Постанова 4823 № 745/271/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 грудня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 745/271/25 Головуючий у першій інстанції Грушко О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1916/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Мамонової О.Є., суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 ,- розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- У С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останнього на його користь 8 050,38 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 242,40 грн, витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 4 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 570 грн. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.08.2023, близько 20 год. 20 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи у с. Тарасівка, Коропської ОТГ, спустив з повідків дві мисливські собаки без намордників породи «Західносибірська лайка», які забігли в господарство позивача і розірвали 12 дорослих мускусних качок (індокачок) (6 качок вагою 3 кг кожна, та 6 качурів вагою 5,5 кг), чим заподіяв позивачу шкоду в розмірі 8 050,38 грн, яка визначена на підставі висновку судово-товарознавчої експертизи від 25.10.2024 №3749. Указував, що діючи у стані необхідної оборони, враховуючи, що в господарстві знаходився неповнолітній пасинок, з метою самозахисту та захисту своєї власності, він застрелив вказаних собак. Зазначав, що факт його перебування у стані необхідної оборони під час вказаної події підтверджується постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.11.2023 у справі №735/842/23, якою скасовано постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 31.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 174 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі ст. 19, п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за вчинення особою в стані необхідної оборони. Цією ж постановою ОСОБА_1 повернуто мисливську гладкоствольну рушницю ІЖ-27 12 калібру. Крім того, за фактом жорстокого поводження з тваринами відносно позивача відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст.299 КК України, яке постановою слідчого від 16.02.2024 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Уважав, що ОСОБА_2 як власник двох мисливських собак породи «Західносибірська лайка», який порушив правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров`я інших людей в небезпеку, зважаючи на положення ст. 180, 317, 319 ЦК України, а також вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», має відшкодувати йому збитки, понесені у зв`язку з загибеллю його 12 дорослих мускусних качок (індокачок). В обґрунтування суми заподіяної моральної шкоди посилався на те, що він був вимушений змінити звичайний ритм свого життя, що пов`язано із зміною способу отримання ним доходу, неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів за захистом своїх прав, незаконнобув притягнутий до адміністративної відповідальності та значним стресом його пасинка, який фактично також став жертвою нападу. Він відчуває постійну образу та приниження від дій відповідача, який, замість вибачень, звернувся до правоохоронних органів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності. Глибина моральних страждань посилювалась тим, що відповідач не вибачився і не відшкодував добровільно збитки. Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 13.05.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати,ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а також стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 3 363,60 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районним судом не взято до уваги постанову Чернігівського апеляційного суду від 14.11.2023 у справі 735/842/23, постанову слідчого СВ ВП №1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівської області про закриття кримінального провадження від 16.02.2024 та рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.02.2025 у справі № 735/1076/24, якими підтверджується факт знищення майна позивача, а саме 12 індокачок. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновок судово-товарознавчої експертизи, хоча дослідження проводилось виходячи зі спеціальних знань експерта з використанням витратного, порівняльного та дохідного методу дослідження, тож посилання суду, що експерту не було надано об`єктів дослідження або їх фотозображень є помилковим. Указує, що суд безпідставно зазначив у рішення про невстановлення причини загибелі качок, враховуючи, що позивач здійснив декілька пострілів з мисливської рушниці. Позивач уважає, що в ході судового розгляду було доведено завдання йому моральної шкоди, яка викликана знищенням майна та протиправністю дій відповідача, а тому незрозумілим є посилання суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.12.2018 у справі №523/4380/15-ц про стягнення моральної шкоди для захисту честі, гідності та ділової репутації. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що: - позивачем не підтверджено кількість загиблих качок, їх вагу та вік, а також причину їх загибелі, враховуючи, що позивач здійснив декілька пострілів з мисливської рушниці у себе на подвір`ї у темну пору доби, не доведено наявність і розмір матеріальної шкоди; - позивачем не мотивовано, у чому саме полягає зміна ритму його життя: яким він був до події 07.08.2023 і яким став після, та чому це носить для нього негативний характер, яким чином і в якому розмірі він отримував доходи до події та після події; - ОСОБА_2 не мав встановлених законом повноважень на притягнення позивача до адміністративної відповідальності на відміну від держави в особі правоохоронних органів, тому відповідач не має відшкодовувати завдану таким притягненням моральну шкоду; - позивач не вказав у чому виразився значний стрес його пасинка і до яких наслідків він призвів, крім того пасинок не є стороною спору, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди за отриманий ним стрес; - бездіяльність відповідача, пов`язана з тим, що він не відшкодував добровільно матеріальну шкоду та не вибачився перед ним, за наявності спору між сторонами про факт її спричинення та розмір, не є протиправною поведінкою. Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може з огляду на наступне. Судом у справі встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.11.2023 у справі №735/842/23 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 31.08.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 174 КУпАП скасовано, провадження у справі відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 19, п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито, за вчинення дій особою в стані необхідної оборони. Мисливську гладкоствольну рушницю ИЖ-27, 12 калібру, № НОМЕР_1 , яка поміщена до кімнати зберігання зброї Новгород-Сіверського РВП, повернуто ОСОБА_1 (а.с. 18-21). Із постанови слідує, що 07.08.2023 о 21 год. 15 хв. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 здійснив чотири постріли з мисливської рушниці ИЖ-27, 12 кл., №С-10384, в результаті чого застрелив собак породи «Лайка», працівниками поліції за цим фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції виснував, що місце, час, обставини події, джерело нападу на свійських тварин (індоуток) давали право ОСОБА_1 діяти в умовах необхідної оборони, а саме захисту як свого життя, здоров`я так і близьких осіб, а також і власності, знаходячись на території власного господарства. Визначальними факторами для появи права на необхідну оборону у ОСОБА_1 суд вважав те, що була темна пора доби, його приватна власність, дії останнього були викликані криками його сина (близької людини, яка також могла бути піддана нападу невідомого «звіра»), що небезпричинно давало право останньому робити висновки про агресивність поведінки невідомих - неідентифікованих у темряві тварин, а наявність розірваних індоуток ці висновки лише підсилювали. Більш того, тварини бігли у бік як ОСОБА_1 , так і його сина, що було більш ніж переконливою підставою для вчинення особою дій, направлених на охорону свого життя і здоров`я, а також і власності. Постановою слідчого СВ ВП №1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області від 16.02.2024 закрито кримінальне провадження №42023272190000022 від 04.09.2023 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України (а.с. 17). Як вбачається з постанови, досудовим слідством встановлено, що 08.08.2023 до чергової частини Новгород-Сіверського СПД №2 надійшла письмова заява від ОСОБА_2 про те, що 07.08.2023 близько 20 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в своєму господарстві та біля господарства застрелив двох мисливських собак породи «Західносибірська лайка». Констатовано, що місце, час, обставини події, джерело нападу на свійських тварин (індоуток) давали право ОСОБА_1 діяти в умовах необхідної оборони, а саме захисту як свого життя, здоров`я, так і близьких осіб, а також і власності, знаходячись на території власного господарства. Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.02.2025 (справа №735/1076/24), яке набрало законної сили 10.03.2025, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У постанові зазначено, що з копій матеріалів Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що за зверненням ОСОБА_2 про вбивство мисливських собак в с. Тарасівка проведена перевірка та встановлено, що ОСОБА_1 захищаючи своє домогосподарство, в своєму господарстві і біля нього із мисливської рушниці застрелив двох собак, які напали на його індоуток. Відповідно до висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №3749 від 25.10.2024 (а.с. 8-14) розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна 07.08.2023 ОСОБА_1 , а саме знищенням: - 6 дорослих мускусних качок (індокачок) німецької важковагової племінної лінії, вік 11 місяців вагою 3 кг кожна, становить 2 841,30 грн; - 6 дорослих мускусних качура (індокачура) німецької важковагової племінної лінії, вік 11 місяців вагою 5,5 кг кожен, становить 5 209,08 грн. В якості вихідних даних при проведенні дослідження експерт використовував відомості, що містяться в заяві (представника ОСОБА_1 - адвоката Антоненка І.А.) про проведення експертизи. Інші вихідні дані експертові не поступали. Зовнішній огляд об`єктів дослідження не проводився. Матеріали справи містять копії свідоцтв на мисливських собак породи «Західносибірська лайка» з кличками Магніт-Алмаз та Юла, власником яких є ОСОБА_2 (а.с. 23, 24). Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. У ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» наведено визначення поняття домашні тварини, так домашніми тваринами є собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі. Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»). Із статей 22, 614, 623 ЦК України вбачається, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених устатті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження`шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Відповідно дост. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Із пояснень ОСОБА_2 , наданих ним під час допиту в якості потерпілого у кримінальному провадженні №42023272190000022 вбачається, що 07.08.2023 він вигулював належних йому собак породи «Західносибірська лайка» у полі, яке знаходиться в 2 кілометрах від с. Тарасівка, втратив їх з поля зору та, зупинившись біля с. Тарасівка, від ОСОБА_1 дізнався, що останній застрелив двох тварин, сплутавши їх з вовками. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.11.2023 у справі №735/842/23 встановлено, що «визначальними факторами для появи права на необхідну оборону у ОСОБА_1 суд вважає те, що була темна пора доби, його приватна власність, дії останнього були викликані криками його сина (близької людини, яка також могла бути піддана нападу невідомого «звіра»), що небезпричинно давало право останньому робити висновки про агресивність поведінки невідомих - неідентифікованих у темряві тварин (собак відповідача), а наявність розірваних індоуток ці висновки лише підсилювали. Більш того, тварини бігли у бік як ОСОБА_1 , так і його сина, що було більш ніж переконливою підставою для вчинення особою дій, направлених на охорону свого життя і здоров`я, а також і власності». Таким чином, установлено, що 07.08.2023 ОСОБА_2 , здійснював вигул належних йому собак без повідка поза місцем постійного утримання, чим створив небезпеку для життя та здоров`я родини ОСОБА_4 , а також його свійським тваринам (індоуткам), внаслідок чого собаки опинилися в домогосподарстві позивача та розірвали індоуток. Факт агресивної поведінки собак відповідача та, внаслідок цього, загибелі індоуток позивача встановлено судовими рішеннями. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується протиправна поведінка ОСОБА_2 , який будучи власником собак породи «Західносибірська лайка» допустив порушення вимог ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме: не забезпечив безпеки оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; здійснив вигул собак поза місцем постійного їх утримання за відсутності повідка; при супроводженні домашніх тварин залишив їх без нагляду, та створив загрозу безпеці людей, а також інших тварин, що призвело до нападу собак на індоуток позивача. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено кількість качок (індокачок), які загинули внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 , їх вага та вік. Так, судом першої інстанції обґрунтовано не враховано висновок судово-товарознавчої експертизи, оскільки з висновку експерта вбачається, що дослідження експертом здійснювалося виключно на підставі інформації, наданої заявником (стороною позивача) в заяві, без проведення зовнішнього огляду об`єктів. Ні в постанові Чернігівського апеляційного суду від 14.11.2023 у справі №735/842/23, ні в постанові слідчого СВ ВП №1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівської області про закриття кримінального провадження від 16.02.2024, ні в рішенні Сосницького районного суду Чернігівської області від 05.02.2025 у справі №735/1076/24 кількість знищених тварин позивача індокачок, їх вага та вік не зазначені. Встановивши, що позивач зазнав нападу собак, які належать відповідачу, на його майно - індокачок, унаслідок чого останні загинули, апеляційний суд вважає, що позивач поніс майнові збитки. Однак позивачем не доведено розміру майнової шкоди, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для її відшкодування в розмірі 8 050,38 грн. Проте, суд першої інстанції помилково вважав, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Як зазначалось вище через напад собак на свійських тварин (індоуток) ОСОБА_1 був змушений діяти в умовах необхідної оборони, для захисту як свого життя, здоров`я, так і близьких осіб, а також і власності, знаходячись на території власного господарства. Він зазнав збитків внаслідок знищення свого майна - свійських тварин. Очевидно, що позивач зазнав моральної шкоди, яка полягали у стресі через хвилювання за своїх рідних і майно, через знищення свого майна, що призвело до вимушених змін у його житті, необхідності звернення до суду для захисту своїх прав. Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При визначенні розміру моральної шкоди судова колегія враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок знищення його майна, характер та тривалість його немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для захисту своїх прав, та вважає, що належним розміром сатисфакції моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 буде сума 15 000 грн. Ураховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди рішення суду підлягає залишенню без змін. Розподіл судових витрат У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 2 242,40 грн, витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 4 000 грн та в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 15 570 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог. При поданні позовної заяви ОСОБА_1 мало бути сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн (ціна позову 28 050,38 грн х 1% = 280,50 грн, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 1 211,20 грн), проте сплачено 2 424,40 грн (а.с. 6). У зв`язку з частковим задоволенням позову на 53,48% (15 000 грн х 100% / 28 050,38 грн), стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 647,75 грн (1 211,20 грн х 53,48%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тож ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору. При зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплатив 1 816,80 грн (а.с. 65, 84) судового збору. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача на 53,48% з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 971,62 грн (1 816,80 грн х 53,48%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Отже, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає 1 619,37 грн (647,75 грн + 971,62 грн) судового збору за розгляд справи судом першої і апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Частиною першою статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. За положеннями статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги (ст. 27 Закону № 5076-VI). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу та підстав для їх стягнення. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої та апеляційної інстанцій здійснював адвокат Антоненко І.Є. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.06.2025 серії СВ № 1131435 (а.с. 70), на підставі договору № б/н про надання правничої допомоги від 14.10.2024 (а.с. 71). Як свідчать пункти 1.1.-1.3. договору про надання правничої допомоги від 14.10.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Антоненком І.Є., клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в усіх судах України щодо захисту інтересів останнього в цивільній справі про відшкодування матеріальної і моральної шкоди; клієнт уповноважив адвоката представляти його інтереси в усіх судах України з усіма правами та повноваженнями без їх обмеження, які надані відповідним чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі чи іншій особі,що бере участь у справі, у тому числі подавати та підписувати позовні та інші заяви,відзиви, підписувати та подавати клопотання, скарги та інші документи, знайомитися з матеріалами справ, що стосуються клієнта,знімати копії з документів, долучених до справи,брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, права повної або часткової відмови від позовних вимог, повного або часткового визнання позову,зміни предмету та підстав позову, ініціювати перед судом питання про врегулювання спору за участю судді, укладання мирової угоди, пред`явлення зустрічного позову, одержання та пред`явлення рішення, ухвали, постанови, виконавчого листа або наказу суду до виконання, оскарження рішень,ухвал, постанов суду у передбаченому чинним в Україні законодавством порядку, відмовитися або відкликати апеляційну чи касаційну скаргу, тощо; для представництва інтересів клієнта адвокату надається право: подавати заяви, документи у відповідні органи, установи,організації та суди, одержувати необхідні довідки, документи та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, установах, організаціях, судах, розписуватися за клієнта та виконувати всі інші дії, пов`язані з цим договором. Цим договором визначено, що за послуги, зазначені в п.1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару затвердженого рішенням Ради адвокатів Чернігівської області 17.03.2023 року № 119:50 відсотків прожитого мінімуму для працездатних осіб, встановлених на день оплати за годину роботи адвоката - при підготовці позову до суду; за участь у суді першої інстанції- 8000 грн; за участь в апеляційному розгляді справи- 10 000грн (п. 4.1 договору). 28.10.2024 ОСОБА_1 та адвокат Антоненко І.Є. підписали акт приймання-передачі наданих послуг на виконання умов договору від 14.10.2024, за яким засвідчено, що витрати на професійну правничу допомогу склали 15 570 грн за такий перелік та вартість робіт (а.с. 7): 1. зустріч з клієнтом, з`ясування обставин справи, консультація, тривалістю 0,5 год., вартість 1 514 грн; 2. складання позовної заяви, тривалістю 2 год., вартість 6 056 грн; 3. судовий розгляд в Сосницькому райсуді, вартість послуги8 000грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 24 від 28.10.2024 ОСОБА_1 сплатив адвокату Антоненку І.Є. 15 570 грн (а.с. 15). 11.06.2025 ОСОБА_1 та адвокат Антоненко І.Є. підписали акт приймання-передачі наданих послуг на виконання умов договору від 14.10.2024, за яким засвідчено, що витрати на професійну правничу допомогу склали 5 000 грн за такий перелік та вартість робіт (а.с. 72): 1. складання апеляційної скарги, вартість 3 000 грн; 3. судовий розгляд в Чернігівському апеляційному суді, вартість послуги2 000грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 19 від 11.06.2025 ОСОБА_1 сплатив адвокату Антоненку І.Є. 5 000 грн (а.с. 73). Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката Антоненка І.Є. у суді першої та апеляційної інстанцій та надані на їх підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлений спосіб та строки колегія суддів уважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, а їх сума детально описана та обґрунтована у наданих документах крім відшкодування витрат позивача за судовий розгляд в Чернігівському апеляційному суді у сумі 2 000 грн, оскільки в даному випадку розгляд справи апеляційним судом проводився без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Ураховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та відсутності заперечень сторони відповідача щодо їх розміру, апеляційний суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Антоненка І.Є. у суді першої та апеляційної інстанцій підлягають відшкодуванню у сумі 18 570 грн (15 570 грн + 3 000 грн). У зв`язку з частковим задоволенням позовної заяви на 53,48% від оскаржуваної суми, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 9 931,24 грн (18 570 грн х 53,48%) витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій. Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 13 травня 2025 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 619,37 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій, 9 931,24 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 . Головуюча О.Є. Мамонова Судді: Н.В. Висоцька Н.В. Шитченко