський апеляційний суд № 752/840/23

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи:752/840/23. Номер провадження 33/824/3078/2023. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Головуючий у суді першої інстанції - Курило А.В. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В. П О С Т А Н О В А Іменем України 27 червня 2023 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В., за участю адвоката - Бобовича М.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Бобовича Миколи Миколайовича на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року, у с т а н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 40-1 КУпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн. Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин. 13 грудня 2022 року о 20 год. 15 хв. по вул. Бродівська, 79, у м. Києві, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «BMW 730i», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в кабінеті лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, що зафіксовано на нагрудну камеру № 470200. У поданій апеляційній скарзі захисника-адвоката Бобовича М.М., оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, просить: скасувати постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року, прийняти нову постанову суду, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування апеляційних вимог адвокат Бобович М.М. зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявні в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного та незаконно притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів адвоката Бобовича М.М., викладених у апеляційній скарзі адвоката Бобовича М.М.; вислухавши пояснення адвоката в судовому засіданні апеляційної інстанції, який підтримав апеляційну скаргу за наведених обставин; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи учасників процесу, суд апеляційної інстанції вважає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, який пропущений із поважних причин, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , не був присутнім в судовому засідання під час винесення постанови щодо його адміністративного правопорушення. Таким чином, дану адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Будь-які дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в її матеріалах - відсутні. Отже, внаслідок цього ОСОБА_1 було позбавлено права надати пояснення, докази, заявляти клопотання та запросити захисника. Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п.

33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96). Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ ОСОБА_1 до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, пераграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані з огляду на таке. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (п. 2.5 ПДР України). При цьому п. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння тощо. Між тим, направлення на медичний огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану, зокрема, алкогольного сп`яніння - в матеріалах справи відсутнє. Крім того, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: - керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці; - вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану алкогольного сп`яніння; - наявність категоричної відмови особи пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння. Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу. Як об`єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску, відео зйомка (а.с. 5) обстановки та обставин подій даного правопорушення з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейськими (момент зупинки транспортного засобу) два рази переривалася, тобто здійснена епізодично, загалом тривала 2 години 18 хвилин 26 секунд, при чому на відеофіксації сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксований та ознаки сп`яніння: порушення мови та координації рухів /а. с. 1/, - не вбачаються; водій автомобіля перебував в запаркованому автомобілі, при цьому цей відеозапис не містить будь-яких даних стосовно фактичних обставин правопорушення, не відтворює подій перед зупинкою автомобіля, саму зупинку, підстав і процедури направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, у тому числі факту складення направлення його на медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння, що фактично знеславлює належність та допустимість цього відеозапису як доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. При цьому, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. . Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп`яніння. Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем «BMW 730i», д.н.з. НОМЕР_1 , тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 073826 від 13.12.2022 року /а.с. 1/, так і матеріали адміністративної справи - не містять. Отже ОСОБА_1 після складення зазначеного протоколу міг без будь-яких перешкод продовжити керувати транспортним засобом. До цього ж, на порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП України, примірник протоколу про адміністративне правопорушення /а.с.1/ ОСОБА_1 - під розписку не вручався. Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 7, 8, 9, 245, 251, 252, 254, 256, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП України про необхідність всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, і вирішення її в точній відповідності із законом, призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, Київський апеляційний суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, - задовольнити. Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н