Постанова Київський апеляційний суд № 760/12909/21

Єдиний унікальний номер справи: 760/12909/21. Номер провадження 33/824/386/2022. Категорія: ч.1 ст. 483 МК України. Головуючий у суді першої інстанції - Оксюта Т.Г. Головуючий у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В. УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 18 січня 2022 року м. Київ Суддя удової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю захисника - адвоката Плясова О.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали провадження в адміністративній справі за апеляційною скаргою захисника Плясова Олексія Вікторовича на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року. Цією постановою провадження в адміністративній справі щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, народилась в м. Донецьк, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана винуватою у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, - закрите у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Згідно протоколу № 1823/10000/20 про порушення митних правил від 25.11.2020 р. /а. с. 1-5/, складеного головним державним інспектором-кінологом відділу запобігання контрабанді наркотиків і зброї та кінологічного забезпечення №2 управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Київської Митниці Держмитслужби - Рамусь Петром Петровичем , зазначено наступне. 25 листопада 2020 року о 19:20 годині під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" громадянка України ОСОБА_1 , прибувши з Туреччини, м. Стамбул, літаком авіакомпанії "ТК", рейсом №459, своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - "зелений коридор", тим самим згідно ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром "зеленої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю "зелений коридор", на підставі п. 4 ст. 336, ст. 342 МК України громадянці України ОСОБА_1 було задано питання щодо наявності в неї товарів, які підлягають декларуванню, на що та надала заперечну відповідь і вказала, що має лише особисті речі, тобто відповідно до ст. 257 МК України здійснила усно та шляхом вчинення дій декларування товарів. Після цього ручна поклажа та багаж були пропущені через рентген-апарат митниці, а громадянці ОСОБА_1 було запропоновано пройти до службової кімнати митниці для проведення ретельного огляду багажу та ручної поклажі. В службовій кімнаті митниці було проведено ретельний огляд багажу та ручної поклажі пасажирки, після чого їй було пред`явлено рішення про проведення особистого огляду та запропоновано добровільно видати предмети приховані від митного контролю. Тоді громадянка України ОСОБА_1 видала чотири прозорих поліетиленових пакета, в яких знаходилось прозоре каміння, яке візуально схоже на діаманти, загальною масою 23,2 г, що знаходились в натільній білизні пасажирки. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею "зеленої лінії" для отримання довідкової інформації та роз`яснення митних правил і порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не зверталась. Відповідно ч. 8 ст. 374 МК України товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, що пересилаються (переміщуються) на митну територію України в міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, у ручній поклажі, супроводжуваному чи несупроводжуваному багажі, а також інші (крім підакцизних), підлягають декларуванню та митному оформленню з поданням митної декларації. Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушила встановлений ч. 2 ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, здійснила переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, а саме способом, що утруднює їх виявлення. Зазначені дії, на думку митного органу, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Закриваючи провадження в справі, суддя місцевого суду вмотивував прийняте рішення тим, що обставини події, викладені митним органом у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не спростовані; а відтак при розгляді справи доведені наявність в її діях складу порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, в тому числі й факт усвідомлення нею протиправності своїх дій при переміщенні товарів через митний кордон України. Тому винуватість ОСОБА_1 за висновком судді місцевого суду є беззаперечно доведеною. Проте строки давності для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (накладення адміністративного стягнення) сплинули, а тому провадження в справі з цієї підстави підлягає закриттю. В апеляційній скарзі адвокат Плясов Олексій Вікторович, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , вважаючи постанову судді місцевого суду незаконною і необґрунтованою, змінивши в засіданні суду апеляційної інстанції апеляційні вимоги, просить: постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник Плясов Олексій Вікторович зважає на те, що дана постанова винесена з порушенням норм як процесуального адміністративного закону так і неправильним застосуванням норм матеріального адміністративного та митного права, при цьому суддя місцевого суду неповно та однобічно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення фактичних обставин справи, а також - не сприяв повному, всебічному та неупередженому її розгляду, внаслідок чого безпідставного визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 483 МК України, та безпідставно закрив провадження в справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративних стягнень (нереабілітуюча підстава). Київської митницею Держмитслужби постанова судді місцевого суду в апеляційному порядку - не оскаржена. Представник Київської митниці Держмитслужби у засідання суду апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлявся про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи /а. с. 99-100,102, 105-106, 110-111, 112/, проте не повідомив причин своєї неявки на 10:00 годину 18.01.2022 року. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України"). На переконання суду апеляційної інстанції представник Київської митниці Держмитслужби мав достатньо часу для реалізації належних йому прав і законних інтересів у даній справі. За таких обстави, керуючись ст. 268 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю представника Київської митниці Держмитслужби на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. Заслухавши доповідь головуючого щодо суті постанови судді місцевого суду та викладення основних доводів апеляційної скарги; вислухавши пояснення захисника Плясова Олексія Вікторовича, який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин зі змінами; вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши та обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані. Так, однією з важливих засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України є забезпечення доведеності вини. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини є також однією із засад кримінального провадження, передбаченою ст. 17 КПК України. Європейським судом з прав людини вироблена стала правова позиція щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. У рішенні ЄСПЛ "Енгель та інші проти Нідерландів" були визначені критерії, за наявності одного із яких будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: "критерій національного права", який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; "критерій мети та тяжкості наслідків", за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ зокрема: "+4 посилання" та інших. Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 483 МК України дає підстави стверджувати, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства із застосуванням його основних положень, таких як: конкретність пред`явленого обвинувачення, забезпечення доведеності вини, право на захист, належність та допустимість доказів, обґрунтованість судового рішення. Згідно з приписами, визначеними ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Аналіз положень ст. 458 МК України і ст. 9 КУпАП у поєднанні із положеннями ст. 280 КУпАП дає підстави стверджувати, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає доведенню наявність у діях особи як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення поставленого особі у вину. Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. З аналізу вказаних правових норм статей 458 та 487 МК України, а також статей 2, 9, 11 КУпАП підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення. Усі вказані елементи складу адміністративного правопорушення є неподільним цілим. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння, як адміністративного проступку. Якщо, хоча б один з них відсутній, або не відповідає вимогам, що передбачені відповідною статтею глави 68 Митного кодексу України, вказане діяння не є порушенням митних правил. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є встановлений національним законодавством порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Визначення поняття, зокрема, т о в а р (у економічному, соціологічному, юридичному розумінні) - це конкретний матеріальний продукт діяльності, включаючи роботи, послуги, вироблений не для власних потреб людини, а призначений для розповсюдження в суспільстві шляхом купівлі-продажу, обміну тощо, який має вартість (ціну), тобто все, що є предметом торгівлі. Об`єктивна сторона цього правопорушення - дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Під дією мається на увазі активна поведінка (вчинок) особи, в якій відображена зовні її воля і що спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Суб`єктивна сторона порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483Митного кодексу України характеризується умисною формою вини. При цьому не мають значення мотив і мета їх учинення, а також те, чи настали шкідливі наслідки. За змістом ст. 10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел). Як убачається з протоколу особистого огляду від 25.11.2020 року /а. с. 14-17/, о 20:30 годині 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 видала чотири закриті прозорі пакетики, в яких знаходилось прозоре біле каміння, вагою 23,21 г, які заходились у спідній білизні, одягненій на ній. Їх вартість буде визначена додатково. За змістом довідки перевірки виробів із дорогоцінних металів та каменів від 25.11.2020 року /а. с.20/, у громадянки України ОСОБА_1 вилучені: діаманти різних форм та розмірів розсипом, загальною вагою 23,20 г, вартість яких у ній - не зазначена. Після цього, як видно з опису предметів від 26 листопада 2020, доданого до протоколу про порушення митних правил №1823/10000/20 від 25 листопада 2020 року /а. с. 19/, у громадянки України ОСОБА_1 було вилучено: прозоре безбарвне каміння, яке візуально схоже на діаманти, в чотирьох прозорих поліетиленових пакетах, вагою 23,2 г, загальною вартістю 100 000,00 грн. Постановою інспектора митного органу від 26 січня 2021 року /а. с. 28/ призначено комплексну експертизу, проведення якої доручено фахівцям Державного гемологічного центру України, на вирішення якої поставлені запитання: 1) Чим є надані на експертизу предмети (карборунд, діамант тощо)? 2) Походження предметів (штучне, приподнє)? 3) наявність та якість огранки? 4) країна походження предметів, родовище? 5) Сфера використання (технічна, ювелірна)? 6) Вартість на даних на дослідження предметів? На експертизу надано вилучені у гр. ОСОБА_1 предмети: прозоре безбарвне каміння, яке візуально схоже на діаманти, в чотирьох прозорих поліетиленових пакетах. Загальна вага (брутто) 23,2 г. Натомість, згідно акту передачи-приймання каменів від 27.01.2021 року по матеріалам справи про порушення митних правил №1823/10000/20 /а. с. 25/ співробітник Державного гемоологічного центра України Зубарєв С.М. прийняв, а головний державний інспектор Київської митниці Держмитслужби Захаров А.О. передав для проведення гемологічної експертизи: чотири пакети, загальною масою 111,761 карат. 19.05.2021 року /а.с. 34/ матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України надійшли на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва. Надалі, постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року /а. с. 61-62/ матеріали справи щодо ОСОБА_1 повернуто до Київської митниці Держмитслужби для проведення додаткової перевірки, а саме в зв`язку з відсутністю письмових пояснень свідків щодо обставин події в якості доказів доведення винуватості ОСОБА_1 , відеозапису оформлення та складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, який складено без підтвердження того, що вилучене у неї каміння, є дорогоцінним, тобто тільки схожим на діаманти, не встановлена їх вартість та формальністю висновку експерта від 25.06.2021 року, а тому місцевий суд позбавлений можливості повно, всебічно і об`єктивно розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства. Однак, 06.10.2021 року /а. с. 72/ Київською митницею Держмитслужби, без належного виконання постанови судді місцевого суду, матеріали справи про порушення митних правил №1823/10000/20 щодо ОСОБА_1 повторно надійшли на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва. 19.11.2021 року /а. с. 81-83/ суддею місцевого суду щодо ОСОБА_1 суддею місцевого суду винесена оскаржувана постанова. Таким чином, суддя місцевого суду, визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та закривши щодо неї провадження в справі на підставі закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності (нереабілітуюча підстава), перебрав на себе повноваження органу обвинувачення (митного органу), а таке є неприпустимим у контексті "критерію мети та тяжкості наслідків", який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; "критерій кола адресатів", відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; "критерій мети та тяжкості наслідків", за змістом якого вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину. Отже, митним органом при розгляді справи не доведена наявність об`єкту правопорушення, а відтак об`єктивної та суб`єктивної сторони порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 Митного кодексу України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості. У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У відповідності до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже, доводи апелянта відповідають фактичним обставинам справи, а висновок судді місцевого суду в постанові про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, та необхідність закриття щодо неї провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України - є незаконним і обґрунтованим. За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Плясова Олексія Вікторовича, який діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н