Постанова 4856 № 120/1257/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1257/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 03 липня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду, в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.01.2023 року, оформлене у вигляді роз`яснення про відмову в перерахунку та виплаті позивачеві пенсії, нарахованої відповідно до Закону України "Про державну службу" та заяви від 31.01.2017 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату нарахованої позивачеві пенсії на підставі Закону України "Про державну службу", згідно поданої ним заяви від 31.01.2017 року та в подальшому проводити виплату пенсії на підставі Закону України "Про державну службу". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року по справі №120/14481/21-а, зараховано до стажу державної служби період роботи позивача з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року. 15.12.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахування пенсійних виплат, згідно нарахованої пенсії по Закону України "Про державну службу". За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач надав відмову, яка мотивована відсутністю звернення позивача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції про те, що він не звертався до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є помилковими, оскільки апелянт наполягає на тому, що подавав відповідну заяву 31.01.2017, яка не була врахована відповідачем, що призвело до недоотримання нарахованих, але не виплачених коштів за період з 31.01.2017 по даний час. 11 травня 2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача. 29 травня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 23 червня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходиться на пенсійному обліку у відповідача та з 23.03.2013 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 31.01.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". У зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, позивачеві відмовлено в призначенні пенсії державного службовця. Вказане рішення про відмову оскаржено позивачем в судовому порядку. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року по справі №802/934/18-а зобов`язано Тульчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області здійснити зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року включно та призначити пенсію за Законом України "Про державну службу". Однак постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В подальшому, позивач, з метою здійснення пенсійним органом перерахунку його пенсії згідно з нормами Закону України "Про державну службу" як колишньому державному службовцю, звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області із заявою, в якій просив суд встановити факт, що має юридичне значення, про його роботу на посаді агронома-насіннєвода Немирівського райсільгоспуправління Немирівської райдержадміністрації Вінницької області з 30.05.1995 року до 27.02.2004 року. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 року по справі № 140/137/19, яка розглядалась в порядку цивільного судочинства, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 15.03.2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03.07.2019 року скасовано, а провадження у справі закрито. Надалі позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.07.2021 року про відмову в зарахуванні періоду роботи позивача з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців та зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача щодо зарахування періоду його роботи з 30.05.1995 року по 27.02.200 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року по справі №120/14481/21-а адміністративний позов задовольнити частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , що надійшла 07.06.2021 року про зарахування періоду роботи з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 15.12.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахування пенсійних виплат, згідно нарахованої пенсії по Закону України "Про державну службу". За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач надав відмову, оформлену листом від 10.01.2023 року за вих.№277-9993/Б-02/8-0200/23, яка мотивована тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 23.03.2013 року та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням даних про стаж та заробіток та для переведення з одного виду пенсії на інший йому необхідно звернутися із відповідною заявою. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилково ототожнює момент подання заяви 31.01.2017 з моментом нарахуванням йому відповідної пенсії, адже станом на 31.01.2017 у відповідача були відсутні підстави для призначення та нарахування позивачеві пенсії державного службовця, у зв`язку з відсутністю в нього необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби. Право на призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" в позивача виникло значно пізніше, а саме після зарахування відповідачем періоду його роботи з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців. В той же час призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" обумовлюється поданням позивачем відповідної заяви. Оскільки після виникнення у позивача права на призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" він із заявою про таке призначення не звертався, відповідач продовжує йому виплату пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що вказує на правомірність оскаржуваних дій. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом. Закон України "Про державну службу" регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. За приписами ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Згідно із п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-ХІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців,- визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Положеннями п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відтак, Прикінцевими та перехідними положення Закону № 889-VIII чітко визначено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пенсію одержують особи, зазначені в п.10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. Відповідно до ст.90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Положеннями ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до п.1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для здійснення відповідачем перерахунку та виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про державну службу" відповідно до поданої ним заяви від 31.01.2017, колегія суддів враховує наступне. Із матеріалів справи слідує, що позивач з 2013 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 31.07.2017 року позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії по Закону України "Про державну службу". У зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, позивачеві відмовлено в призначенні пенсії державного службовця. Позивач неодноразово звертався до суду щодо зарахування спірного періоду до стажу держаної служби. Так, Вінницький окружний адміністративний суд у рішенні від 04.04.2022 року по справі №120/14481/21-а дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" та за наслідками розгляду справи частково задовольнив адміністративний позов, зокрема, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , що надійшла 07.06.2021 року про зарахування періоду роботи з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. 15.12.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахування пенсійних виплат, згідно нарахованої пенсії по Закону України "Про державну службу". Відповідач листом від 10.01.2023 року відмовив позивачеві, бо відсутнє звернення позивача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальноообв`язкове державне пенсійне страхування". Колегія суддів зауважує, що фактично позиція апелянта зводиться до того, що він звертався до пенсійного органу з відповідною заявою 31.01.2017 про перехід на пенсію по Закону України "Про державну службу", однак проведення виплат продовжувалось відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З даного приводу суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що на заяву від 31.01.2017 року позивачеві було надано відмову в призначенні пенсії державного службовця і позивач продовжує отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідач 05.05.2022 року провів перерахунок пенсії позивача за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду у рішенні від 04.04.2022 року по справі №120/14481/21-а, з урахуванням даних про стаж та заробіток. Водночас в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які відомості щодо нарахування позивачеві пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Не надано таких доказів позивачем і під час апеляційного розгляду справи. Разом з тим, в матеріалах справи наявні листи відповідача (від 29.07.2022 року, 02.09.2022 року, 10.01.2023 року), в яких Управління неодноразово наголошувало на тому, що для переведення та отримання пенсії за Законом України "Про державну службу" ОСОБА_1 необхідно звернутися із відповідною заявою. Попри це, позивач вважає, що внаслідок подання заяви про переведення, він отримуватиме пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з дня звернення з такою заявою, а заява від 31.01.2017 не буде врахована відповідачем, що призведене до недоотримання нарахованих, але не виплачених коштів за період з 31.01.2017 по даний час. З даного приводу колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач помилково ототожнює момент подання заяви 31.01.2017 з моментом нарахуванням йому відповідної пенсії, адже станом на 31.01.2017 були відсутні підстави для призначення та нарахування позивачеві пенсії державного службовця у зв`язку з відсутністю в нього необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби. Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за Законом України "Про державну службу" відповідно до заяви від 31.01.2017 підтверджено судовим рішенням у справі № 802/934/18-а. Відтак, право на призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" в позивача виникло значно пізніше, а саме після зарахування відповідачем періоду його роботи з 30.05.1995 року по 27.02.2004 року на посаді агронома-насіннєвода у Немирівському райсільгоспуправлінні віднесеній до категорій посад державних службовців на виконання судового рішення у справі №120/14481/21-а. Так, призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу" обумовлюється поданням позивачем відповідної заяви. Оскільки після виникнення у позивача права на призначення пенсії за віком за Законом України "Про державну службу", ОСОБА_1 із заявою про таке призначення не звертався, відповідач продовжує йому виплату пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак відповідачем правомірно відмовлено у перерахунку та виплаті позивачеві пенсії до Закону України "Про державну службу". Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Суд апеляційної інстанції враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.