Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/1301/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1521/23 Справа № 178/1301/23 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника Приходька О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Приходька Олега Миколайовича, поданої інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп. У постанові суду зазначено, що 03 травня 2023 року о 10 год. 00 хв., на трасі М30, 916 км, Криничанського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився, що зафіксовано на бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Приходько О.М. порушує питання про скасування постанови судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року та просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що місцевий суд в порушення вимог ч.1 ст.268 КУпАП здійснив розгляд справи без участі ОСОБА_2 , чим грубо порушив його права на захист. Крім того, зазначає, що в порушення ч.4 п.2, п.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376 в протоколі про адміністративне правопорушення має місце незастережне виправлення в графі дата складання протоколу, а також не зазначено точне місце скоєння адміністративного правопорушення, а саме району. Окрім того, ОСОБА_2 не було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, а також всупереч п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року зафіксовано його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння лише за допомогою портативного відеореєстратора, без присутності двох свідків. При цьому, звертає увагу, що після відмови від проходження огляду на сп`яніння ОСОБА_2 для підтвердження відсутності споживання наркотичних речовин звернувся за своїм місцем проживання до КНП Знамянська міська лікарня ім. А.В. Лисенка, але здати аналізи не зміг, у зв`язку із поломкою медичного обладнання, а тому 04.05.2023 року був змушений звернутися до лабораторії лікувально-діагностичного центру ПП ПВФ Ацинус у м. Кропивницькому, де знав відповідні аналізи, за результатами проведення яких слідів наркотичних засобів виявлено не було. Також захисник зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродною блідістю, зіницями очей, що не реагують на світло, проте з відеозапису події вказані ознаки наркотичного сп`яніння у останнього не вбачаються. Водночас, наголошує, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом та передачі керування автомобілем іншій уповноваженій особі, що викликає у нього сумніви щодо законності дій поліцейських при оформленні матеріалів адміністративного провадження. Окрім того, вказує, що всупереч вимог п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним та з його змісту неможливо встановити всі обставини події, зокрема, момент зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 . Разом з цим, з рапорту поліцейських також не можливо встановити причину зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та він не може бути слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення певною особою такого правопорушення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 20.05.2020 року (справа №524/5741/16-а). В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Приходько О.М. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, але захисник не заперечував проти можливості розгляду справи за відсутністю свого підзахисного, що, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду. Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення місцевим судом права ОСОБА_2 на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Окрім того, згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Між тим вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне. Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КупАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі №686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19. Такж Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Разом з цим Суд зазначив, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_2 від отримання судового повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Криничанського районного суду Дніпропетровської області вони надійшли з відділу адміністративної практики УПП в Дніпропетровській області ДПП 24 травня 2023 року (а.с.5) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Берелет В.В. (а.с.6). Однак матеріали справи взагалі не містять відомостей про направлення судом першої інстанції ОСОБА_2 судової повістки-повідомлення про судове засідання та підтверджень щодо належного вручення адресату судового повідомлення про виклик до суду. Отже місцевий суд під час судового розгляду справи не переконався у належному повідомленні особи, що притягається до адміністративної відповідальності, про дату та час судового засідання, та у своєму рішенні не навів відповідних аргументів щодо можливості розгляду справи за його відсутності. Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 про дату та час судового розгляду справи, а отже це вказує на порушення його права на захист, передбачене ст.268 КУпАП. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції порушено встановлених конституційних та гарантованих конвенційних прав ОСОБА_2 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушено гарантоване йому право на справедливий суд, у зв`язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню. Також апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту щодо недоведеності належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке. Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №263066 від 03.05.2023, складений у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП та відеозапис з місця події. Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 03.05.2023 року серії ААД №263066 (а.с.1) вбачається, що 03.05.2023 року о 10:00 годині в Дніпропетровській області, Криничанський район, траса М-30 913+816 км водій ОСОБА_2 керував т/з ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Водію було запропоновано пройти мед. огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, на що він відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У протоколі в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення зафіксовано відмовився. Документи не вилучались, так як було надано додаток Дія, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним отримана, що підтверджується його особистим підписом. Згідно рапорту інспектора взводу 2 роти 4 батальйону 1 УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. л-нта поліції Перемогіна Д. (а.с.2) вбачається, що при несенні служби на посту у складі ДП-16 у складі: сержанта поліції Кравець Б.А., л-нта поліції Волошина Є.О., л-нт поліції ОСОБА_3 , рядового поліції ОСОБА_4 о 10:00 годині за адресою: Дніпропетровській області, Криничанський район, траса М-30 913+816 км було зупинено т/з ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 для перевірки документів. Під час розмови та перевірки документів були помічені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, зіниці очей звужені та не реагують на світло, у зв`язку з чим було прийнято рішення запропонувати вищевказаному водію пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, на що водій відмовився, що було зафіксовано на бодікамеру №47223. На вищевказаного водія було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП серії ААД №263066. Згідно направлення на огляд водія з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2023 року (а.с.3) вбачається, що ОСОБА_2 було виписано направлення до Комунального підприємства Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги ДОР для проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я (а.с. 3). Крім того, судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис з нагрудної бодікамери працівника патрульної поліції, який міститься у 1 файлі на одному компакт-диску, долученому до матеріалів справи (а.с. 4). Так, з відеофайлу export-ywtf8 тривалістю 00:00:00 00:09:48, який містить фрагментарну перерву у часі фіксації подій, вбачається, що ОСОБА_2 разом з працівниками поліції знаходиться в приміщенні на території посту, де один із поліцейських повідомляє йому, що у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, блідість, у зв`язку з чим ОСОБА_2 було запропоновано проїхати в медичний заклад для здачі аналізів мочі для встановлення стану сп`яніння, на що він відмовився. Після цього, поліцейський повідомив ОСОБА_2 , що стосовно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, який буде передано до суду. Подальшою відеозйомкою зафіксовано процедуру перевірки документів ОСОБА_2 та процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, після завершення чого ОСОБА_2 було ознайомлено із його змістом та надано копію протоколу. Отже, зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, мають суперечності, оскільки із доданого до протоколу відеозапису взагалі неможливо встановити коли та в який час, де та на якому саме транспортному засобі ОСОБА_2 здійснював рух з ознаками наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення від 03.05.2023 року серії ААД №263066 щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Разом з цим, з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису не вбачається, що працівниками патрульної поліції було роз`яснено ОСОБА_2 його права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції, на що слушно вказує захисник в поданій апеляційній скарзі. Крім того, відповідно до положень ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище, адреса свідків і потерпілих, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інше. Протокол підписується особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідками та потерпілими. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Згідно п. 7 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року (далі Інструкція) не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Натомість, всупереч вказаним вимогам закону, в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.05.2023 року серії ААД №263066 (а.с.1) має місце виправлення в даті складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є неприпустимим. Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як зазначено у п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пункту 12 розділу I Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього. Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_2 , маючи ознаки наркотичного сп`яніння, керував транспортним засобом. Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з цим, апеляційний суд не приймає до уваги надані стороною захисту результати аналізів сечі ОСОБА_2 на наркотики, проведені лабораторією лікувально-діагностичного центру ПП ПВФ «Ацинус» від 04.05.2023 року (а.с.21), оскільки відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП лабораторія лікувально-діагностичного центру ПП ПВФ «Ацинус» не є закладом охорони здоров`я, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, постанову судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Приходька О.М. підлягає задоволенню, а постанова судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку відсутністю у діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Приходька Олега Миколайовича задовольнити. Постанову судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2023 рокупро визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО