Постанова Київський апеляційний суд № 752/2248/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №752/2248/21 номер провадження №22-ц/824/957/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. у цивільній справі №752/2248/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко - Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, втрат від інфляційних витрат та 3% річних,- в с т а н о в и л а: У січні 2021 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 за результатами розгляду якого, з урахуванням подальших уточнень, просило стягнути заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у сумі 27 576 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 152 грн. 43 коп. та 3 % річних у розмірі 1 341 грн. 28 коп. В обґрунтування позову зазначаючи, що ОСОБА_2 з 02 липня 2016 року є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, а ТОВ «Ліко-Житлосервіс», здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію зазначеного будинку. З лютого 2018 року товариство надавало вчасно, безперебійно та належної якості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Відповідач фактично отримувала надані послуги, із запереченнями щодо їх вартості, об`ємів або актами-претензіями щодо їх якості до товариства не зверталася та не відмовлялася від їх отримання. Разом з тим, свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, не виконала, у зв`язку з чим, позивач був вимушений звернутися до суду. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Ліко-Житлосервіс», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Ліко-Житлосервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 27 576 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 367 грн. 37 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 649 грн. 80 коп., судовий збір в сумі 2 102 грн. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову, відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 19 липня 2016 року між сторонами укладено договір про надання послуг № 19/14/462, предметом якого, є забезпечення позивачем надання відповідачу на платній основі послуг для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку і споруд прибудинкової території. Отже, необхідність оплати послуг є похідною від їх фактичного надання виконавцем. Однак, позивач неодноразово порушував взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим, 11 травня 2018 року скаржник звернулася до позивача зі скаргою. На вказану скаргу позивачем в односторонньому порядку складено акт перевірки санітарного стану будинку, що не відображає дійсності. У зв`язку з наведеним, 12 червня 2018 року скаржник направила позивачу звернення, яким ставилася мета складення двохстороннього акту-претензії між сторонами. Проте, позивач для складення такого акту, не з`явився. З огляду на зазначене, мешканцями будинку, в тому числі й скаржником, складено колективні акти-претензії від 11 червня 2018 року, які були додані до повторного звернення відповідача від 12 червня 2018 року. На вказане звернення, мешканцями будинку отримано відповідь про нерозуміння позивачем причин неналежного надання послуг. Крім того, скаржника зазначає, що за заявою товариства, 26 червня 2018 року видано судовий наказ про стягнення зі скаржника заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з січня 2018 року по травень 2018 року, який ухвалою суду від 27 серпня 2018 року було скасовано. Також, за заявою товариства, 13 вересня 2019 року видано судовий наказ про стягнення зі скаржника заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з січня 2018 року по липень 2019 року, який ухвалою суду від 21 вересня 2020 року, було скасовано. 08 листопада 2022 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначає, що акти-претензії про перерву у наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, не можуть бути допустимими доказами по справі на підтвердження ненадання відповідачем зазначених послуг, оскільки вони складені не у відповідності з нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 752/8822/19, яке набрало законної сили, надано правову оцінку акту-претензії від 12 червня 2018 року та скарзі ОСОБА_2 від 11 травня 2018 року визнавши їх неналежними доказами по справі. Вказує, що скаржник не спростовує розрахунок суми заборгованості на оплату житлово-комунальних послуг, не надає суду контррозрахунок суми боргу та заперечення на розрахунок інфляційних та відсотків річних на суму боргу. Посилання скаржника на скасування судових наказів про стягнення з неї боргу, не заслуговують на увагу, оскільки протиріч ять ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. На час розгляду справи до суду апеляційної інстанції сторонами в справі не було надано заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, судом при розгляді справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності (а.с. 09). Згідно акту прийому-передачі житлового будинку від 28 липня 2015 року, ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 04). 19 липня 2016 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс» і ОСОБА_2 укладено договір № 19/14/462 про надання послуг, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг визначених у п. 1.2 договору у будинку АДРЕСА_2 . Згідно п. 1.2 вказаного договору, для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку і споруд та прибудинкової території і порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець зобов`язується за дорученням замовника протягом строку визначеного договором, за плату надавати наступні послуги: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових відходів; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації; дератизація; технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також за наявності внутрішньо будинкових інженерних систем; поточний ремонт; поливання дворів, клумб і газонів; обслуговування вентиляційних каналів; прибирання та вивезення снігу; освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води; енергопостачання для ліфтів. Згідно п. 31 договору, розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється з урахуванням фактичних витрат виконавця. Розмір плати змінюється в залежності від строку оплати послуг, відповідно до Розпорядження КМР (КМДА) № 140 від 03 лютого 2011 року. У разі збільшення фактичних витрат виконавця на надання послуг визначених п. 1.2 договору, виконавець має право збільшити розмір плати за послуги, після розміщення відповідних інформаційних оголошень у під`їздах будинку за 30 календарних днів до запланованої дати збільшення розміру плати (п. 3.6 договору) (а.с. 07-08). Із наявних у матеріалах справи атів ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від: 07-22 лютого, 12 березня, 10-23 травня, 27 жовтня 2018 року; 07-24, 08 лютого, 22 квітня, 04-19 червня, 06-22 серпня 2019 року; 09-25 січня, 20-27 березня, 08-20 квітня, 28 травня 2020 року вбачається, що товариством забезпечувався санітарно-гігієнічний, протипожежний, технічний стан будинку і споруд та прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2 . Зазначені акти містять підписи уповноважених осіб товариства та мешканців вищевказаного будинку (а.с. 25-37). 14 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» зі скаргою на дії посадових осіб товариства у якій зазначила, що не визнає припис товариства від 07 березня 2018 року № 682 щодо термінового забезпечення доступу працівникам ТОВ «Ліко-Житлосервіс» до квартири АДРЕСА_1 для усунення небезпеки падіння крижаних бурульок, та не буде його виконувати. Зазначає, що нею було виявлено та зафіксовано систематичне порушення умов договору з боку виконавця, зокрема, неналежне виконання підпунктів 2.4.1, 2.4.3, 2.4.7, 2.4.8 договору (а.с. 80-85). 14 травня 2018 року ОСОБА_2 повторно звернулася до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» зі скаргою на дії посадових осіб товариства до якої долучила фотокартки. Вказана скарга є аналогічною за змістом зі скаргою ОСОБА_2 від 14 травня 2018 року (а.с. 86-114). 12 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Ліко-Житлосервіс» із листом щодо невиконання умов договору про надання послуг до якого долучила акт претензію та колективний акт-претензію від 11 червня 2018 року, які підписані споживачами комунальних послуг, що проживають у будинку АДРЕСА_2 у яких висловили претензії виконавцю щодо якості надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 травня 2017 року по 11 червня 2018 року (115-123). Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку заборгованості від 23 листопада 2020 року, у ОСОБА_2 наявна заборгованість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з лютого 2018 року по жовтень 2020 року у сумі 25 256 грн. 38 коп. Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку заборгованості від 30 квітня 2021 року, у ОСОБА_2 наявна заборгованість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з листопада 2020 року по березень 2021 року у сумі 2 319 грн. 77 коп. (а.с. 155). Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку нарахування суми інфляційних витрат та 3 % річних від 23 листопада 2020 року, нарахованих на суму заборгованості 25 256 грн. 38 коп. за період з лютого 2018 року по жовтень 2020 рік становить: загальна сума інфляційних витрат - 1 318 грн. 16 коп.; 3 % річних - 635 грн. 32 коп. (а.с. 11-12). Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку від 30 квітня 2021 року, загальна сума інфляційних збитків за період з грудня 2020 року по квітень 2021 рік, становить 49 грн. 21 коп. (а.с. 156). Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку від 30 квітня 2021 року, 3 % річних за період з грудня 2020 року по квітень 2021 рік, становить 49 грн. 21 коп. (а.с. 157). Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу, як власнику квартири, проте остання не виконує належним чином договірні зобов`язання та норми законодавства щодо їх повної та своєчасної оплати. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від суми боргу, суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати комунальних послуг, виходячи з наданих позивачем розрахунків, які позивачем не спростовано. Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.20 цього Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.1, п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ (у чинній редакції), надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ , ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Згідно ст.. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України встановлено, що у випадку, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відтак, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником квартири та споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , а ТОВ «Ліко-Житлосервіс» виконавцем надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у вищевказаному будинку. Згідно п. 1.2 договору № 19/14/462 про надання послуг від 19 липня 2016 року укладеного між сторонами, відповідач зобов`язався за плату надавати такі послуги: прибирання прибудинкової території; прибирання сходових кліток; вивезення побутових відходів; технічне обслуговування ліфтів; обслуговування систем диспетчеризації; технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації; дератизація; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження; технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньо будинкових інженерних систем у разі їх наявності; поливання дворів, клумб і газонів; освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води; енергопостачання для ліфтів; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначення для проходу та проїзду протиожеледними сумішами. Відповідач отримувала зазначені послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами ТОВ «Ліко-Житлосервіс», підписаними уповноваженими особами товариства та мешканцями будинку, проте у період з лютого 2018 року по березень 2021 рік свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги, не виконувала. У зв`язку з чим, виникла заборгованість. При цьому, в матеріалах справи відсутні оформлені належним чином акти-претензії відповідача щодо ненадання або неякісного надання житлово-комунальних послуг у зазначений період. Натомість, згідно наданих позивачем розрахунків, у квітні 2018 року відповідачем сплачено кошти за житлово-комунальну послуги у сумі 4 000 грн., а у травні 2018 року - 2 009 грн. 35 коп., у грудні 2020 року - 486 грн. 89 коп., у січні 2021 року - 974 грн. 56 коп., у лютому 2021 року - 918 грн. 28 коп., що свідчить про визнання відповідачем факту надання послуг у зазначений період. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2018 року по березень 2021 року. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із сумою заборгованості, яку суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача, виходячи з наступного. Так, згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку заборгованості від 23 листопада 2020 року, у ОСОБА_2 наявна заборгованість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з лютого 2018 року по жовтень 2020 року у сумі 25 256 грн. 38 коп. З вказаного розрахунку також вбачається, що у загальну суму заборгованості - 25 256 грн. 38 коп., включено кошти у сумі 4 448 грн. 26 коп., які є заборгованістю за період до 01 лютого 2018 року. При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з лютого 2018 року по березень 2021 року. Таким чином, підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 4 448 грн. 26 коп., які згідно розрахунку позивача, є заборгованістю за надані послуги до 01 лютого 2018 року, відсутні. Крім того, як вбачається з вказаного розрахунку, у загальну суму заборгованості - 25 256 грн. 38 коп., включено оплату за послугу електроенергія за лютий та березень 2018 року у сумах 3 895 грн. 92 коп. та 3 197 грн. 04 коп. Разом з тим, договором № 19/14/462 про надання послуг від 19 липня 2016 року укладеним між сторонами, не передбачено надання позивачем саме такої послуги як «електроенергія», а відтак, підстави для стягнення заборгованості за вказану послугу у загальній сумі 7 092 грн. 96 коп. також відсутні. З розрахунку заборгованості від 23 листопада 2020 року вбачається, що у квітні 2018 року відповідачем сплачено кошти за житлово-комунальні послуги у сумі 4 000 грн., а у травні 2018 року - 2 009 грн. 35 коп. Згідно наданого ТОВ «Ліко-Житлосервіс» розрахунку заборгованості від 30 квітня 2021 року, у ОСОБА_2 наявна заборгованість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з листопада 2020 року по березень 2021 року у сумі 2 319 грн. 77 коп. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за надані та фактично спожиті житлово-комунальні послуги за період з лютого 2018 року по березень 2021 року у сумі 10 025 грн. 58 коп., а не в сумі 27 576 грн.15 коп. як зазначено судом першої інстанції при постановленні судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться Згідно ст. 611 ЦК України уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. При цьому оплата житлово-комунальних послуг проводиться щомісячними платежами, тому інфляційні втрати та три проценти річних повинні обраховуватися, виходячи із суми заборгованості за кожний місяць окремо за заявлений період. Отже, встановивши прострочення відповідачем виконання свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача індексу інфляції та три проценти річних на суму заборгованості. Проте, оскільки судом першої інстанції не вірно визначено розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, які підлягають до стягнення з відповідача, то і визначені судом суми штрафних санкцій підлягають перерахуванню. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 244 грн. 23 коп. та інфляційні втрати у сумі 376 грн. 87 коп. Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач неодноразово порушував взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг № 19/14/462 від 19 липня 2016 року, що підтверджуються поданими нею скаргами на дії посадових осіб ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 11 травня, 12 червня 2018 року, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування судового рішення так як не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи. Крім того, подані скарги на дії посадових осіб ТОВ «Ліко-Житлосервіс» від 11 травня, 12 червня 2018 року, не можуть бути допустимими доказами на підтвердження неналежного надання/ненадання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки вони складені не у відповідності до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так як відповідно до ч.ч. 1-6 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Відповідно до ч.1 ст.28 цього Закону оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Не можуть бути належними та допустимими доказами в справі надані відповідачем на підтвердження неналежного надання/ненадання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій наявні в матеріалах справи фотокартки (а.с. 91-114). Оскільки фотографії не містять в собі часу їх здійснення та геолокаційного розташування об`єктів згідно спірної адреси. Посилання скаржника на те, що за заявою товариства були видані судові накази про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, які в подальшому ухвалами суду були скасовані, не свідчать про відсутність у відповідача заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко - Житлосервіс», з 27 576 грн. 15 коп. до 10 025 грн. 58 коп., 3 % річних від простроченої суми заборгованості з 649 грн. 80 коп. до 244 грн. 23 коп. та інфляційних втрат з 1 367 грн. 37 коп. до 376 грн. 87 коп. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 018 грн. 66 коп. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених положеннями п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року змінити шляхом зменшення суми заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко - Житлосервіс» (код ЄДРПОУ 30303467, місце знаходження 03189 м. Київ вул. Ломоносова, буд.58-А) з 27 576 грн. 15 коп. до 10 025 грн. 58 коп., 3 % річних від простроченої суми заборгованості з 649 грн. 80 коп. до 244 грн. 23 коп. , інфляційних втрат з 1 367 грн. 37 коп. до 376 грн. 87 коп. та судового збору з 2 102 грн. до 2 018 грн. 66 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: