Постанова 4852 № 160/14243/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/14243/22 (суддя Букіна Л.Є., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року про повернення позовної заяви у справі №160/14243/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 17 вересня 2022 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.02.2022 року № 33-с про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовною заявою. Ухвала суду мотивовано тим, що посилання позивача на виключні обставини запровадження карантину, а в подальшому на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану та карантину вплинуло на можливість реалізації особи права на звернення до суду, враховуючи, що суди протягом зазначеного періоду продовжували працювати, у тому числі шляхом приймання позовних заяв, поданих електронним шляхом. Також, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на перебування на лікарняному протягом липня 2022 року, а також знаходження у відпустці у період з 22.06.2022 року по 17.07.2022 року не є підставою для поновлення пропущеного строку, адже ці обставини виникли вже після спливу встановленого строку оскарження прийнятого відповідачем наказу, при цьому, що позивач взагалі звертається до суду через свого представника, а тому є незрозумілим яким чином ці обставини вплинули на те, що таке звернення відбулось через сім місяців з моменту прийняття оскарженого наказу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перебування позивача з 15.07.2022 року по 22.07.2022 року та з 22.07.2022 року по 29.07.2022 року на лікарняному в період з 22.06.2022 року по 17.07.2022 року у відпустці, з введенням військового стану в Україні та перебуванням позивача за межами Дніпропетровської області, пов`язане з евакуацією рідних, введення в Україні карантинних обмежень, укладення договору на правову допомогу з адвокатом лише 12.09.2022 року є поважними підставами для поновлення йому строку звернення до суду з позовом. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Статтею 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність. При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 оскаржується наказ від 04.02.2022 року № 33-с, про який позивач дізнався того ж дня. Враховуючи дату оскаржуваного наказу 04.02.2022 року та той факт, що судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про зазначений наказ того ж дня, при цьому зазначений факт позивачем не заперечується, строк звернення до суду з цим позовом розпочався 05.02.2022 року, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати з якою пов`язують його початок. Відповідно до частини 3 статті 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Враховуючи те, що строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк, та враховуючи положення частини 3 статті 120 КАС України останнім встановленим законом днем для звернення до суду з цим позовом було 04.03.2022 року (п`ятниця). В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 14.09.2022 року, тобто з пропуском встановленого законом місячного строку звернення до суду. Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинен встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо. При цьому, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в його рішеннях, строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним. Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» вбачається, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати. Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду. Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України і є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи, не дозволяється. Указом Президента України від 13 березня 2020 року №87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV -2» Пунктом 4 розділу VI КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Однак, позивач у поданій до суду першої інстанції заяві від 07.10.2022 року не зазначає обставин з посиланнями на докази, які б вказували на неможливість звернення до суду з позовом у встановлений Законом строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Відповідно до статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до суду з позовною заявою здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Враховуючи це, лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення на звернення до суду. Однак, позивач, не вказав підстав для поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям. Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач зазначаючи про його перебування за межами Дніпропетровської області, пов`язане з евакуацією рідних не зазначає в проміжок якого часу мали місце такі події та не надає доказів в підтвердження цього доводу, що свідчить про те, що такий довід не підтверджує факт неможливості звернення до суду з позовною заявою у цій справі у визначений законодавством строк. Щодо доводів про перебування позивача з 15.07.2022 року по 22.07.2022 року та з 22.07.2022 року по 29.07.2022 року на лікарняному та в період з 22.06.2022 року по 17.07.2022 року у відпустці (а.с.21-23), суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що ці обставини виникли вже після спливу встановленого строку оскарження прийнятого відповідачем наказу. Також, не можуть бути поважною підставою для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою укладення договору на правову допомогу з адвокатом 12.09.2022 року, зважаючи на те, що укладення такого договору є суто суб`єктивним та залежить виключно від бажання (волевиявлення) позивача. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі №160/14243/22 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов