Постанова 4824 № 753/6110/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/4630/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №753/6110/20-ц 18 березня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стеценка Юрія Володимировича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: 10 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 12 472,72 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 8 015,20 грн., 3 % річних у розмірі 1 763,07 грн., що разом складає суму 22 250,99 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 23.09.2009 року. ТОВ " Ковальська -Житлосервіс" є експлуатуючою організацією вказаного будинку згідно розпорядження Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації від 29.06.2005 року № 534 та виконує функції з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій , надання житлово-комунальних послуг. Відповідачка, споживаючи житлово-комунальні послуги протягом тривалого часу, ухиляється від їх сплати, сплачує не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.03.2020 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 12 472,72 грн., на вказану суму нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 8 015,20 грн., 3 % річних у розмірі 1 763,07 грн., що разом складає суму 22 250,99 грн. У добровільному порядку вказану заборгованість відповідачка не погашає, що змусило позивача звернутись з вказаним позовом до суду. Посилається також на те, що в грудні 2016 року товариство зверталось до Дарницького районного суду м.Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_1 в сумі 11 207,09 грн. , яка утворилась станом на 01 грудня 2016 року. На підставі вказаної заяви Дарницьким районним судом м.Києва було видано судовий наказ від 23.01.2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ " Ковальська-Житлосервіс" заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в загальній сумі 16 631,04 грн. Проте, вказаний судовий наказ був скасований ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2017 року, так як право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було припинено з 23.09.2009 року. Після цього позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування належить ОСОБА_1 . Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлені за підсудністю до Печерського районного суду м.Києва. 27 липня 2020 року ухвалою Печерського районного суду м.Києва було відкрито провадження у даній справі. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних, інфляційні у сумі 22 250 грн. 99 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» 2 102 грн. 00 коп. сплаченого судового збору. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стеценко Юрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи. Посилається на те, що висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності внаслідок подачі ТОВ «Ковальська -Житлосервіс» до Дарницького районного суду м. Києва заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті вартості житлово-комунальних послуг є помилковим, так як позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із попереднього власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , а не з відповідачки у даній справі ОСОБА_1 , а тому вчиненням вказаних дій строк позовної давності щодо пред`явлення вимог до ОСОБА_1 не перервався. Зазначає, що поданий позивачем розрахунок заборгованості є безпідставним, оскільки достовірно не підтверджує обставини щодо здійснення відповідачем платежів. Вважає, що підстав надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги з централізованого опалення не було. Вказує на те, що у 2013 році ТОВ «Ковальська- Житлосервіс» не могло бути виконавцем комунальної послуги з надання централізованого опалення, оскільки у ТОВ «Ковальська- Житлосервіс» не було ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з наданням теплової енергії споживачам. Вказав, що позивач належно не обґрунтував розмір заявленої до стягнення суми, оскільки у здійсненому ним розрахунку у графі «оплачено» відсутній стовпчик «опалення», який має відповідати змісту графи «нарахування». Зазначає, що суд помилково стягнув з відповідачки 4 035, 51 грн. на оплату вартості послуги з централізованого опалення з листопада 2013 року до травня 2014 року і з грудня 2014 до травня 2015 року, оскільки ТОВ «Ковальська- Житлосервіс» не надавало відповідачу такої комунальної послуги. Те саме стосується записаної у розрахунку заборгованості за постачання холодної і гарячої води у червні і листопаді 2015 року, адже такі послуги не могли надаватись лише протягом цих двох місяців з 2013 року. Незрозумілою є відсутність заборгованості за вказані послуги у інші місяці вказаного періоду. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув. Вказує, що єдиною послугою, яку ТОВ «Ковальська- Житлосервіс» могло надати ОСОБА_3 була послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за період з листопада 2013 року по березень 2020 року переривався внаслідок вчинення відповідачкою дій, що свідчать про визнання нею боргу, а саме, сплати щомісячних платежів у більшому розмірі, ніж нараховано, як визначено ч.1 ст. 264 ЦК України, так як зарахування сплачених відповідачкою сум здійснювалось позивачем на власний розсуд, а тому це не є підставою переривання строку позовної давності. Вказує на те, що якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших частин платежу. Посилається також на те, що відповідачка ОСОБА_1 у серпні 2017 року сплатила позивачу 1000 грн. за житлово-кумунальні послуги, у липні і серпні 2018 року по 2500 грн., у грудні 2018 року 500 грн., у квітні 2019 року 1504 грн., у травні 2019 року 770 грн., у липні 2019 року 1000 грн., у січня 2020 року 2285 грн. Отже, за вказаний період було сплачено 12 059,00 грн. а тому у відповідачки відсутній борг перед позивачем. 15 березня 2021 року представник позивача ТОВ "Ковальська- Житлосервіс" Бакалов Олександр Сергійович подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду в частині переривання строку позовної давності. Вважає, що висновки суду в цій частині грунтуються на вимогах ст.ст. 256,257, 264 ЦК України. Безпідставними вважає доводи скарги про те, що позивач не мав права надавати без ліцензії послуги з централізованого опалення, так як ніякої ліцензії позивачу не потрібно, оскільки він не був виконавцем вказаної послуги, а є лише посередником між постачальником вказаної послуги для вказаного будинку та споживачем. Позивач забезпечував передачу ( транзит) послуги з централізованого опалення та гарячої води до квартир споживачів та розраховувався за постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 . Вказує на те, що відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично спожитих послуг. В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Стеценко Юрій Володимирович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Ковальська-Житлосервіс" Бакалов Олександр Сергійович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 з 23.09.2009 року належить нам праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіною С.А. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 29.06.2005 року № 534 експлуатаційна організація ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» прийняла на баланс та в експлуатацію будинок АДРЕСА_2 . Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті вартості спожитих житлово - комунальних послуг в розмірі 120472, 72 грн., нарахованих на суму боргу трьох відсотків річних в розмірі 1763, 07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8 015, 20 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» посилалося на те, що ОСОБА_1 була споживачем послуг, які надавалися позивачем, як обслуговуючою організацією, проте свої обов`язки по оплаті вартості отриманих нею послуг не виконувала належним чином, що призвело до утворення заборгованість у вищезазначеному розмірі. Задовольняючи позовні вимоги, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» заборгованість в розмірі 22 250, 99 грн., суд першої інстанції посилався на обгрунтованість та доведеність вказаних позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території. Згідно статті 19 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» в попередній редакції, учасниками відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги») Стаття 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» в попередній редакції, що споживач зобов`язаний оплачувати отримані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У відповідності до положень ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» в попередній редакції, до житлово-комунальних послуг відносяться: послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) та комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в діючій редакції, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Згідно з п. 5, п.12 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в діючій редакції, споживач житлово-комунальних послуг зобов"язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 29.06.2005 № 534 експлуатаційна організація ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» прийняла на баланс та в експлуатацію будинок АДРЕСА_2 . Отже, ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 та надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в діючій редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в діючій редакції, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі ст. 5 вказаного Закону, в діючі редакції, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. 02.11.2005 року між позивачем ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» (споживач) та АЕК «Київенерго» (постачальник) був укладений договір № 1310461 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати та оплатити відповідно до умов. Згідно з п.2.2.1. вказаного договору постачальник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої воду на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднання теплового навантаження, зазначених у додатку

1. Факт належного вироблення та постачання АЕК " Київенерго" позивачу ТОВ " Ковальська- Житлосервіс" теплової енергії для потреб опалення та гарячого постачання будинку АДРЕСА_2 підтверджється актами приймання-передавання товарної продукції по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 130461 від 02.11.2005 року за опалювальні періоди 2013-2014 років та 2014-2015 років, відомостями розрахунків за опалення за опалювальні періоди 2013-2014 років та 2014-2015 років, актом про заміну та фіксування показників засобів обліку гарячої та холодної води від 11.06.2015 року. 16.02.2005 року між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», (постачальник) та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» (абонент) укладено договір №05479/5-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691 (Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. Згідно з умовами п.п. 1.4, 1.5 вказаного договору, постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-82 «Вода питна». Абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження дозволу на скид стічних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Пункт 2.1.1 договору визначає, що облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильників, зареєстрованих у постачальника. Згідно з п. 2.1.2 зняття показань з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника Пунктом 2.1.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності із розділом 2.1 Правил користування. У п.2.2.1 договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.4 Договору). Пунктом 3.3.4 договору визначено, що абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору. За вказаним договором ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення. Також судом встановлено, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» уклало договори про надання житлово-комунальних послуг, якими забезпечується весь багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , які необхідні для належної його експлуатації, а саме: 28.03.2007 року з ДП № «Київліфт-2» договір № 239-07 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і ОДС ; 01.05.2016 року договір № 1/5-2016 та 01.06.2017 року договір 1/6-2017 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на технічне обслуговування і ремонт обладнання системи ОДС та на комплекс робіт з технічного обслуговування і ремонт диспетчерських системи ; 03.06.2016 року з ТОВ «Київмонтажліфт» договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів № 16-24-О; 01.01.2018 року з ТОВ «Салюсервіс» договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів № 18-24-О; 01.11.2019 року з ТОВ «Сервісліфт Україна» договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів № 19-04-О ; 01.02.2013 року з ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» договір № 54 на проведення робіт з технічного обслуговування систем сигналізації та оповіщення про пожежу і димовидалення ; 01.06.2019 року з ТОВ «Юнібілд» договір № 11319/05 на проведення робіт з технічного обслуговування систем сигналізації та оповіщення про пожежу і димовидалення ; 03.01.2012 року з міським медично-виробничим підприємством «Профілактична дезінфекція» договір № 02-7054 на проведення комплексу протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника ; 01.02.2014 року з КП «Профдезінфекція» договір № 02-7054 на проведення комплексу протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника; 01.01.2016 року з КП «Профдезінфекція» договір № 02-7054 на проведення комплексу протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника ; 01.04.2013 року з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» договір № 1/526-Ж-13 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) ; 01.11.2014 року з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» договір № 1/526-Ж-13 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) ; На підтвердження належного надання житлово-комунальних послуг, якими забезпечується весь багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , які необхідні для належної його експлуатації за вказаними договорами, позивачем надані акти до договорів та акти з розшифровками по адресам до договору. У відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обов`язок щодо належного утримання та забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна багатоквартирного будинку, покладено на співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування будинку та прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов`язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13). Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується позивачем щомісячно на підставі затверджених у встановленому порядку цін/тарифів з урахуванням показників приладів обліку або по затвердженим нормам споживання. Складові нарахованих платежів зазначені в повідомлені на оплату окремими рядками. ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються чи надання яких забезпечується позивачем, оскільки вона фактично користується житлово-комунальними послугами, а тому має оплачувати вартість фактично отриманих нею житлово-комунальних послуг з моменту їх фактичного використання. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №916/3566/13. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом. Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно; розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку; розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводиться за тарифами, затвердженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме: до 30.09.2016 року розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1191 від 11.07.2012 року в розмірі 3,60 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ); з 01.10.2016 року до 31.12.2017 року розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 628 від 01.08.2016 року в розмірі 4,40 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ);из 01.01.2018 року до 30.04.2019 року розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1444 від 15.11.2017 року в розмірі 6,80 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ). Тариф на послуги з централізованого опалення встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2011 року № 857 у розмірі 237,70 грн. за 1 Гкал з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 18.06.2014 року № 757 у розмірі 375,30 грн. за 1 Гкал з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 17.10.2014 року № 146 у розмірі 374,60 грн. за 1 Гкал з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 03.03.2015 року № 613 у розмірі 637,32 грн. за 1 Гкал з ПДВ. Тариф на послуги з холодного водопостачання і водовідведення встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 року № 1332 у розмірі 2,87 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2011 року № 101 у розмірі 3,18 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2011 року № 858 у розмірі 3,18 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 18.06.2014 року № 756 у розмірі 7,464 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 31.03.2015 року № 970 у розмірі 10,24 грн. за 1 куб.м. з ПДВ. Тариф на послуги з централізованого постачання гарячої воли встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2011 року № 99 у розмірі 14,86 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2011 року № 857 у розмірі 14,86 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 18.06.2014 року № 757 у розмірі 25,10 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 17.10.2014 року № 146 у розмірі 25,10 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 31.03.2015 року № 1171 у розмірі 40,92 грн. за 1 куб.м. з ПДВ. Тариф на послуги з водовідведення гарячої води встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2011 року № 101 у розмірі 1,38 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2011 року № 858 у розмірі 1,38 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 18.06.2014 року № 756 у розмірі 3,576 грн. за 1 куб.м. з ПДВ, Постановою НКРЕКП від 31.03.2015 року № 970 у розмірі 4,82 грн. за 1 куб.м. з ПДВ. При цьому, вказані розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та постанови НКРЕКП є чинними, у судовому порядку не чинними не визнавалися та є обов`язковим для виконання всіма органами місцевого самоврядування, установами, підприємствами, організаціями, розташованими на території міста, у тому числі і для споживачів таких послуг. Згідно вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно положень ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Як вбачається з наданого ТОВ " Ковальська -Житлосервіс" розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по оплаті житлово- комунальних послуг, у неї за період з листопада 2013 року по березень 2020 року виникла заборгованість по оплаті вартості житлово-комунальних послуг у розмірі 12 472,72 грн. Вказаний розрахунок колегія суддів вважає належним та допустимим доказом, який не спростований відповідачем, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по оплаті вартості спожитих послуг в сумі 12 472,72 грн. Обгрунтованим є також висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до вказаних позовних вимог строку позовної давності відповідно до поданої відповідачем заяви від 04.09.2020 року, з огляд на наступне . Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно вимог ч.1, ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З наданого та дослідженого розрахунку заборгованості судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачкою періодично здійснювалась оплата за житлово-комунальні послуги в більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, а саме: в листопаді 2015 року відповідачці було нараховано до сплати 356,88 грн., а сплачено нею було 2000,00 грн.; у грудні 2015 року 252,36 грн., а сплачено 1000,00 грн.; в квітні 2016 року нараховано 252,36 грн., а сплачено- 500,00 грн.; в листопаді 2016 року нараховано 308,44 грн, а сплачено 1000,00 грн.; в лютому 2017 року нараховано 308,44 грн., а сплачено- 1000,00 грн.; у квітні 2017 року нараховано 308,44 грн., а сплачено- 1000,00 грн.; у серпні 2017 року нараховано 308,44 грн., а сплачено - 1000,00 грн.; в липні 2018 року нараховано- 476,68 грн., а сплачено- 2500,00 грн.; у серпні 2018 року нараховано 476,68 грн., а сплачено 2500,00 грн. в квітні 2019 року нараховано 476,68 грн., а сплачено - 1504,00 грн.; в травні 2019 року нараховано 476,68 грн., а сплачено 770,00 грн.; у липні 2019 року нараховано- 476,68 грн., а сплачено 1000,00 грн.; у січні 2020 року нараховано 457,05 грн., а сплачено 2 285,25 грн. З урахуванням зазначеного, колегія судів вважає, що суд повно та об`єктивно встановив дійсні обставини справи, дав їм вірну правову оцінку та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідачкою вчинялись особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому наявні підстави стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2013 року по 01 березня 2020 року в сумі 12 472,72грн. Доводи апеляційної скарги представника відповідачки про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за період з листопада 2013 року по березень 2020 року переривався внаслідок вчинення відповідачкою дій, що свідчать про визнання нею боргу, а саме, сплати щомісячних платежів у більшому розмірі, ніж нараховано, як визначено ч.1 ст. 264 ЦК України, так як зарахування сплачених відповідачкою сум здійснювалось позивачем на власний розсуд, а тому це не є підставою переривання строку позовної давності, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як позивачем здійснювалось нарахування відповідачці щомісячних платежів по всім наданим житлово-комунальним послугам і саме відповідачкою здійснювалась оплата у значно більшому розмірі, ніж було нараховано позивачем, а тому після зарахування коштів на оплату місячного платежу, решта коштів зараховувалась позивачем на погашення заборгованості відповідачки . Доводи апелянта про те, що якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших частин платежу, також висновків суду не спростовують, так як за період з листопада 2013 року по березень 2020 року відповідачкою було здійснено 13 платежів у більшому розміру, ніж нараховано позивачем. Вірним є посилання апеляційної скарги на те, що звернення позивача до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті вартості житлово-комунальних послуг грудні 2016 року та видача судового наказу за вказаною заявою від 23.01.2017 року, який в подальшому було скасовано ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 30.10.2017 року, не перериває строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, так як судовий наказ стосувався стягнення заборгованості із попереднього власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , а у даній справі позов пред`явлено до нового власника вказаної квартири ОСОБА_1 , а тому вказаний висновок суду першої інстанції підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції . Проте, вказана обставина не спростовує висновку суду першої інстанції про переривання строку позовної давності звернення до суду з даним позовом внаслідок вчинення відповідачкою дій що свідчать про визнання нею боргу, як визначено ч.1 ст. 264 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що поданий позивачем розрахунок заборгованості є безпідставним, оскільки достовірно не підтверджує обставини щодо здійснення відповідачкою платежів, колегія суддів відхиляє, так як відповідачка у відповідності до вимог ст.81 ЦПК України не надала суду належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості та доказів сплати нею платежів за отримані послуги у більшому розмірі, ніж вказано у розрахунку позивача. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» не могло надавати ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, так як у нього відсутня ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з наданням теплової енергії споживачам, з огляду на те, що позивач не є виконавцем вказаних послуг, а є лише посередником між постачальником вказаної послуги для даного будинку та споживачем і свою діяльність здійснює на підставі укладених з постачальниками вказаних послуг договорів. Позивач забезпечував передачу ( транзит) послуги з централізованого опалення та гарячої води до квартир споживачів та розраховувався за постачання теплової енергії до житлового будинку АДРЕСА_2 . Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, встановлені фактичні обставини справи та досліджені докази, з яких вбачається, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання по оплаті вартості спожитих послуг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8015,20грн. та трьох відсотків річних, що становлять суму 1763,07 грн. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду про переривання строку позовної давності зверненням ТОВ " Ковальська-Житлосервіс" із заявою від 01.12.2016 року до Дарницького районного суду м.Києва про видачу судового наказу . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 256, 257, 264 ЦК України, ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Стеценка Юрія Володимировича задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок суду про переривання строку позовної давності зверненням ТОВ " Ковальська-Житлосервіс" із заявою від 01.12.2016 року до Дарницького районного суду м.Києва про видачу судового наказу . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2ч.3ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року. Головуючий: Судді: