Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/132/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/316/24 Справа № 697/132/24 Категорія: ч. 2 ст. 85 КУпАП Головуючий у І інстанції Скирда Б. К. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2024 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Константінової Т.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 гривень. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 14 січня 2024 року о 11 год. 00 хв. в мисливських угіддях Канівської РГО УТМР Степанецька ОТГ в кв.19 Степанецького лісництва полював в забороненому місті, а саме: відтворювальній ділянці та добув 2 особини дикого кабана, що є порушенням ст. 20 п.2 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (далі Закон) та наказу Канівської РГОМ «Про проведення Канівською РГОМ в сезон полювання 2023-2024 року» п. 3,4, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 85 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову, а провадження по справі закрити за відсутністю події і складу правопорушення. Приводить свою версію подій, за якою 14 січня 2024 року ОСОБА_1 разом з іншими мисливцями прибув на територію Мисливського господарства у м. Каневі Черкаської області. Мисливцями пройдено інструктаж, надано всі необхідні дозвільні документи та придбано ліцензію на добування двох кабанів. За вказівкою керівника групи (єгеря) всі мисливці виїхали на місце полюванню, яке було вказане керівником групи. На місці мисливці були виставлені по номерам, коли розпочалось полювання то в зоні відповідальності ОСОБА_1 він вистрелив 2 рази, через кров`яні сліди ОСОБА_1 зрозумів, що поранив тварину. У відповідності до вимог інструктажу повідомив про це керівника групи. Керівник групи оголосив про закінчення полювання. Склавши всю розряджену зброю у автомобілі, за вказівкою керівника групи, мисливці поїхали в інше місце. Керівник групи разом з мисливськими собаками прослідував по кров`яному сліду. Через звалене дерево на дорозі, мисливці не доїхали до вказаного керівником групи місця і залишились на дорозі. В свою чергу керівник групи на відстані орієнтовно З км від місця полювання знайшов 2 мертвих тварин та по телефону викликав до себе двох мисливців. Саме вони забрали двох мертвих тварин та принесли до місця зупинки мисливців на дорозі (перед зваленим деревом). В цей час до групи мисливців під`їхали інспектори та повідомили, що вони полювали у забороненому місці. Стверджує, що під час складання протоколу та інших матеріалів не було встановлено: місце де знаходилась група; місце здійснення полювання та проведених ОСОБА_1 пострілів; місце виявлення єгерем мертвих тварин; місце на дорозі, де знаходились транспортні засоби, куди мисливці принесли мертвих тварин. На думку сторони захисту, ОСОБА_1 не вчиняв жодного протиправного діяння. Діяв у відповідності до правил полювання та проведеного інструктажу. Перебував на місці, що вказав керівник групи. Окрім того, приводить доводи щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення приписам ч. 1 ст. 256 КУпАП, адже він не містить статтю КУпАП, за яке передбачено відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення. Наведене стало підставою для повернення судом цього протоколу на доопрацювання, утім даний недолік усунуто не було. Проте суд змінивши свою думку, вже 11 квітня 2024 року визнав ОСОБА_1 винуватим. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисниці Константінової Т.М., які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених цим законом. Частина 1 статті 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею не було дотримано. У відповідності до диспозиції ч. 2 ст. 85 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил полювання, в тому числі полювання в заборонених місцях, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності. Інакше кажучи особа, що порушує правила полювання, за наявності умислу (прямого чи непрямого), повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачати його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання або свідомо припускала їх настання. При необережній формі вини, особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість). Також особа у такій формі вини може не передбачити можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (недбалість). Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує особа, що уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , повинна була зібрати докази на підтвердження, що винна особа повинна була знати, що полює в забороненому місці, або могла це передбачити. Уповноваженою особою філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України» було встановлено, що ОСОБА_1 14 січня 2024 року о 11 год. 00 хв. в мисливських угіддях Канівської РГО УТМР Степанецька ОТГ в кв.19 Степанецького лісництва полював в забороненому місті, а саме: відтворювальній ділянці та добув 2 особини дикого кабана, що є порушенням ст. 20 п.2 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Ці обставини знайшли своє відображення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення № 088 від 14 січня 2024 року. У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Проте зазначені в протоколах обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції іншими доказами. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 висловлював заперечення щодо обставин полювання в забороненому місці. Утім суддя при розгляді справи не надав належної оцінки вказаним поясненням ОСОБА_1 . Водночас, суд першої інстанції звернув увагу на точній зміст цих пояснень, з яких випливає, що місце полювання визначив єгер ОСОБА_2 , про те, що це місці є забороненим ОСОБА_1 не знав. З цього суддя міськрайонного суду зробив висновок, що пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, надані ним в судовому засіданні особою, відрізняються від пояснень наданих працівникам лісового господарства під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому оцінені судом критично. Апеляційний суд не погоджується з такою оцінкою показань ОСОБА_1 . З цих показань вбачається, що ОСОБА_1 , як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так й під час розгляду справи свою вину не визнавав. Окрім того, судом першої інстанції були безпосередньо допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Допитаний свідок ОСОБА_2 пояснив, що 14.01.2024 було організоване полювання згідно з ліцензією. Він був керівником полювання, тобто організація була на ньому. Зробили загонку в урочищі Рожинка в сторону с. Мартинівки, мисливців виставив на номера. Були постріли і коли він підійшов до ОСОБА_1 , то він сказав, що тварини поранені, а тому вони мають знайти даних тварин і добить. Він пішов по сліду тварин, пройшов кілометрів з три, а ОСОБА_1 з іншим мисливцем поїхали за ними на автомобілі. ОСОБА_1 з товаришем знайшли даних тварин, а трішки пізніше до них підійшов він. Там були вже єгері, які повідомили, що полювання відбувається на відтворювальній території і склали відносно ОСОБА_1 протокол. На дорозі лежало дерево, яке її перекрило, і з відтворювальної території залишалось виїхати метрів

500. Відстань, на якій були здійснені постріли, і те де знайшли кабанів можливо 2 км. Стріляли в урочищі на організовуваній території. Знайшли мертвих тварин за 2-3 км. від місця полювання. Вини ОСОБА_1 немає, оскільки він нічого не порушував, оскільки стояв на номерах, де свідок його поставив. Він не мав права залишати свого місця до закінчення полювання в цілях техніки безпеки. Допитаний свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 14 січня 2024 приїхав на полювання, зібрався колектив, зібрали всі необхідні документи, провели інструктаж і поставили підпис в журналі реєстрації. Все було офіційно, зареєстровані картки полювання. Потім вони виїхали на місце полювання. Керівник їх розставив на номери і почалось полювання. Чув постріли, сам не стріляв і після пострілів колектив зібрався і керівник сказав їм поїхати по сліду поранених тварин. Затим приїхали представника лісового господарства, зібрали документи та склали матеріали. За полювання відповідав керівник, тому яка це територія свідок не знає, все записано в ліцензії. Куди їх направив керівник, туди вони й поїхали. Всього брало участь у полюванні 8 осіб. По сліду пішов керівник, а вони з ОСОБА_1 поїхали дорогою на авто, але дорогу перегородило дерево і вони стали чекати керівника, якому передзвонили. Знайшли тварин не вони з ОСОБА_1 , а інші мисливці. Протокол було складено біля автомобілів, де дерево перекрило дорогу, а не на місці пострілів. Ці показання свідків, суд першої інстанції також оцінив критично, через те що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у приятельських відносинах з ОСОБА_1 , а також показання свідків суперечать іншим доказам. Апеляційний суд не пристає до такої оцінки наведеним показанням свідків. Лише та обставина, що свідки та особа, що притягається до адміністративної відповідальності, перебувають у приятельських відносинах не свідчить про недостовірність показань свідків. Водночас суд першої інстанції не конкретизував в якій частині ці показання свідків, а так само ОСОБА_1 суперечать іншим доказам. Ще суд першої інстанції в обґрунтування накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 привів фактичні дані таких доказів. З фототаблиці до протоколу про адміністративне правопорушення № 088 від 14 січня 2024 року видно зображення двох особин диких кабанів, виявлених та вилучених у ОСОБА_1 . Наведених кабанів, добутих під час полювання, яке проводилось 14 січня 2024 року згідно з ліцензією № 079027, під розписку отримав ОСОБА_2 . Довідкою від 16 січня 2024 року № 18/22.10-ВЛ обчислений розмір відшкодування збитків. Також в цією довідкою визначено місце скоєння правопорушення: квартал 19 Степанецького лісництва філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» ДП «Ліси України», Степанецької ТГ, Черкаського району, Черкаської області, не являється територією чи об`єктом природно-заповідного фонду (а.с.10); Наказом Філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Держлісагентства від 12 січня 2024 року «Про посилення охорони лісів» на виконання завдань листа державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 10.02.2023 № 194 та з метою забезпечення належної охорони лісів від незаконних рубок, браконьєрства та інших порушень лісового законодавства, наказу ДП «Ліси України» № 1883 від 20 листопада 2023 року, наказано лісничим забезпечити проведення рейдів по охороні державного лісового та мисливського фонду працівниками державної лісової охорони в період з 13 січня 2024 року по 14 січня 2024 року, зокрема, Степанецьке лісництво. Наказом № 2 від 05 лютого 2019 року «Про виділення відтворювальних ділянок та визначення режиму їх експлуатації» встановлений перелік кварталів та лісництва, на території яких розміщені відтворювальні ділянки, зокрема визначено, що квартал 19 Степанецького лісництва філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», розташованого на території Степанецької сільської об`єднаної територіальної громади відноситься до відтворювальної ділянки єгерського обходу № 3 Канівської районної громадської організації мисливців та рибалок. Окрім того, з письмових пояснень майстра лісу ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» від 14 січня 2024 року ОСОБА_4 вбачається, що він разом з колегами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проводили патрулювання лісу поблизу с. Попівка Черкаського району Черкаської області. Близько 14.00 годині вони виявили у 19 кварталі групу мисливців. Під час перевірки дозвільної документації на проведення полювання було встановлено, що дана група мисливців проводила полювання в межах мисливських угідь Канівської «РГО мисливців». Але дана група мисливців здійснила полювання за межами ділянки лісу, яка була відведена для даного полювання, а саме: близько трьох кілометрів від дозволеної їм території для полювання згідно з наказом військово-цивільної адміністрації № 1/12 від 25 грудня 2023 року. Більше ніяких порушень не виявлено, ліцензія на відстріл кабанів присутня, всі відповідні документи для проведення полювання оформлені належним чином. Оцінюючи ці письмові пояснення ОСОБА_4 апеляційний суд зауважує, що їхній зміст не суперечать поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , котрі не заперечували, що вони разом з вбитими тваринами були виявлені поза зоною, де дозволено полювання. Разом з тим їхні пояснення, що полювання на ці тварини були здійснено в дозволеному місці, не спростовується пояснення ОСОБА_4 , котрим був складений протокол про адміністративне правопорушення. Внаслідок чого твердження суду першої інстанції, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечать іншим доказам не відповідає дійсності. В цій справі достовірно не встановлено місце полювання диких кабанів, адже показання ОСОБА_1 , та свідків щодо здійснення полювання в межах дозволеного місця та вже подальшого переслідування ранених тварин не спростовані. За таких обставин, за умов організації полювання єгерем ОСОБА_2 , котрий відповідно до ст.ст. 29, 30 Закону, організував полювання для мисливців, визначив для цього місце, в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона цього правопорушення, адже той не мав реальної можливості знати і передбачити, що під час полювання переміститься поза місцем, що дозволено для полювання. За таких обставин постанова судді не відповідає ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), котра декларує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. При цьому відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»). Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції. З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, з урахуванням встановлення апеляційним судом відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисниці Константінової Т.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 85 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук