Постанова 4852 № 160/14929/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14929/22 Суддя І інстанції Озерянська С.І. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №160/14929/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 23.02.2022 №526, яким ОСОБА_1 звільнено з посади поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції; - зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі; - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обчислення строку для звернення до суду з цим позовом необхідно рахувати з дати отримання позивачем копії оскаржуваного наказу, який ним було отримано 29.08.2022 року разом з відзивом на позовну заяву. Зазначає про те, що саме на роботодавця покладено обов`язок видати працівникові наказ про звільнення, натомість відповідач свого обов`язку не виконав. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Статтею 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, ОСОБА_2 оскаржується наказ від 23.02.2022 №526, про який позивач дізнався того ж дня від безпосереднього керівництва коли прибув на робоче місце. Враховуючи дату оскаржуваного наказу 23.02.2022 року та той факт, що судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про зазначений наказ того ж дня, при цьому зазначений факт позивачем не заперечується, строк звернення до суду з цим позовом розпочався 24.02.2022 року, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати з якою пов`язують його початок. Відповідно до частини 3 статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Враховуючи те, що строк що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк, та враховуючи положення частини 3 статті 120 КАС України останнім встановленим законом днем для звернення до суду з цим позовом було 24.03.2022 року (п`ятниця). В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 24.09.2022 року, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви в зв`язку з пропущенням строку звернення до суду, повинен встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо. При цьому, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним. Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» вбачається, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду. Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України і є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи, не дозволяється. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно з статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Так, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд зауважує, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення на звернення до суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до суду з позовною заявою здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Однак, позивач, не вказав підстав для поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач зазначаючи про залишення разом із родиною місця постійного проживання не зазначає в проміжок якого часу мали місце такі події та не надає доказів в підтвердження цього доводу, що свідчить про те, що такий довод не підтверджує факт неможливості звернення до суду з позовною заявою у цій справі. Щодо доводів позивача про те, що він вважав, що саме наказ ДПП НПУ від 28.01.2022 року (отриманий позивачем 20.06.2022 року) №53 став підставою для його звільнення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки враховуючи специфіку проходження служби позивача, правила поводження зі зброєю, здійснення повноважень пов`язаних з правоохоронною діяльністю, суд вважає, що позивач повинен був розуміти, що він не був звільнений з посади до 23.02.2022 року, виконуючи повноваження поліцейського до 23.02.2022 року. Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що обчислення строку для звернення до суду з цим позовом необхідно рахувати з дати отримання позивачем копії оскаржуваного наказу, який ним було отримано 29.08.2022 року разом з відзивом на позовну заяву, оскільки встановлений законом місячний строк звернення до суду починає свій перебіг з дати коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення, а не з часу коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі №160/14929/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 23 травня 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник