Постанова 4814 № 545/1349/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/1349/23 Номер провадження 33/814/1497/23Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2023 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Жури Н.Л., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника - адвоката Кіндяка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кіндяка О.І., на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору. За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 квітня 2023 року о 07 годині 44 хвилини по вул. Кременчуцькій, 2 у с. Розсошенці Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі адвокат Кіндяк О.І. просить скасувати постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року й закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: ОСОБА_1 був безпідставно зупинений поліцейськими, які на час зупинки ще не заступили на чергування, у зв`язку з чим усі їх подальші дії щодо перевірки документів та вимоги проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є незаконними; поліцією неправомірно при незгоді ОСОБА_1 з учиненням ним правопорушення й результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля, за відсутності захисника та належного роз`яснення ОСОБА_1 прав (що підтверджено також і свідком ОСОБА_2 ) не забезпечено можливості проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі; ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом; долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним та засвідчений іншою особою, а не поліцейським; свідок ОСОБА_3 не з`явився в судове засідання місцевого суду, а тому його пояснення не підлягають урахуванню. Суд апеляційної інстанції заслухав адвоката на підтримку апеляційної скарги, ОСОБА_1 , який підтвердив те, що за встановлених судом першої інстанції обставин керував транспортним засобом і був зупинений поліцією, між тим, зазначив, що не вживав алкоголь, а токсикувався внаслідок вдихання фарби, перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке. Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги. Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння. Вимогами ж п.2.9 «а» ПДР України унормовано, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №433597 12 квітня 2023 року о 07 годині 44 хвилини ОСОБА_1 по вул. Кременчуцькій, 2 у с. Розсошенці Полтавського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (а.с.1). Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «ВАЗ 21061», н.з. НОМЕР_1 , за встановлених вище місця, дати й часу в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджено ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції. Проте, доводи апелянта та ОСОБА_1 , які зводяться до неперебування останнього при виконанні функцій водія в стані алкогольного сп`яніння, та порушення процедури проведення його огляду поліцією, є безпідставними, оскільки спростовуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 12 квітня 2023 року приблизно о 07 годині 44 хвилини ОСОБА_1 по вул. Кременчуцькій, 2 у с. Розсошенці Полтавського р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом «ВАЗ 21061», н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений поліцією. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці правопорушення з використанням поліцією спеціального технічного засобу, результати якого склали 0, 45 проміле алкоголю в крові. Затим включно до моменту оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не стверджував про те, що є незгодним саме з отриманими результатами його огляду на місці зупинки транспортного засобу та на твердження поліцейського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі (04:30-04:32 хвилини відеозапису). За змістом акту огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 погодився з указаними вище результатами, отриманими за допомогою застосування технічного приладу, що засвідчено підписом ОСОБА_1 та двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.3). Зафіксовані ж засобами об`єктивного контролю (відеозаписами) відповідають даним вказаного вище акту й роздруківки технічного засобу «Drager Alcotest 6820», відповідно до яких встановлено перебування ОСОБА_1 , в тому числі під час керування автомобілем, у стані алкогольного сп`яніння з результатами - 0, 45 проміле алкоголю в крові (а.с.2-3). Зазначений вище показник рівня алкоголю в крові ОСОБА_1 більше ніж у 2 рази перевищує допустиму норму, встановлену в п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (0, 2 проміле), що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що даний результат огляду викликаний внаслідок вдихання ним фарби. Отже, викладені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і об`єктивних підстав не довіряти їм немає. Мотивованих та достатніх обставин, які би свідчили про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Водночас відсутність у матеріалах справи відомостей щодо підстав зупинки ОСОБА_1 поліцією не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , оскільки не спростовує факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тобто наявність у діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Усупереч доводам представника про недопустимість відеозаписів, апеляційний суд зауважує, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Зі змісту ж наявних у матеріалах справи технічних носіїв інформації вбачаються дані щодо засобів відеофіксації (з реєстратора патрульного автомобіля та боді-камер), а сам відеофайл засвідчено із зазначенням ідентифікуючих ознак відеозаписів та виготовлено поліцейським ОСОБА_4 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення. Технічний носій із цими записами долучено до протоколу поліцією, а тому їх походження не викликає сумніву. Посилання адвоката на неналежність пояснень свідка ОСОБА_3 є необгрунтованими, оскільки місцевий суд, мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, не посилався безпосередньо на них і не покладав їх до доказової бази. Також позбавлені підстав доводи апелянта про незабезпечення поліцією можливості проходження ОСОБА_1 огляду в медичному закладі з посиланням на показання свідка ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог ст.266 КУпАП медичний огляд проводиться лише в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, в той час як ОСОБА_1 не тільки такої незгоди не висловлював, а й відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що підтверджується безперервною відеофіксацією, яка є засобом об`єктивного контролю. Не знайшли свого підтвердження й аргументи апелянта про нероз`яснення ОСОБА_1 прав поліцією, адже зі змісту відеозаписів та протоколу про адміністративне правопорушення, засвідченого у відповідній графі підписом ОСОБА_1 , вбачається, що останньому було роз`яснено його права, передбаченіст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, у тому числі право на правову допомогу, якими останній за виявленого бажання мав безперешкодну можливість скористатись (а.с.1, 6). Окрім того, можливість реалізації вказаних вище прав ОСОБА_1 і його представнику було надано в судах першої та апеляційної інстанцій. У свою чергу, з аналізу обставин провадження встановлено, що поліцейськими БУПП у Полтавській області ДПП у ході патрулювання було здійснено зупинку ОСОБА_1 та оформлення відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення, тобто під час реалізації ними своїх службових повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». У той же час, певні розбіжності в часі (в декілька хвилин) зупинки ОСОБА_1 , зафіксованого відеозаписами, з часом, зазначеним у графіку чергування поліції, не ставить під сумнів те, що поліцейські, фіксуючи правопорушення, діяли як уповноважені особи на збирання доказів та складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.ст.251, 255 КУпАП, якими встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, збирати докази та складати протоколи мають право уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Що стосується тверджень представника про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то згідно з даними запису в протоколі, засвідченому підписом ОСОБА_1 , його було попереджено про заборону руху, а керований ним автомобіль залишено на місці зупинки (а.с.1 - зворотній аркуш). За таких обставин, доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є водієм, що підтверджено даними протоколу про адміністративне правопорушення, відеофіксації та ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду (а.с.1, 6). Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Кіндяка О.І., залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун