Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6381/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6381/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021, ухвалене суддею Юзіковим С.Г., повний текст якого складений 04.03.2021, у справі №904/6381/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Владиславовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 12 191,79 грн. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Владиславовича (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 12 191,79 грн., з яких: 11 219,50 грн. основної заборгованості за період березень-травень 2020 року; 635,70 грн. пені за період з 20.04.2020 по 30.10.2020; 336,59 грн. штрафу за період 20.04.2020 по 30.10.2020. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна ПР/ДН-2-2019-019/НКМ-дч від 19.11.2019 щодо сплати орендних платежів за період з березня по травень 2020 року, внаслідок чого позивач нарахував неустойку, передбачену п. 8.2 та п.8.4 договору. У відзиві на позов відповідач вимоги заперечив, зауважив, що у зв`язку з тим, що Відповідач мав право використовувати орендоване приміщення виключно для розміщення і функціонування в ньому закладу громадського харчування, та через пряму заборону на роботу закладів громадського харчування, встановлену Кабінетом Міністрів України з 17 березня до 22 травня 2020, не мав можливості використовувати орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідав (ч.6 ст.762 ЦК України), відтак нарахування позивачем орендної плати за цей період є безпідставним. Крім того, за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 та з 22.05.2020 по 31.05.2020 Відповідач сплатив Позивачеві орендну плату за Договором оренди нерухомого майна №ПР/ДН-2-2019-019/НКМ-дч від 19.11.2019 у розмірі 1 916,20 грн. (квитанція №ПН1822283 від 14.12.2020 та розмірі 1 216,80 грн. (квитанція №ПН1822295 від 14.12.2020 (відповідно)). Таким чином, оскільки Відповідач повністю сплатив Позивачу орендну плату за періоди з 1 березня по 16 березня 2020 та з 22 травня по 31 травня, зобов`язання Відповідача перед Позивачем щодо сплати орендної плати за вказані періоди фактично виконані, у Позивача відсутнє право на стягнення орендної плати за вказаний період. Також зауважив, що оскільки позивачем для розрахунку неустойки взяті неправильні суми заборгованості, тому такий розрахунок є неправильним. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 у справі №904/6381/20 закрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині стягнення основного боргу в розмірі 3133,00 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Владиславовича на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 177,70 грн. пені, 93,99 грн. - штрафу, 46,49 грн. судового збору. У решті позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням змін внесених у п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, неправильно застосував норму ч. 6 ст. 762 ЦК України, яка визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Зокрема вказує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин дійсної неможливості використовувати спірне майно за призначенням. Зазначає, що аналогічні приписи щодо застосування ст.762 ЦК України наведені у постанові Верховного Суду у справах №№914/1248/18, 914/2264/17. Звертає увагу суду, що саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. В свою чергу відповідачем не доведено жодним доказом причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати державне майно за цільовим призначенням за договором оренди. Вважає, що сам по собі карантин, навіть якщо орендоване приміщення використовується виключно для торговельного і побутового обслуговування населення, які потрапили під заборону на період карантину, - ще не означає, що орендар не користувався майном. Крім того, п.п.3 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 дозволяє здійснення торгівельної діяльності і діяльності з надання послуг громадського харчування (тобто заборонені види діяльності) за умови адресної доставки замовлень. Припускає, що закусочна могла, наприклад, організовувати приготування обідів з доставкою клієнтам додому. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки тому, що фактично між орендарем та орендодавцем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період; орендодавцем пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач у справі - Фізична особа-підприємець Зайцев Олександр Владиславович, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наводячи доводи, що карантинні обмеження, які існували та існують на території України є форс-мажорними обставинами, а відтак, необхідність доведення Відповідачем наявності причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати державне майно за цільовим призначенням за договором оренди, Позивач не бере до уваги той факт, що всі ці норми, які він наводить в обґрунтування своєї позиції, є нормами загальної дії, які розповсюджуються на усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності майна, користування яким унеможливлюється введенням карантинних обмежень. В той же час, у спірних правовідносинах, що виникли на підставі Договору оренди нерухомого майна № ПР/ДН-2-2019-019/НКМ-ДЧ, предметом договору виступає державне майно; цей факт був доведений Відповідачем, досліджений та визнаний судом першої інстанції і не заперечується Позивачем (апелянтом); щодо орендної плати за оренду державного майна в період дії карантину, законодавством встановлені спеціальні норми. Так, підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що «на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна.». Тобто, вказаною нормою закону встановлено пряму заборону нарахування орендної плати за договорами оренди державного або комунального майна для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена у період дії карантину. Факт заборони діяльності Відповідачу в період з 17.03.2020 до 21.05.2020 включно був доведений Відповідачем, та визнаний судом першої інстанції на підставі дослідження нормативно-правових актів, якими була встановлена така заборона. Щодо посилань Позивача (апелянта) на правові позиції, викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини, про нібито порушення судом першої інстанції принципу справедливості та невмотивованості прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв`язку з нібито відсутності у рішенні прямих конкретних відповідей на доводи Позивача (апелянта) відповідач наголошує, що згідно зі ст. 86 ГПК України в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції надав відповіді на доводи Позивача (апелянта) та навів нормативне обґрунтування чому саме суд, приймаючи рішення, зробив висновки, що доводи Позивача (апелянта) є необґрунтованими. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути з позивача 2000 грн витрат на правничу допомогу у зв"язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. На підтвердження понесених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано: - копія Договору № 20/21 про надання правової (правничої) допомоги від « 11» грудня 2020 p., укладеного між Відповідачем та адвокатом Шиловим С.О.; - копія Додаткової угоди № 3 від 30 березня 2021р. до Договору № 20/21 про надання правової (правничої) допомоги від "11" грудня 2020 p., яка містить перелік послуг, які зобов`язався виконати адвокат, а також їх вартість в розмірі 2 000,00 грн.; - Акті від 08 квітня 2021 року № 03/20/21 приймання-передачі наданих послуг до Договору № 20/21; - оригінал квитанції від 07.04.2021р. на суму 2 000,00 грн. Ухвалою суду від 29.03.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванов О.Г., судді Антонік С.Г, Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 року у справі №904/6381/20; з урахуванням вимог частин 1, 10 ст.270 ГПК України та враховуючи суму спору, справу вирішено розглядати без повідомлення (виклику) сторін, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк для подання відзиву, зав, клопотань. Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 19.11.2019 між АТ "Українська залізниця" в особі заступника директора регіональної філії з інфраструктури регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Зайцевим Олександром Владиславовичем (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №ПР/ДН-2-2019-019/НКМ-дч (далі Договір), відповідно до предмету якого на умовах та в порядку, визначених цим Договором, Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 18,3 м2, а саме частину нежитлової будівлі кафе "Минутка" (літ. А-1, прим. №№5,6) структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", розташоване в Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, яке знаходиться за адресою: вул. Залізничників, 16 А, одноповерхового будинку, загальною площею 83,5 м2 (далі майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 21,92 % згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану, відповідно до Акта приймання-передачі майна, що складає невід`ємну частину цього Договору (п.1.1 договору). Майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням розміщення закусочної, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.3. Договору). Передача Орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим Договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до Орендаря з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря (п.2.1. Договору). Розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2019 р. (місяць проведення аукціону) користування за 1 м2 майна 169,40 грн., крім того ПДВ 33,88 грн., а всього разом з ПДВ 203,28 грн. (п.3.1. Договору). Відповідно до п. 3.2. Договору загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць листопад 2019 р. (місяць проведення аукціону) користування майном становить 3 100,00 грн., крім того ПДВ 620,00 грн., а всього разом з ПДВ 3 720,00 грн. (далі орендна плата). У разі підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/. Згідно з п.3.3. орендна плата нараховується починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. У п.6.2.3. Договору сторони погодили, що Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені Договором. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов`язання (п.8.2. Договору). У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше, ніж три місяці, орендар також зобов"язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє по 13.11.2022 та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. На виконання умов Договору, 20.11.2019 Відповідач прийняв об`єкт оренди у користування за актом приймання-передачі. За даними Позивача, Відповідач порушував свої зобов`язання з орендної плати, у зв`язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 11 219,50 грн. за період прострочення: березень травень 2020 року. З посиланням на п.п.8.2, 8.4. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню у розмірі 635,70 грн. за період з 20.04.2020 по 30.10.2020 та 3 % штрафу в розмірі 336,59 грн. за період з 20.04.2020 по 30.10.2020. Нарахування проводилося окремо за кожний місяць. Закриваючи провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення основної заборгованості, суд першої інстанції констатував, що нарахування позивачем боргу за період з 17.03.2020 по 22.05.2020, в період дії запровадженого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020) карантину та звільнення суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, від сплати орендної плата за договорами оренди державного або комунального майна, що визначено підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", є безпідставним, а за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 та з 22.05.2020 по 31.05.2020 відповідачем здійснено погашення заборгованості з орендної плати за платіжними квитанціями від 14.12.2020 (після порушення провадження у справі), відтак заборгованість зі сплати орендної плати за період березень-травень 2020 року у відповідача перед позивачем відсутня. Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем доведено невчасну сплату основної заборгованості відповідачем за договором оренди за період березень, травень 2020, в зв`язку з чим є підстави для нарахування пені та штрафу, визначених п.п.8.2, 8.4 договору. В той же час, з урахуванням невірного зазначення позивачем суми основної заборгованості та періоду, за який нараховується неустойка, судом здійснений власний перерахунок цих сум та визнано обґрунтованими позовні вимоги в розмірі 177,70 грн пені із 635,70 грн заявлених та із 336,59 грн. штрафу визнано обґрунтованою суму 93,99 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період користування об`єктом оренди з березня по травень 2020 року Позивачем нараховано Відповідачеві орендну плату в загальному розмірі 11 219,50 грн. (3712,55 грн за березень 2020, 3734,77 грн за квітень 2020 та 3772,18 грн за травень 2020 року). За спірний період 14.12.2020 Відповідач частково погасив борг за Договором. Так, за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 Відповідач сплатив Позивачеві орендну плату за Договором у розмірі 1 916,20 грн. (квитанція №ПН1822283 від 14.12.2020), а за період з 22.05.2020 по 31.05.2020 в розмірі 1 216,80 грн. (квитанція №ПН1822295 від 14.12.2020). При цьому всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (далі Постанова № 211) на усій території України установлено карантин з 12.03.2020. Підпунктом 3 п. 2 Постанови № 211 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020) заборонено: з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 03.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Постановами Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020 та № 434 від 04.05.2020 заборону роботи закладів громадського харчування подовжено до 24.04.2020, 11.05.2020 та 22.05.2020 (відповідно). Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. На момент виникнення спірних відносин діяли наступні редакції цього пункту: - "З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу" (відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020); - "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб" (відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 (далі Постанова № 611) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3 (пункт 1). Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину (пункт 2). Підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна. Аналізуючи зазначені нормативні акти, колегія суддів зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 стосується відносин сторін тільки за договорами оренди державного майна на весь період дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, без конкретизації, чи була заборонена господарська діяльність орендаря у період карантину, натомість, дія пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України може бути застосована до будь-якого наймача в незалежності від того, яке майно є предметом договору державне, комунальне чи приватне. Застосування пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України залежить від того, чи звернувся наймач з відповідною вимогою про зменшення плати за користування майном. Водночас, постанова Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 імперативно вказує про те, що орендодавці державного майна повинні забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Відтак, нарахування орендної плати за державне майно починаючи з 12.03.2020 повинно здійснюватись орендодавцем на підставі постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 незалежно від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні. В той же час, положення Постанови № 611 жодним чином не впливають на підпункт 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким визначена пряма заборона для нарахування орендної плати суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період за договорами оренди державного або комунального майна. Згідно з умовами договору, зокрема п. 1.3, майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням розміщення закусочної, що здійснює продаж товарів підакцизної групи. Пунктом 1.5 Договору встановлено, що використання майна для цілей, не зазначених у п. 1.3 цього договору визнається користуванням майном всупереч цільовому призначенню. Пунктом 6.2.2 договору сторонами узгоджено, що Орендар зобов`язаний використовувати майно виключно за його цільовим призначенням відповідно до умов цього договору. Згідно з матеріалами справи об`єктом оренди є саме державне майно, оскільки згідно з інформацією, розміщеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, власником 100% статутного капіталу Акціонерного товариства "Українська залізниця" є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Таке підтверджується й Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкту нерухомого майна від 18.10.2016, наявною у справі (а.с.22). Отже, Відповідач, як суб`єкт, діяльність якого була заборонена у період з 17.03.2020 до 21.05.2020 включно, звільнений від сплати орендної плати за вказаний період за спірним договором оренди державного майна в силу прямої норми закону, в зв"язку з чим не приймаються доводи апелянта про те, що згідно з п.14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та вимог ч.6 ст.762 ЦК України орендар має довести, що майно не використовувалось або не могло бути використане наймачем. Також відхиляються посилання апелянта про те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин дійсної неможливості використовувати спірне майно за призначенням, про що зазначено у постановах Верховного Суду у справах №№914/1248/18, 914/2264/17, оскільки основним критерієм при оцінці таких обставин неможливості використання орендарем майна є презюмована незмінність умов господарювання (користування майном), що в даному випадку вже було неможливим через обмеження, введені постановою КМУ від 11.03.2020 №211. З урахуванням вищенаведеного також відхиляються доводи про те, що фактично між орендарем та орендодавцем не було досягнуто згоди щодо задоволення звернень орендаря та зміни розміру орендної плати у спірний період, оскільки підпункт 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не вимагає вчинення будь-яких дій орендарем для зменшення плати орендної плати. Відтак, є необґрунтованою пред`явлена орендодавцем до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі несплаченої орендної плати за виставленими рахунками у повному обсязі. Позивачем під час розгляду справи не спростовані твердження Відповідача про зупинення діяльності закладу харчування відповідно до нормативних заборон. З урахуванням викладеного, нарахування позивачем орендної плати відповідачу за період з 17.03.2020 по 22.05.2020 в сумі 8086,50 грн є безпідставним та позовні вимоги в цій частині обґрунтовано не підлягають задоволенню. Тому Відповідач мав сплатити Позивачеві орендну плату у розмірі 1 916,20 грн. за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 та 1 216,80 грн. період з 22.05.2020 по 31.05.2020. З огляду на умови п.3.3 договору щодо строку оплати, 1 916,20 грн. мали бути сплачені Орендодавцем у строк до 20.04.2020 включно; 1 216,80 грн. до 20.06.2020 включно. Відповідач свої договірні зобов`язання з орендної плати виконав з порушенням обумовлених Договором строків 14.12.2020 - як за період з 01.03.2020 по 16.03.2020, так і за період з 22.05.2020 по 31.05.2020 (квитанції №ПН1822283 від 14.12.2020 на суму 1 916,20 грн., №ПН1822295 від 14.12.2020 на суму 1 216,80 грн. (відповідно)). Отже, станом на дату прийняття судом рішення у даній справі, Відповідач не мав боргу з орендної плати за період з березня по травень 2020 року. Оскільки заборгованість з орендної плати сплачена Відповідачем 14.12.2020, після звернення Позивачем до суду з даним позовом, то відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Внаслідок чого висновок господарського суду про закриття провадження у справі через відсутність спору за основним зобов"язанням (заборгованості з орендної плати) є правильним та обґрунтованим. З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 3 133,00 грн. підставно закрито за відсутністю предмету спору. У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. З посиланням на п. 8.2., 8.4 Договору Позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.04.2020 по 30.10.2020 у розмірі 635,70 грн. та штраф (3%) у розмірі 336,59 грн. Перевіривши розрахунок пені судом першої встановлено, що цей розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Позивачем помилково визначені розміри сум основного боргу (без урахування підпункту 6 п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Крім того, Позивачем здійснюється нарахування пені з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, тоді як, згідно з п. 3.3 Договору, орендна плата нараховується сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15). Таким чином, 20 число місяця, наступного за звітним, є останнім днем оплати, відповідно, прострочення виникає з 21 числа місяця наступного за розрахунковим, а саме з 21.04.2020, 21.06.2020. За перерахунком суду, пеня з простроченої суми становить 177,70 грн., штраф 93,99 грн., тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Доводами апеляційної скарги апелянта не спростував законних висновків суду першої інстанції. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Оскільки загальна ціна позову становить 12 191,79 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Щодо клопотання відповідача про розподіл судових витрат, зокрема на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п.п. "в" п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до матеріалів справи, про необхідність розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, відповідачем заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, зазначений попередній (орієнтовний) розмір таких витрат та надані докази їх понесення. Як вбачається з матеріалів цієї справи, в якості підтвердження витрат на послуги адвоката відповідач надав договір про надання правової допомоги №20/21 від 11.12.2020, укладений між Фізичною особою-підприємцем Зайцевим Олександром Владиславовичем (клієнт) та адвокатом Шиловим Семеном Олександровичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002166 від 16 травня 2019 p., (Адвокат), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов`язується надавати Клієнту за його завданням правову (правничу) допомогу з питань, що виникають у Клієнта (надалі - надавати Правову допомогу), а Клієнт зобов`язується оплатити Правову допомогу та оплатити/компенсувати витрати, необхідні для виконання Договору. Згідно з п.2.10 договору приймання-передача наданої Правової допомоги здійснюється шляхом оформлення акту приймання-передачі наданих послуг. Якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту надання/надіслання акту приймання-передачі наданих послуг Клієнт не повернув Адвокату підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або не надав письмову мотивовану відмову від підписання цього акту, то Правова допомога вважається наданою у повному обсязі та належним чином, без зауважень. За таких обставин у Клієнта виникають зобов`язання по сплаті Правової допомоги в строки, передбачені цим Договором. За приписами п.3.1-3.2 договору Винагорода за надання Правової допомоги за цим Договором здійснюється у вигляді гонорару у гривнях, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на банківський (картковий) рахунок Адвоката або іншим засобом, що не суперечить законодавству. Розмір винагороди визначається Сторонами у відповідних Додаткових угодах до цього Договору. Оплата гонорару здійснюється на умовах передоплати. Адвокат має право приступити до надання Правової допомоги до отримання від Клієнта передоплати, в такому разі оплата здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не узгоджено додатково (п.3.5 договору). За п.6.1 договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до « 31» грудня 2021 р. включно. 30.03.2021 між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору №20/21 від 11.12.2020, відповідно до умов якої в порядку визначеному п. 1.3 Договору № 20/21 про надання правової (правничої) допомоги від « 11» грудня 2020 р. Сторони узгодили, що Адвокат зобов`язується надавати Клієнту наступну правову (правничу) допомогу: 1.1. надавати Клієнту правову інформацію, консультації і роз`яснення (усні та письмові) з правових питань, що виникають у Клієнта у зв`язку із апеляційним оскарженням Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 по справі № 904/6381/20 у якій Клієнт є відповідачем; 1.2. провести правовий аналіз Апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 по справі № 904/6381/20, що надійшла Клієнту від позивача (апелянта) - Акціонерного товариства «Українська залізниця»; 1.3. підготувати та підписати від імені Клієнта Відзив на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 по справі № 904/6381/20; 1.4. направити поштовим відправленням копію Відзиву на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20 на адресу позивача (скаржника); 1.5. надати до Центрального апеляційного господарського суду Відзиву на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 по справі № 904/6381/20 в строки, що передбачені Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі 904/6381/20. Винагорода Адвоката, за надання правової (правничої) допомоги, передбаченої п. 1 цієї Додаткової угоди за домовленістю сторін становить 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень), яка повинна буди сплачена в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвоката до 08.04.2021р. (п.2 додаткової угоди). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2021 №03/20/21 у відповідності до Додаткової угоди № 3 від 30 березня 2021р. до Договору № 20/21 про надання правової (правничої) допомоги від « 11» грудня 2020 р. Адвокатом була надана, а Клієнтом прийнята наступна правова (правнича) допомога (послуги): - надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, що виникли у Клієнта у зв`язку із апеляційним оскарженням Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20 у якій Клієнт є відповідачем; - проведення правового аналізу Апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20, що надійшла Клієнту від позивача (апелянта) ~ Акціонерного товариства «Українська залізниця»; - підготовлено та підписано від імені Клієнта Відзив на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20; - направлено поштовим відправленням копії Відзиву на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20 на адресу позивача (скаржника); - надано до Центрального апеляційного господарського суду Відзив на Апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 р. по справі № 904/6381/20 в строки, що передбачені Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 р. у справі 904/6381/20. Всього надана правова (правнича) допомога (послуги) на суму 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок). Згідно платіжної квитанції №RC_GKM2TH5QG1XON0EJLG4GN від 07.04.2021 відповідачем оплачено адвокату 2000 грн. Відповідно до ордеру серії АЕ №1064669 від 07.04.2021 Фізична особа-підприємець Зайцев Олександр Владиславович уповноважила адвоката Шилова Семена Олександровича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002166 від 16.05.2019) на представництво його інтересів. Вказаний адвокат і готував відзив на апеляційну скаргу. З урахуванням приписів ч.4 ст.129 ГПК України та враховуючи, що рішення, залишене без змін апеляційним судом, відбулось частково на користь відповідача, судові витрати мають бути покладені пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку пропорція задоволення позовних вимог становить: 2,23% на користь позивача та 97,77% на користь відповідача. Відтак, з огляду на вказану пропорцію, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача із 2000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає сума 1955,40 грн. наслідком чого є часткове задоволення клопотання відповідача про розподіл судових витрат. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282-284, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 у справі № 904/6381/20 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 у справі №904/6381/20 залишити без змін. Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, б. 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Фізичної особи-підприємця Зайцева Олександра Владиславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1955, 40 грн. (одну тисячу дев"ятсот п"ятдесят п"ять тисячі гривень 40 копійок) витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.05.2021. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя О.В. Березкіна Суддя С.Г. Антонік