Постанова 4876 № 904/6674/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/6674/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. секретар судового засідання: Грачов А.С. перевіривши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 (суддя Р.Г. Новікова, повний текст рішення підписаний 20.02.2023 ) у справі №904/6674/21 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни м. Кривий Ріг про стягнення пені в розмірі 138212грн.62коп., штрафу в розмірі 107283грн.57коп., 3% річних в розмірі 15788грн.04коп., інфляційної складової в розмірі 39027грн.99коп. ВСТАНОВИВ: До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця з позовом до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни про стягнення пені в розмірі 138212грн.62коп., штрафу в розмірі 107283грн.57коп., 3% річних в розмірі 15788грн.04коп., інфляційної складової в розмірі 39027грн.99коп. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця м. Дніпро до фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни м. Кривий Ріг про стягнення пені в розмірі 138212грн.62коп., штрафу в розмірі 107283грн.57коп., 3% річних в розмірі 15788грн.04коп., інфляційної складової в розмірі 39027грн.99коп. задоволено частково. Зменшено розмір штрафу на 50% зі 107283грн.57коп. до 53641грн.78коп. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в розмірі 53641грн.78коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609грн.25коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що, з огляду на той факт, що рішеннями у справі №904/4125/18 додатковий договір від 10.03.2016 до договору № 12/02-3558-ОД від 21.08.2009 визнаний недійсним з моменту укладення, а відповідно до додаткової угоди від 04.04.2014 пункт 3.6 договору від 21.08.2009, яким було встановлено строки для перерахування орендної плати (щомісяця не пізніше 15 числа місяця) виклався в новій редакції, згідно з яким орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, в розмірі 5432грн. 14коп.; 30% балансоутримувачу - в розмірі 2328грн.06коп., сторони договору виключили з його змісту строк оплати орендної плати. Отже, з огляду на зміст пункту 3.6 договору від 21.08.2009 (в редакції додаткової угоди від 04.04.2014) через недоведеність не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені, 3%річних, суми інфляційної складової. Враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, беручи до уваги те, що право зменшити розмір санкцій є дискреційними повноваженнями суд вирішив зменшити розмір штрафу на 50% зі 107283грн.57коп. до 53641грн.78коп. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця. Апеляційна скарга обгрунтована наступним. Пунктом 5.4 договору від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД передбачено, що орендар зобов`язується щомісячно не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати. Зазначений пункт свідчить про наявність обов`язку у орендаря здійснювати перерахування орендних платежів щомісячно не пізніше 15 числа. При цьому, перелічені в оскаржуваному рішенні суду рішення судів про стягнення з відповідача за договором від 21.08.2009 №12/02-3558-С)Д орендних платежів, прямо вказують на недотримання строків здійснення перерахування орендних платежів ФОП Ментій Т.М. Судом взагалі не враховано того факту, що ФОП Ментій Т.М., починаючи із 2017 року здійснювала сплату орендних платежів із порушенням розмірів та строків оплати, а, починаючи із початку 2018 року, взагалі не здійснювала перерахування таких при тому, що AT «Українська залізниця» внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Зазначений перелік затверджений Постановою КМУ від 04.03.2015 № 83 та своєчасне отримання належних залізниці платежів є запорукою стабільного функціонування підприємства стратегічного значення для держави Україна. При цьому, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Однак, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При зменшенні штрафних санкцій суд не взяв до уваги того факту, що в період дії правового режиму воєнного стану, Акціонерне товариство «Українська залізниця» з перших днів повномасштабного вторгнення російської Федерації працює в особливому режимі роботи, здійснює перевезення гуманітарних вантажів, військові перевезення залізничним транспортом поза межами планів перевезень та за прямої вказівки військового командування. При цьому, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави та належного функціонування акціонерного товариства «Українська залізниця» в умовах воєнного стану для здійснення Укрзалізницею заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану передбачено видатки за рахунок резервного Фонду державного бюджету відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету». Залізниця виконує завдання з перевезення військових та військових вантажів у позаплановому терміновому режимі, отримання грошових коштів за які здійснюється зі значним відстроченням платежів, Позивач несе збитки для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності, враховуючи необхідність понесення затрат залізницею на утримання рухомого складу, в тому числі, яким здійснюються військові перевезення, перевезення медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги в основних напрямках, визначених Генеральним штабом Збройних сил України, у справному стані, проходження його планово- попереджувального ремонту та технічного обслуговування. За таких умов, недоотримання AT «Укрзалізниця» як важливого підприємства стратегічного значення, яке здійснює вантажні, пасажирські перевезення, заявлених до стягнення належних залізниці грошових коштів за умови функціонування AT «Укрзалізниця» за рахунок бюджетних коштів та наявності у AT «Укрзалізниця» чистого збитку від основної діяльності, призведе фактично до нанесення збитків державному бюджету. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), судді Дарміна М.О., Іванова О.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі №904/6674/21; розгляд справи призначено у судове засідання. За розпорядженням керівника апарату суду від 31.05.2023, у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/6674/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г. Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та приватним підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (далі оренда) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №12/02-3558-ОД від 21.08.2009 (далі договір від 21.08.2009). Згідно з пунктом 1.1 договору від 21.08.2009 (в первісній редакції) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно будівлю магазину (далі - майно) площею 196,1кв.м, розміщене за адресою м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68а, на 1-му поверсі 1-го (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ДП Придніпровська залізниця, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.2009 і становить 513571грн. На підставі додаткової угоди від 28.08.2013 були внесені зміни до пункту 1.1 договору від 21.08.2099 та визначено, що вартість майна визначена згідно зі звітом на 20.06.2013 і становить 429851грн. Пунктом 1.2 договору від 21.08.2009 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкту з продажу промтоварів та продтоварів у тому числі підакцизної групи. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється. Згідно з пунктом 2.1 договору від 21.08.2009 орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. В матеріалах справи наявний підписаний акт приймання-передачі від 21.08.2009, згідно з яким орендодавець передав орендарю будівлю магазину площею 196,1кв.м. Пунктом 3.1 договору від 21.08.2009 (в первісній редакції) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2009року - 8128грн.11коп. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2009року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень. На підставі додаткових угод від 28.08.2013, від 04.04.2014 (укладених між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та відповідачем) та додаткового договору від 25.10.2016 (укладеного між позивачем та відповідачем) пункт 3.1 договору від 21.08.2009 викладався в новій редакції та доповнений новим абзацом. Сторонами договору від 21.08.2009 було визначено, що орендна плата визначається відповідно до статті 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2013року 7760грн.20коп. Орендна плата за перший місяць оренди січень 2014року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2014року. Орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 15275грн. без ПДВ. Згідно з пунктом 3.3 договору від 21.08.2009 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Пунктом 3.6 договору від 21.08.2009 (в первісній редакції) встановлено, що орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, в розмірі 5889грн.88коп. 30% балансоутримувачу в розмірі 2438грн.52коп. Відповідно до додаткових угод від 28.08.2013, від 04.04.2014 пункт 3.6 договору від 21.08.2009 викладений в новій редакції: орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, в розмірі 5432грн.14коп.; 30% балансоутримувачу в розмірі 2328грн.06коп. Викладаючи пункт 3.6 договору від 21.08.2009 в новій редакції, сторони договору виключили з його змісту строк оплати орендної плати. В пункті 3.8 договору від 21.08.2009 вказано, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пунктом 3.9 договору від 21.08.2009 передбачено, якщо на дату оплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми боргу. Пунктом 10.1 договору від 21.08.2009 (в первісній редакції) було встановлено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 21.08.2009 по 20.08.2010 включно На підставі додаткових угод від 21.06.2010, від 28.08.2013, від 04.04.2014, від 14.11.2014, від 26.02.2015 (укладених між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та відповідачем) та додаткових договорів від 18.03.2016, від 18.07.2016, від 15.09.2016, від 29.11.2016 (укладених між позивачем та відповідачем) строк дії договору продовжувався та пункт 10.1 договору від 21.08.2009 викладався в новій редакції. Так, згідно з пунктом 10.1 договору від 21.08.2009 (в редакції додаткового договору від 29.11.2016) цей договір діє з 01.11.2016 до 31.03.2017. Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення пені, 3% річних інфляційних за період з січня 2017р. по квітень 2021р. включно. При цьому розрахунок здійснено по кожному щомісячному рахунку протягом 6 місяців, починаючи з 11 числа місяця наступного за звітним. Під час розгляду справи господарським судом було також встановлено, що - у справі №904/4125/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2019 та постановою Верховного Суду від 04.06.2019, додатковий договір від 10.03.2016 визнаний недійсним з моменту укладення. - у справі №904/7826/17 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2019 у справі №904/7826/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та постановою Верховного Суду від 30.06.2020, стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Т.М. на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця суму боргу в розмірі зі сплати орендної плати в розмірі 56565грн.59коп. за період січень травень 2017року. - у справі №904/2473/18 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2018 стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Т.М. на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця суму боргу зі сплати орендної плати в розмірі 168803грн.50коп. за період червень 2017року лютий 2018року та неустойку в розмірі 306698грн.14коп. за період червень 2017року лютий 2018року. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2020 частково скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2018 у справі №904/2473/18 в частині стягнення неустойки в розмірі 306698грн.14коп. за період червень 2017року лютий 2018року. В іншій частині залишено без змін. - у справі №904/3931/19 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021, яке набрало законної сили стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Т.М. на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця суму боргу зі сплати орендної плати в розмірі 384774грн.98коп. за період березень 2018 року - липень 2019 року, суму боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна в розмірі 18397грн.25коп. - у справі №904/2196/21 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2022 у справі №904/2196/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2022, стягнуто з фізичної особи-підприємця Ментій Т.М. на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця суму боргу зі сплати орендної плати в розмірі 189832грн.05коп. за період серпень 2019 року - лютий 2020 року, неустойку в розмірі 363431грн.82коп. за період березень 2020 року - листопад 2020 року, суму боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 6135грн.52коп. Рішенням у даній справі було також встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 21.08.2009 №12/02-3558-ОД припинив свою дію 28.02.2020. У позивача відсутнє право на отримання орендної плати за березень 2020року березень 2021року. У зв`язку з цим господарський суд правильно зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 15508грн.53коп. за період з 11.04.2020 по 30.04.2021, 3% в розмірі 3717грн.17коп. за період з 11.04.2020 по 30.04.2021, інфляційної складової в розмірі 11138грн.76коп. за період з 11.04.2020 по 30.04.2021, нараховані за порушення строків сплати орендної плати за березень 2020року березень 2021року. Також суд правильно зазначив, що з огляду на зміст пункту 3.6 договору від 21.08.2009 (в редакції додаткової угоди від 04.04.2014) через недоведеність не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення - пені в розмірі 30407грн.89коп. за загальний період з 11.02.2017 по 11.07.2018, 3%річних в розмірі 3114грн.17коп. за загальний період з 11.02.2017 по 11.07.2018, суми інфляційної складової в розмірі 12343грн.61коп. за загальний період з 11.02.2017 по 11.07.2018 за порушення строків оплати орендної плати за січень грудень 2017року; - пені в розмірі 46642грн.08коп. за загальний період з 11.02.2018 по 11.07.2019, 3%річних в розмірі 3958грн.19коп. за загальний період з 11.02.2018 по 11.07.2019, суми інфляційної складової в розмірі 11629грн.25коп. за загальний період з 11.02.2018 по 11.07.2019 за порушення строків оплати орендної плати за січень грудень 2018року; - пені в розмірі 41872грн.82коп. за загальний період з 11.02.2019 по 11.07.2020, 3%річних в розмірі 4279грн.89коп. за загальний період з 11.02.2019 по 11.07.2020, суми інфляційної складової в розмірі 3320грн.68коп. за загальний період з 11.02.2019 по 11.07.2020 за порушення строків оплати орендної плати за січень грудень 2019року. - пені в розмірі 3781грн.30коп. за загальний період з 11.02.2020 по 11.09.2020, 3%річних в розмірі 718грн.62коп. за загальний період з 11.02.2020 по 11.09.2020, суму інфляційної складової в розмірі 594грн.99коп. за загальний період з 11.02.2020 по 11.09.2020 за порушення строків оплати орендної плати за січень лютий 2020року. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що строк оплати встановлено п.5.4. Договору не приймається до уваги. Так строк і порядок сплати орендної плати були передбачені розділом 3 Договору, а саме п.3.6. Договору. Додатковими угода від 28.08.2013, від 04.04.2014 сторони не внесли зміни до п.3.6., а виклали його в новій редакції, яка не встановлювала строк сплати орендної плати. Пункт 5.4 Договору, на який посилається апелянт стосується обов`язку орендаря щомісячно, не пізніше 15 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати. Звітувати та сплачувати не є тотожними поняттями. Отже суд правильно дійшов висновку, що строк сплати орендної плати не було визначено сторонами договору. Що стосується зменшення штрафу нарахованого в розмірі 107283грн.57коп. на 50% то слід зазначити наступне. За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. У той же час Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19). Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Господарський суд, приймаючи рішення про зменшення штрафу на 50%, виходив лише з того, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. При цьому не навів в чому це полягає. Разом з тим, неодноразові звернення позивача з позовами про стягнення лише орендної плати свідчать про те, що належне виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є більш вигідним для позивач ніж наслідки невиконання боржником зобов`язання Також колегія суддів зауважує, що судом не наведено жодних обставин, які б були підставою для зменшення розміру штрафу. З урахуванням наведеного рішення суду в частині стягнення штрафу підлягає зміні у зв`язку з необгрунтованістю та недоведеністю наявності підстав для такого зменшення. З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні. Витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 у справі №904/6674/21 змінити в частині стягнення штрафу, стягнувши з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в розмірі 107 283грн.57коп. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 982,51 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.Г. Іванов Суддя О.В.Березкіна