Постанова 4814 № 547/94/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/94/22 Номер провадження 22-ц/814/3231/23Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Павелка Р.С., на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди та збитків УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У березні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого, згідно із уточненими позовними вимогами від 21.11.2022 (т. 1 а.с. 187-191), прохав: - стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки в сумі 24550,00 грн спричинені знищенням овець романовської породи, які належали йому, як фізичній особі, які перебували на утриманні за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Мирони, ФГ «Білоцерківець»; - стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь матеріальні збитки в сумі 24 550,00 грн, спричинені знищенням овець романовської породи, які належали йому, як фізичній особі, та які перебували на утриманні за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Мирони, ФГ Білоцерківець; - стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати: по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 992,40 грн, витрати на правову допомогу в сумі 11 000,00 грн та витрати на залучення суб`єкта оціночної діяльності в сумі 5 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.05.2021 близько 09:00 год на території ФГ «Білоцерківець», що розташоване у с. Мирони Семенівського району Полтавської області, в огородженому загоні були задавлені двома свійськими собаками 21 вівця романовської породи, які належали йому, як фізичній особі, а їх перебування на вказаній орендованій території відповідало усній домовленості з ФГ «Білоцерківець», яка перебуває в оренді останнього. В ході проведення перевірки співробітниками СПД № 1 BП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області було встановлено очевидців події. По завершенню перевірки повідомлено, що за вказаним фактом наявні цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в судовому порядку. Один із власників собак, а саме відповідачка ОСОБА_1 , також 13.05.2021 звернулася до СПД № 1 BП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, якою просила встановити та притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка 08.05.2021 із вогнепальної зброї розстріляла її собаку «Шайтан» породи вівчарка, на території колишньої ферми с. Мирони. Із рапорту ДОП СПД № 1 BП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області в Полтавській області І. Борисенка вбачається, що мертву собаку було виявлено 08.05.2021 на території земельної ділянки, яку орендує ФГ «Білоцерківець», в огородженому загоні біля мертвих овець. Співробітниками поліції було встановлено власника собаки, але кримінальне правопорушення до ЄРДР не внесено, оскільки факт вбивства собаки з вогнепальної зброї не знайшов свого підтвердження, причини смерті собаки не відомі, свідки події відсутні. В ході перевірки було встановлено власника собаки породи «Лайка», яким є відповідач ОСОБА_3 , на причетність якого безпосередньо вказали свідки події ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші. 15.11.2022 подано клопотання про залучення як співвідповідача ОСОБА_2 , як особи, яка перебуває у шлюбі із відповідачем ОСОБА_1 . Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди та збитків - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 24 550,00 грн майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 24 550,00 грн майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_4 2 500,00 грн збитків. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 500,00 грн збитків. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 248,10 грн судових витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 248,10 грн судових витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 496,20 грн судових витрат зі сплати судового збору. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Стасовського Миколи Васильовича, Фесенко Юлії Олександрівни і ОСОБА_8 - відмовлено повністю. короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Із вказаним рішенням не погодились відповідачі та оскаржили його в апеляційному порядку через свого представника, адвоката Павелка Р.С. В апеляційній скарзі прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивачем не доведено належність йому 21 вівці, відсутні докази про реєстрацію вівець за позивачем у Реєстрі тварин відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», який, на думку скаржника також підлягав застосуванню; відсутні докази про причини смерті вівець, зокрема судово-ветеринарного експертного дослідження експертної комісії; фото та відеоматеріали, надані позивачем, не містять фактів загризання вівець; на світлинах зафіксовано тварин без явних ознак життя; відеоматеріали містять лише підтвердження, як неагресивна невстановлена собака знаходиться поблизу вівець та «нюхає» вівець; покази свідків є суперечливими, у тому числі з огляду на те, що більшість свідків є найманими працівниками ФГ «Білоцерківець». В матеріалах справи відсутні докази, що саме відповідачі є завдавачами шкоди; відсутні докази притягнення їх до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП. Місцевий суд помилково застосував норми СК України та положення ст. 1190 ЦК України щодо солідарного стягнення з відповідачів шкоди, а мав виходити з положень Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст. 1166, 1167 ЦК України. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував, що апеляційна скарга за своїм змістом фактично містить доводи, якими обґрунтовано відзив. Скаржник не навів нових обставин, які не були встановлені судом та не зазначив доказів, що були невірно оцінені судом, чи у чому полягає неповне з`ясування обставин, є безпідставною. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Місцевим судом установлено, що відповідно до Закупівельного акту № 1 від 08.05.2021 ФОП Ю.М. Хрипко прийняв від позивача ОСОБА_4 під реалізацію 21 вівцю, які визнано не придатними для реалізації. Актом № 1 на списання біологічних активів та тваринництва від 08.05.2021 ФОП ОСОБА_9 за участі власника 21 вівці ОСОБА_4 здійснили вибракування усіх туш через їх понівечення. Акт містить вказівку на вагу кожної вівці, а всього 893,5 кг, а також загальну суму вартості живої ваги вівець у сумі 40 207,5 грн (т. 1 а.с. 6, 7, 8). Відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності ФОП К.Е. Волкова про визначення розміру збитку нанесеного отарі овець романовської породи, яка належала ФОП ОСОБА_10 . Білоцерківець, шляхом знищення 21 вівці, які перебували на утриманні за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мирони, ФГ «Білоцерківець», розмір збитку нанесеного стаду овець без урахування ПДВ 20 % становить 49 100,00 грн (т. 1 а.с. 22-42). Згідно з квитанцією № 0.0.24092298731 від 10.01.2022 позивач ОСОБА_4 сплатив ФОП ОСОБА_11 5 000,00 грн за складення вказаного звіту (т. 1 а.с. 43). Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що факт належності 21 вівці позивачеві ОСОБА_4 , непридатності туш овець до подальшої реалізації через понівечення і розмір шкоди у сумі 49 100,00 грн, як вартості 21 вівці, доведено належними і допустимими доказами. Суд відхилив доводи відзиву про обов`язкове існування свідоцтв про реєстрацію овець, облікових відомостей про їх оприбуткування позивачем тощо, як обов`язкову умову доведення приналежності позивачеві 21 вівці. Також, установлено, що за даним фактом загризання вівець 08.04.2021 ОСОБА_4 звернувся до СПД № 1 ВП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2021, що подана позивачем ОСОБА_4 , місцевим судом установлено, що ним повідомлено про те, що 08.04.2021 на протязі нічного часу, двоє собак у с. Мирони на його фермі видавили овець в кількості 20 голів, одна з собак належить ОСОБА_3 , жителю с. Мирони (т. 1 а.с. 11). Судом першої інстанції було досліджено письмові пояснення осіб, наданих під час перевірки за заявою ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення. Так, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 від 08.05.2021: 08.05.2021 близько 09 год 00 хв від працівників ФГ «Білоцерківець» він дізнався, що на ФГ дві невідомі собаки подавили 20 голів овець, після чого він приїхав на місце події та викликав працівників поліції з метою інформування, оскільки в подальшому планував звернутися до суду з метою відшкодування завданих збитків (т. 1 а.с. 12). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_12 від 08.05.2021: він має безпородну собаку зовні схожу на Лайку, 08.05.2021 близько 07 год 00 хв він вийшов з будинку поратися по господарству, його собаки вдома не було, близько 09:00 год собака прибігла додому. Прив`язати собаку не може, оскільки вона постійно відривається. Чи міг собака порвати овець в господарстві ОСОБА_4 йому не відомо (т. 1 а.с. 12). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 08.05.2021: 08.05.2021 близько 09 год 00 хв, перебуваючи на території ФГ «Білоцерківець» поблизу с. Мирони, він побачив що на загородженій території, де проживають вівці, знаходяться дві собаки, одна вівчарка друга чорного кольору з білими плямами на груді, яка зовні схожа на собаку ОСОБА_3 . Вищевказані собаки роздирали, валили з ніг, ганяли по загону овець (т. 1 а.с. 13). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_6 : 08.04.2021 близько 09 год 00 хв він, перебуваючи в с. Мирони поблизу двору ОСОБА_3 , побачив як спочатку у двір, а потім на веранду будинку забігла собака; чорна з білою плямою на грудині, схожа на породу "лайка". На прохання показати собаку (оскільки йому попередньо стало відомо, що дві собаки одна із них схожа на ту, що забігла у двір подавили овець) ОСОБА_13 вивів собаку з веранди та повідомив, що собака його, проте подавити овець вона не могла, оскільки в себе вона тварин не чіпає. Після того він поїхав на своє робоче місце (т. 1 а.с. 13). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_14 від 08.05.2021: він працює трактористом ФГ «Білоцерківець» та 08.05.2021 близько 09:00 год він разом із ОСОБА_15 їхали на тракторі у с. Мирони повз ферму, яка належить ОСОБА_16 , та помітив, що в загородці, де проживають вівці, знаходяться дві собаки: одна чорного кольору, друга вівчарка які тягають живих овець, а саме їх розривають. Почали їх відганяти, але собаки продовжували рвати овець, після чого вони сповістили ОСОБА_4 . Кому належать собаки він не знає, зі слів інших осіб чорна собака належить ОСОБА_17 , який доглядає її (т. 1 a.c. 14). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_18 від 14.05.2021: вона впізнала собак, які подавили овець ФГ «Білоцерківець», оскільки дані собаки 13.02.2021 задавили її собаку (т. а.с. 14). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_19 від 14.05.2021: дві собаки 18.10.2020, одна з яких належить ОСОБА_1 , розірвали в його господарстві дві кози. До поліції він не звертався оскільки вони домовилися про відшкодування збитків (т. 1 а.с. 15). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_20 від 14.05.2021: в кінці лютого 2021 року собака, зовні схожа на собаку ОСОБА_3 , розірвала дві кролиці в її господарстві (т. 1 а.с. 15). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_21 від 14.05.2021: в кінці лютого 2021 року, невідома їй особа або декілька розірвали в її господарстві два кролі та собаку (т. 1 а.с. 16). Також, установлено, що згідно з протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.05.2021, ОСОБА_1 (відповідач у справі) також зверталась до СПД № 1 ВП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої прохала встановити та притягти до кримінальної відповідальності особу, яка 08.05.2021 з вогнепальної зброї розстріляла собаку "Шайтана" породи "вівчарка" на території колишньої ферми у с. Мирони (т. 1 а.с. 17). Місцевим судом було досліджено письмові пояснення в межах перевірки за вказаною заявою про кримінальне правопорушення. Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08.05.2021: 08.05.2021 близько 10 год 00 хв на подвір`я будинку прийшов ОСОБА_22 і повідомив, що собаку вбито; вони поїхали подивилися чи він їх. Коли вона приїхала на колишню ферму, якою завідує ОСОБА_4 , то побачила, що в загоні серед подертих овець лежав вбитий її собака «Шайтан», якого вони забрали і поїхали додому (т. 1 а.с. 18). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 14.05.2021: 08.05.2021 він дізнався від працівників ФГ «Білоцерківець», що дві невідомі собаки подавили 21 голову вівць, після чого він приїхав на місце події впевнитися в тому, що в огородженому загоні вищевказані собаки гризуть вівць. Після чого він почав кричати і одна з собак втекла, а інша залишилась у загоні. При обстеженні мертвих вівць було виявлено, що собака мертва, про що повідомили власника собаки (т. 1 а.с. 18). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_23 від 14.05.2021: 08.05.2021 йому повідомили, що в загоні ФГ «Білоцерківець» дві невідомі собаки розривають вівців, після чого він спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_24 приїхали на місце події, зустріли підозрілу собаку і вирішили прослідкувати до якого господарства вона прийде. В результаті чого було встановлено, що собака належить ОСОБА_3 . Сфотографувавши собаку, вони поїхали на місце події де і дізналися, що одна із собак загинула в загоні поряд із мертвими вівцями. Причина смерті собаки йому не відома (т. 1 а.с. 19). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 14.05.2021: 08.05.2021 близько 09 год 00 хв, перебуваючи на території ФГ «Білоцерківець», дві невідомі собаки розривали вівців в огородженому загоні. Після чого вони почали кричати та виганяти собак із загону, одна із собак вибігла, а інша залишилась. Вході обстеження мертвих вівців було виявлено, що собака мертва. Причина смерті йому невідома, про постріли чує вперше (т. 1 a.c. 19). Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 14.05.2021: 08.05.2021 близько 09 год 00 хв він, перебуваючи біля території ФГ «Білоцерківець» став свідком того, що дві невідомі собаки розривали вівців в огородженому загоні. По прибуттю на місце події разом із ОСОБА_4 почали кричати та виганяти собак із загону. Одна собака вибігла, а інша залишилась. В ході обстеження мертвих вівців було виявлено, що собака мертва. Причина смерті йому невідома, про постріли чує вперше (т. 1 а.с. 20). СПД № 1 BП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області листом від 15.05.2021 № 1198/115/116/01-2021 повідомив відповідачку, ОСОБА_1 , що факт вбивства собаки з вогнепальної зброї не знайшов свого документального підтвердження, оскільки причина смерті собаки не відома, та свідки даної події відсутні. Кримінальне провадження по даному факту не розпочиналося (т. 1 а.с. 21). Також, місцевим судом було допитано у судовому засіданні 5 свідків, які дали такі покази. Свідок ОСОБА_5 їхав разом із ОСОБА_25 на тракторі у с. Мирони. Побачили, як дві собаки: коричнева з чорним німецька вівчарка і чорна з білим лайка, у загоні розривають вівців. Одна собака починала нападати на вівцю і до неї приєднувалася друга собака. У загоні було близько 20 овець. Свідок одразу зателефонував позивачу ОСОБА_4 і сказав про це. На його прохання знімав події на телефон. Чорну лайку з білою плямою на грудях свідок бачив у відповідача ОСОБА_3 . ОСОБА_26 ходила з ним селом, бігала за ним, коли той їхав велосипедом тощо. Німецьку вівчарку забирала з місця події власниця ОСОБА_1 зі своїм чоловіком. Вівці належали позивачеві, він їх купував, доглядав, годував Свідок ОСОБА_14 08.05.2021 їхав із ОСОБА_5 на тракторі у с. Мирони. Побачив, що у загоні лежали «розірвані» та «загризені» двома собаками вівці. Біла німецька вівчарка і чорна з білою плямою на грудях лайка. Кому належать собаки свідкові невідомо, але зі слів людей знає, що собаки належать подружжю ОСОБА_27 та ОСОБА_13 . Собаки гризли овець, поводили себе агресивно. Свідок зателефонував позивачеві ОСОБА_4 і розповів про побачене. Свідок записав на телефон події. Після цього свідок одразу пішов на роботу. Свідок ОСОБА_23 повідомив, що у той день відправили на тракторі ОСОБА_5 і ОСОБА_25 на роботу у с. Мирони. Невдовзі вони зателефонували і сказали, що дві собаки догризають овець брата (позивача). Свідок сказав їм не заходити у загін і записати події на телефон. Свідок виїхав автомобілем у бік загону. На зустріч дорогою йшла чорна з білою плямою собака, собака виглядала втомленою. Свідок прослідкував за собакою і побачив, що вона забігла у двір до ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_23 сказав ОСОБА_3 про те, що його собака погризла овець. Попросив показати собаку. ОСОБА_3 вивів собаку з будинку, свідок сфотографував її. Одразу повернувся до загону і побачив роздертих і розгризених овець. Невдовзі приїхав власник мертвої вівчарки - відповідач ОСОБА_2 і забрав вівчарку. Згодом приїхали люди, яких він не знає, і забрали тіла неживих овець. Свідок ОСОБА_22 повідомив, що йому зателефонував позивач ОСОБА_4 і розповів, що собаки роздерли його овець. Попросив прийти і глянути може він знає чиї собаки. Свідок побачив одну німецьку неживу вівчарку і чорну з білим лайку. Овець у загоні лежало багато овець, деякі ще ворушились, вони були розірвані. Лайка належала ОСОБА_3 . Вівчарок у селі є лише дві, свідок знає їх власників. Свідок поїхав до першого власника, почув, що собака дома. Тоді поїхав до подружжя ОСОБА_27 , сказав ОСОБА_1 , що їх собака погризла овець. Вона сказала "ні". Свідок запропонував поїхати і побачити і мертвих овець, і мертву собаку. Хвилин через 10 приїхали ОСОБА_27 до загону з мертвими травинами, там побачили свою мертву вівчарку. ОСОБА_28 заплакала коли побачила свою мертву собаку зі словами "що наробив пес". Обоє ОСОБА_27 просили не викликати поліцію, казали що все відшкодують. Ці дві собаки раніше розгризали кролів у селі, "працювали парою". Вівці належали позивачу ОСОБА_4 , який їх доглядав. Свідок зі своїми дітьми часто приходили до загону і годували вівців. Свідок ОСОБА_29 повідомив, що йому зателефонував позивач ОСОБА_4 і сказав, що собаки погризли його овець. Просив приїхати і забрати тварин. Свідок разом із ОСОБА_23 поїхав до загону, назустріч їм йшла чорна собака. Свідок разом із ОСОБА_23 прослідкували у який двір зайде собака. Свідок потім дізнався, що це двір відповідача ОСОБА_30 . Останній вивів чорну собаку з білою плямою і показав її ОСОБА_23 . Потім повернулися до загону, деякі вівці були ще живими і помирали. Свідок зарізав їх. Після тіла овець завантажили у причеп і вивезли з загону. Також, місцевим судом у судовому засіданні оглянуто С-диск із фотографіями відеозаписами. Оглядом встановлено, що на гаках підвішені освіжовані туші овець, які мають явні сліди розривання плоті. На території, яка має загорожу, лежить 21 вівця. Вівці лежать у різних місцях. Кілька з них ще живі, а інші мертві. Усі мають сліди розривів та тілах і відкриті рани. На території багато частин овечої шерсті. Поруч з одною із мертвих овець лежить мертва німецька вівчарка. Короткий відеозапис відтворює як чорна і коричнева собака перебувають у загоні, стоять над чимось і їдять щось. На фотографії є чорна з білою плямою на грудях лайка. У причеп на території загону завантажено тіла неживих овець (т. 1 а.с. 50). Дослідивши зміст усіх зазначених письмових доказів, відеозапису, фотографій, заслухавши покази свідків, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем доведено належність на праві приватної спільної сумісної власності собаки «Шайтан» породи «німецька вівчарка» подружжю відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (оскільки відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 перебувають у шлюбі з 23.11.1996 (а.с. 163), тобто є подружжям на час загибелі овець), а також позивачем доведено належність на праві приватної власності чорної собаки з білою плямою на грудях породи «лайка» відповідачу ОСОБА_3 . Також позивачем доведено, що загибель (загризання) усіх 21 овець стала наслідком спільних дій обох зазначених собак у межах загону, у якому перебували вівці. Правовою підставою для відшкодування шкоди у цій справі є ст. 1166 ЦК України. Позивач просить стягнути шкоду із кожного із власників собак у рівних частинах, тобто по 1/2 виходячи із того, що загибель усіх вівців спричинили 2 собаки, - що відповідає приписам ст. 1190 ЦК України. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування відповідачами шкоди у сумі 49 100,00 грн, що є вартістю втрачених позивачем 21 вівці внаслідок спільних дій належних відповідачам 2-х собак, а також на відшкодування збитків у сумі 5 000,00 грн, що є вартістю послуг залученого позивачем суб`єкта оціночної діяльності, та відшкодування судового збору за подачу позову до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи із кількості собак. Відмовляючи у задоволенні заяв сторін про відшкодування витрат сторін на професійну правничу допомогу, місцевий суд виходив з того, обидва клопотання не містять доказів їх направлення доказів витрат іншій стороні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, завданої майну позивача, у спосіб його знищення собаками, що перебували на утриманні відповідачів, як зазначав відповідач. Згідно з частинами 1 та 2 статті 180 ЦК України тварини є особливимоб`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом. Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (норми якого підлягають застосованню в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин 08.05.2021). У розмінні ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» вказані собаки «німецька вівчарка» і «лайка» є домашніми тваринами. Оскільки собаки, на яких вказував позиивач, не є службовими та не відносяться до собак бійцівських порід, підстави віднесення їх до джерел підвищеної небезпеки та застосування норм ст. 1187 ЦК України для відшкодування спричиненої ними шкоди відсутні. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено серед іншого, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх); дозволяється утримувати: домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї; собак - без поводків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках; фізичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Згідно із частиною 4 статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що правовою підставою для відшкодування шкоди у даних правовідносинах є ст. 1166 ЦК України. Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Висновки щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, висловлені у постанова КЦС Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 290/1138/18. З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди, а позивач повинен довести лише наявність шкоди та її розмір. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України) Принцип змагальності (пункт 4 частини третьої статті 2, стаття 12 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Щодо належності собак відповідачам. Місцевий суд повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази та надав вірну оцінку доказам в їх сукупності, які дають підстави дійти переконливого висновку про факт перебування собак, що загризли вівець позивача, на утриманні відповідачів. Так, окрім показів свідків, допитаних у судовому засіданні (очевидців подій ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 ), віде- фото файлів із зображенням двох собак над тушою вівці, про належність відповідачам (подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) собаки породи «вівчарка» по прізвиську « ОСОБА_31 » свідчить і сама заява ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення щодо її собаки, яку вони забрали без ознак життя із місця спричинення шкоди 08.05.2021 відокремленого загону (колишня ферма в с. Мирони). Заперечуючи у відзиві на позов та в апеляційній скарзі проти належності їм даної собаки, відповідачі жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надали. Про належність відповідачу ОСОБА_3 собаки чорного кольору з білою плямою породи, схожої на «Лайку», підтвердили допитані у суді свідки (очевидці події - ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 ); опосередковано це підтверджується показами свідка ОСОБА_23 , який, виїхавши 08.05.2021 на місце події, побачив аналогічного опису собаку, які бігла у напрямку домогосподарства ОСОБА_3 , який, в свою чергу, вивів собаку для впізнання ОСОБА_23 для фото; схожість собаки із білою плямою, зображеної на фото під час впізнання, та зафіксованої на відео біля мертвої вівці поряд із іншою собакою породи «Вівчарка» явно прослідковується. Сам ОСОБА_3 під час здійснення перевірки за фактом, викладеним у заяві про кримінальне правопорушення, не заперечував належності йому собаки, зовні схожої на «Лайку», та те, що собака 08.05.2021 перебувала за межами його домогосподарства та прибігла додому о 9 годині. Заперечуючи у відзиві на позов та в апеляційній скарзі проти належності їм даної собаки, відповідачем ОСОБА_3 жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не надано. Доводи скаржника про недоведеність позивачем належності собак відповідачам є безпідставними. Щодо належності позивачу вівець та їх реєстрації. Доводи сторони відповідача про недоведеність факту належності позивачу загиблих вівець були вірно відхилені судом першої інстанції. Відсутність реєстрації відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», Закону України «Про ветеринарну медицину» не спростовує факту належності позивачу вівець, що перебували у загоні та були понівечені собаками 08.05.2021, оскільки до реєстру включаються оператори потужностей (об`єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, натомість позивач не є суб`єктом господарювання та не займається промисловим вирощуванням (розведення) тварин. Відповідачем не спростовано, що позивач здійснював вирощування вівець не для власних потреб, а для промислового вирощування, у зв`язку із чим тварини підлягали б обов`язковому реєстраційному обліку. Разом із тим, сам фак реєстрації не є підставою виникнення права власності, а тільки посвідчує таке право. Застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.06.2018 у справі № 904/10957/16, на яку посилався скаржник, є нерелевантним, оскільки правові висновки у цій справі щодо обов`язкової тварин стосувався відносин банківської застави промислового підприємства, що займалося розведенням, вирощуванням та реалізацією тварин. Посилаючись в апеляційній скарзі на суперечливість показів свідків, скаржником не зазначено у чому саме полягає така суперечність. Не свідчить про суперечність показів допитаних свідків посилання скаржника на те, що більшість свідків є працівниками ФГ «Білоцерківець», оскільки дані про перебування свідків у трудових відносинах безпосередньо з позивачем відсутні в матеріалах справи, а враховуючи те, що позивач не є головою ФГ «Білоцерківець», відсутні підстави вважати про безпосередню підпорядкованість свідків позивачу; а по-друге, свідки надавали пояснення у суді, будучи під присягою та попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань. Будь яких підстав вважати, що покази свідків є неправдивими, відсутні. Навпаки, пояснення свідків, фото і відеоматеріали, письмові пояснення осіб в межах перевірки фактів про кримінальні правопорушення у своїй сукупності свідчать про доведеність фактичних підстав позову. Щодо наявності підстав відповідальності відповідачів за спричинену шкоду. Місцевим судом вірно встановлено, що відповідачі неналежно утримували своїх домашніх тварин собак "німецька вівчарка" і "лайка", щонайменше не забезпечили їх утримання у своїх домогосподарствах без прив`язування, як на ізольованій і добре огородженій території, що обумовило втечу собак за межі домогосподарств відповідачів та, у подальшому, напад на належних позивачеві вівців у кількості 21 штуки із їх подальшою загибеллю від спільного покусання/загризання обома собаками. Наявність шкоди, спричиненої відповідачу та її розмір у сумі 49 100,00 грн підтверджені Актом № 1 на списання біологічних активів та тваринництва від 08.05.2021 ФОП Ю.М. ОСОБА_32 , а також Звітом ФОП ОСОБА_33 . Волкова про визначення розміру збитку. Зібраними у справі доказам в їх сукупності (показів свідків, які вказували про поведінку собак у загоні по відношення до вівць; фото, відеофайлів, на яких, як вірно встановлено місцевим судом, вбачається перебування собак у загоні біля туші понівеченої вівці, вбачаються явні ознаки розривання плоті на освіжованих тушах вівець, які не прийняті до реалізації і були вибраковані у зв`язку із понівеченням) доводиться наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідачів та спричиненою позивачу шкодою. В процесі розгляду справи презумпція вини у завданні шкоди відповідачами не була спростована жодними доказами. Таким чином, є законні підстави для висновку про наявність вини заподіювачів шкоди. Сама лише відсутність факту притягнення відповідачів, як власників собак, до адміністративної відповідальності за ст. 154 ч. 2 КУпАП, як зазначав скаржник в апеляційній скарзі, не спростовує наявності вини відповідачі за шкоду, спричинену собаками, що перебували на їх утриманні, та відносно яких доведено в межах розгляду справи неналежне утримання. Посилання суду першої інстанції на норми Сімейного кодексу України, що регулюють право спільної власності подружжя, не є порушенням норм матеріального права. Місцевий суд вірно визначився із підставами відшкодування відповідачами шкоди у порядку ст. 1166 ЦК України, та вірно врахував, що позивач прохав стягнути шкоду з кожного із власників собак у рівних частинах, тобто по , виходячи із того, що загибель вівців спричинили 2 собаки, одна з яких належить подружжю ОСОБА_27 , з яких позивач просив стягнути шкоду у солідарному порядку, що відповідає приписам ст. 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерплим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. З урахуванням викладеного, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню щодо відшкодування шкоди, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно, повно та всебічно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків місцевого суду не спростували. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем не оскаржувалось, отже не є предметом апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга відповідачів не містить доводів і заперечень на рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомог та в частині стягнення 5 000 грн збитків позивча у порядку ст. 22 ЦК України, необхідних для відновлення порушеного права, а тому рішення суду в цій частині, враховуючи межі апеляційного перегляду, апеляційним судом не переглядається. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржниками під час апеляційного розгляду справи, - відсутні. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Павелка Р.С., - залишити без задоволення. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 липня 2023 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді В.П. Пікуль О.О. Панченко