Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/9854/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9854/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 08 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішення, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2022 року №0498070-2405-0228. 13 березня 2023 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 606 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 . Згідно договору безоплатного користування майном №1 від 01.06.2016 року, зазначене нерухоме майно передано позивачем в безоплатне користування відокремленому структурному підрозділу "Кризовий центр "Дім Мама" Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Дім Мама". Так, 17.06.2022 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0498070-2405-0228, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, у розмірі 79540 грн. Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України (ПК України), якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а)за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. За наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у власності позивача з 25.04.2016 року перебуває об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 606 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору безоплатного користування майном №1 від 01.06.2016 року, вказаний об`єкт нерухомого майна передано позивачем в безоплатне користування відокремленому структурному підрозділу "Кризовий центр "Дім Мама" Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Дім Мама". Розділом І статуту Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд "Дім Мама" визначено, що БО "Міжнародний благодійний фонд "Дім Мама" є юридичною особою приватного права, є недержавною, неприбутковою благодійною організацією. За таких обставин, позивач посилаючись на підпункт 266.2.2 ПК України вважає, що об`єкт житлової нерухомості - житловий будинок загальною площею 606 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, які саме об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, не є об`єктом оподаткування. Так, не є об`єктом оподаткування: а)об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності); б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) гуртожитки; ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину; е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках; є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств; ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств; и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність; і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг; ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій; к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України; л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей. Таким чином, законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню. Вказані норми ПК України не відносять належний позивачу об`єкт житлової нерухомості до такого, який не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому останній підлягає оподаткуванню. Так, рішенням 38 сесії 7 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №1016 від 19.06.2020 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Лука-Мелешківської об`єднаної територіальної громади на 2021 рік", зокрема встановлено на 2021 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з Додатком №4 до зазначеного рішення ставка податку на житлові будівлі становить 1,5% за 1 кв. м. від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2021 року. Також, Додатком №5 до вказаного рішення встановлено перелік пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема щодо: -об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності учасників бойових дій; - об`єктів нежитлової нерухомості та господарські (присадибні) будівлі, що розміщені на присадибних ділянках і прибудинкових територіях житлових будинків та знаходяться у власності фізичних осіб ( така пільгова ставка застосовується лише для об`єктів нежитлової нерухомості, які розміщені на одній присадибній ділянці, або прибудинковій території). Рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №1016 від 19.06.2020 року є чинним, доказів його скасування чи оскарження суду не надано. Так, об`єкт нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, а саме - житловий будинок, загальною площею 606 кв. м., який став об`єктом оподаткування, не входить до переліку об`єктів нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, на які поширюються вимоги пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України щодо визначення об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. Також, належний позивачу житловий будинок не входить до переліку об`єктів, щодо яких надаються пільги фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначених Додатком №5 рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №1016 від 19.06.2020 року. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" мінімальна заробітна плата з 01.01.2021 року становить 6000 грн. Тобто, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2021 рік становить 90 грн. за 1 кв. м. Площа належного позивачу житлового будинку складає 606 кв. м., відтак, з урахуванням вимог п. 266.7.1-1 ст. 266 Податкового кодексу України сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік. Таким чином, розрахунок відповідачем податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні здійснений правомірно (90грн. * 606 кв.м. +25000 грн.=79540 грн). Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дотримано порядок обчислення суми податку, а тому оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про порушення відповідачем вимог пп. 58.1.1. п. 58.1 ст. 58 ПК України, оскільки саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №802/936/17-а. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.