Постанова 4814 № 535/385/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 535/385/23 Номер провадження 33/814/1209/23Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2023 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Греся А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника адвоката Дем`янченка С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника адвоката Дем`янченка С.М., на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору на користь держави. За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 березня 2023 року о 22 годині 37 хвилин по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України, керуючи автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і його представник адвокат Дем`янченко С.М., просять скасувати постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивують тим, що суд першої інстанції: не врахував те, що: з долученого до протоколу відеозапису не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його зупинки поліцією, натомість свідок ОСОБА_2 повідомила, що саме вона керувала автомобілем; на місці події військовослужбовці й поліцейські здійснювали тиск на ОСОБА_1 , а військовослужбовці також погрожували йому; показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягають урахуванню, оскільки перші двоє свідків є заінтересованими особами (військовослужбовцями), а свідок ОСОБА_5 викликав поліцію на місце події; письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є однотипними; відеозапис поліції не є безперервним, що ставить під сумнів належність цього доказу та можливість його використання; протокол про адміністративне правопорушення є неналежним і недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП і під впливом сторонньої особи. Водночас апелянти посилаються на те, що місцевий суд безпідставно не допитав свідка ОСОБА_5 та з власної ініціативи здійснив допит свідка ОСОБА_4 , який не був зазначений у матеріалах справи, перейнявши на себе функцію сторони обвинувачення. Суд апеляційної інстанції заслухав думку ОСОБА_1 і його представника на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке. Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги. Виходячи з положень ст.252 КУпАП,орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №007895 15 березня 2023 року о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода) та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі. Протокол складено з дотриманням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, його зміст засвідчено підписами 2 свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 без будь-яких доповнень і зауважень (а.с.1). Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (військовослужбовці ЗС України) в судовому засіданні першої інстанції підтвердили те, що 15 березня 2023 року приблизно о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , у якому на пасажирському сидінні знаходилась дівчина (на ім`я ОСОБА_6 ), та заїхав цим транспортним засобом на територію військового об`єкта. Також свідок ОСОБА_3 засвідчив, що ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, на зауваження не реагував і мав ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота й хиткої ходи, у зв`язку з чим було викликано поліцію. Затим ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі. Наведені ж вище дані протоколу та показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 об`єктивно підтверджуються змістом відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 15 березня 2023 року приблизно о 22 годині 37 хвилин ОСОБА_1 по вул. Весняній у с. Лихачівка Полтавського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 . Так, присутні на місці події свідки (військовослужбовці), серед яких був, зокрема, свідок ОСОБА_4 , підтвердили те, що ОСОБА_1 керував названим вище транспортним засобом і заїхав на територію військового об`єкта (00:15-00:27 хвилин відеозапису №1, 00:39-00:40 хвилин відеозапису №3, 04:52-05:11 відеозапису №5). Це вбачається також і з поведінки ОСОБА_1 , який після приїзду поліції підтвердив вживання ним алкоголю та виконання функцій водія, при цьому, тримав ключі від його транспортного засобу Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , відчинив його для здійснення поверхневого огляду поліцією й лише в подальшому в ході з`ясування обставин правопорушення висловив захисну позицію про те, що не керував транспортним засобом (01:29-01:30, 02:27-02:29, 04:14-04:16, 06:31-06:39 хвилин відеозапису №1, 00:00-00:14, 01:23-01:26 хвилини відеозапису №3). Затим поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та достатніх підстав уважати, що він перебуває в названому стані, однак ОСОБА_1 на вимогу поліції відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку: на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, і в медичному закладі (01:25-06:28 відеозапису №3, 03:46-03:50 відеозапису №5). Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що проходження такого огляду ним, як водієм, у силу вимог закону є обов`язковим, наслідки такої відмови, а саме, що це є порушенням п.2.5 ПДР України та вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, права та обов`язки ОСОБА_1 , який підтвердив їх зрозумілість (01:04-01:31 відеозапису №7). При цьому, конфлікт між ОСОБА_1 і військослужбовцем мав місце вже після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан аклогольного сп`яніння. Попередньо ж будь-яких тиску чи дій, що ставили би під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 , військовослужбовцями та поліцейськими не вчинялось. Навпаки, останній добровільно та без жодного примусу/умовлянь відмовився від проходження огляду, а тому майбутній конфлікт ОСОБА_1 із військовослужбовцями не спростовує наявність у його діях складу адіміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження апелянтів про те, що свідки є зацікавленими особами, оскільки вони є військовослужбовцями, позбавлені підстав. Так, цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно й правильно засвідчити події та факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Військовослужбовці безпосередньо сприймали обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, вони не є суб`єктом, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху в частині адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, і не мають юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Об`єктивні підстави не довіряти показанням свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відсутні, оскільки їх показання повністю підтверджуються даними відеозаписів. Отже, викладені вище докази безперечно доводять керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, й, таким чином, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом. Натомість, показання свідка ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) в судовому засіданні місцевого суду про те, що вона керувала транспортним засобом «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 , а не ОСОБА_1 , спрямовані на надання допомоги уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, і підлягають критичній оцінці, оскільки спростовуються відеофіксацією, яка є засобом об`єктивного контролю та не викликає сумнівів у її достовірності, й відповідними цій фіксації показаннями свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Окрім того, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили те, що ОСОБА_2 не є тією дівчиною, яка була пасажиром автомобіля «Peugeot 4007», н.з. НОМЕР_1 . Посилання апелянтів, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, га те, що суд першої інстанції з власної ініціативи допитав свідка ОСОБА_4 , який не був зазначений у матеріалах справи, є неспроможними. Суд, реалізуючи функцію правосуддя (вирішення справи), покликаний забезпечити повне, всебічне й неупереджене дослідження обставин справи, що в кінцевому результаті є необхідним для прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення. При розгляді справ за ч.1 ст.130 КУпАП суду необхідно з`ясовувати необхідні обставини, перелічені у ст.280 КУпАП, що можливо, в тому числі шляхом допиту свідків. Так, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Використання під час розгляду справи судом процесуальних можливостей, у тому числі шляхом допиту свідків, для перевірки доводів особи, яка притягається адміністративної відповідальності, й повного встановлення фактичних обставин не суперечить приписам КУпАП, а радше є виконанням завданням засад провадження в порядку КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що в ході допиту свідка ОСОБА_3 (військовослужбовця) місцевим судом було встановлено особу іншого очевидця події свідка ОСОБА_4 (командира роти військової частини, на територію якої заїхав ОСОБА_8 ), тобто, показання якого містять відомості щодо фактичних обставин справи, що пітведжується журналом судового засідання й технічним носієм інформації, на якому судове провадження в місцевому суді від 07 квітня 2023 року. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано допитав свідка ОСОБА_4 і надав його показанням відповідну оцінку в оскаржуваній постанові. Що стосується аргументів апелянтів, які зводяться до безпідставного нездійснення місцевим судом допиту свідка ОСОБА_5 , то вони також є необґрунтованими. Згідно з журналом судового засідання й технічним носієм інформації, на якому судове провадження в першій судовій інстанції від 07 квітня 2023 року, місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання про повторний виклик свідка ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він вибув на інше місце військової служби, яке є невідомим, що встановлено також у розписці (а.с.33, 43-47). Наявні ж у матеріалах справи відеозаписи й наведені вище показання інших свідків містять необхідні відомості для повного й усебічного з`ясування обставин справи, перевірки узгодженості доказів, якими зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оформлення відповідних матеріалів поліцією. Таким чином, і апелянтами не обґрунтовано, що свідок ОСОБА_5 міг повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали б значення для встановлення суттєвих обставин учиненого правопорушення й були відсутніми в матеріалах провадження. З огляду на все зазначене вище, прийняте судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні вказаного вище клопотання й розгляд справи по суті не потягли за собою неповноту судового розгляду і не завадило встановленню істини в цьому провадженні. Місцевий суд створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Доводи ж апеляційної скарги про неповноту відефіксації позбавлені підстав, оскільки наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з відеозаписами, повністю підтверджує факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння згідно з порядком, установленим законом. Таким чином, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм з водійським посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 липня 2005 року, що підтверджується довідкою СПД №1 ВП №4 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області (а.с.8). Тому, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП обгрунтовано наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника адвоката Дем`янченка С.М., залишити без задоволення, а постанову Котелевського районного суду Полтавської області від від 07 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун