Постанова 4852 № 160/7081/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/7081/23 Суддя І інстанції Серьогіна О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати неправомірними з часу їх видання та скасувати наказ «Про призначення службового розслідування» від 29.05.2022 року № 189/1, наказ « Про результати службового розслідування» від 29.05.2022 року № 191/1, наказ «Про призначення службового розслідування» від 05.06.2022 року №238/1, наказ «Про результати службового розслідування» від 30.06.2022 року № 81/30062022 за підписом м-ра ОСОБА_2 ; - визнати неправомірними діями в/ч НОМЕР_1 - виготовлення наказу «Про призначення службового розслідування» від 29.05.2022 року № 189/1, наказу «Про результати службового розслідування» від 29.05.2022 року №191/1, наказу «Про призначення службового розслідування» від 05.06.2022 року № 238/1, наказу «Про результати службового розслідування» від 30.06.2022 року № 81/30062022 - шляхом друкування, проставлення відбитку гербової печатки в/ч НОМЕР_1 на написі "командир в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 ", та подання Дніпропетровському окружному адміністративному суду як законних наказів командира в/ч НОМЕР_1 . Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та повернути справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі №160//7081/23 за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 . Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду, що вимоги позовної заяви не відповідають визначеному способу відновлення порушених прав, свобод та інтересів, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, того що, до позовної заяви не додано докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У відповідності до абз.1 ч.1, ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: - заяви про уточнення позовних вимог в примірниках відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням коректного змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи та з урахуванням висновків суду; - належним чином завірених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; - обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надати докази на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи. 13.04.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява щодо усунення недоліків, в якій він просить суд прийняти позов у його первісній редакції з урахуванням усунення недоліку в частині виправлення технічної описки дати "30.02.2023 року". Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків викладених в ухвалі суду від 07.04.2023 року в частині надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надати докази на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надати докази на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи. При цьому, із змісту зазначеної ухвали вбачається, що у заяві ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 07.04.2023 року, позивач роз`яснив зміст вимог позовної заяви в первісній редакції та обґрунтував причини неможливості подання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, що свідчить про часткове усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків викладених в ухвалі суду від 07.04.2023 року в частині надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших причин пропуску строку, а також надання доказів на підтвердження такої інформації, в примірниках відповідно до кількості учасників справи. 24.04.2023 року на виконання вимог ухвал суду від 07.04.2023 року, від 17.04.2023 року та від 24.04.2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява щодо відсутності не усунених недоліків, в якій він зазначає, зокрема, щодо періоду неотримання грошового забезпечення, що останній мав підстави вважати це наслідком виконання іншого наказу №109 від 05.06.2023 року, виданого дійсно уповноваженою особою - ТВО командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 . Також вказує, що пряма вказівка на необхідність обов`язку здійснення дій щодо звернення до відповідача із відповідним запитом і отримання копії особової справи, надання доказів звернення за отриманням дозволу на здійснення фотокопій книги реєстрації наказів та відмови командира в наданні дозволу, як попередня умова перед зверненням за судовим захистом порушеного права - відсутня в положеннях КАСУ. Колегія суддів перевіривши вірність застосування норм процесуального права судом першої інстанції, виходить із наступного. Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Статтею 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наказ «Про результати службового розслідування» від 29.05.2022 року № 191/1, наказ «Про призначення службового розслідування» від 05.06.2022 року №238/1, наказ «Про результати службового розслідування» від 30.06.2022 року № 81/30062022 за підписом м-ра ОСОБА_2 . В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 06.04.2023 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції канцелярії суду. Разом з тим, позивач зазначає про те, що про оскаржувані накази йому стало відомо 30.03.2023 року і з цих підстав просив поновити строк звернення суду. Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинен встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо. При цьому, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним. Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» вбачається, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду. Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України і є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи, не дозволяється. Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, на переконання колегії суддів, враховуючи специфіку проходження служби позивача, правила поводження зі зброєю, здійснення повноважень пов`язаних з проходженням військової служби, позивач повинен був знати про призначення відносно нього службових розслідувань і про результати службових розслідувань. Разом з тим, як вірно було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 вже звертався до суду із іншими позовними вимогами, інформація про які міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема, щодо визнання протиправними та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 за період з 01.05 по 31.05.2022 року в частині невиплати старшому розвіднику 2 розвідувального відділення розвідувального взводу ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі 30 тис.грн. та наказу командира в/ч НОМЕР_1 про невиплату старшому розвіднику 2 розвідувального відділення розвідувального взводу ОСОБА_1 премії в установленому розмірі за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, За результатами розгляду вказаних позовних вимог 09.12.2022 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення по справі №160/12969/22, яким в задоволенні позову було відмовлено. При цьому, в мотивувальній частині вказаного рішення суду описано оскаржувані в даній справі накази, зокрема наказ Про призначення службового розслідування від 29.05.2022 року № 189/1 та наказ Про результати службового розслідування від 29.05.2022 року № 191/12969/22. Як вбачається із КП "Діловодство спеціалізованого суду" рішення суду від 09.12.2022 року отримано позивачем особисто 27.12.2022 року, про що секретарем судового засідання складено розписку про отримання. Вказане свідчить про те, що позивач знав про порушення своїх прав, принаймні, 27.12.2022 року, коли отримав рішення суду від 09.12.2022 року по справі 160/12969/22, тоді як із вказаним позовом позивач звернувся до суду 06.04.2023 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що про оскаржувані накази йому стало відомо лише 30.03.2023 року є безпідставними. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на тому, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 04 липня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник