Постанова 4813 № 502/219/20

Номер провадження: 22-ц/813/1146/23 Справа № 502/219/20 Головуючий у першій інстанції Балан М. В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Пінькової К.Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року, ухваленого Кілійським районним судом Одеської області у складі: судді Балана М.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 20 годин 15 хвилин (темну пору доби) в м. Кілія Одеської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes Benz» номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Б. Хмельницького з боку с. Шевченкове Кілійського району у напрямку до вул. Перемоги, навпроти буд. № 79 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка по правій стороні проїжджої частини дороги йшла попереду в попутному йому напрямку, і заподіяв ій смертельну травму. У зв`язку з цим Кілійське відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції Одеській області відкрито кримінальне провадження № 12017160310000124, внесене до ЄРДР 22 лютого 2017 року. Вищевказане підтверджується Постановою про закриття кримінального провадження № 12017160310000124 від 29 листопада 2019 року. Смерть ОСОБА_4 , безумовно, залишила в горі та смутку її матір ОСОБА_1 . Трагічна смерть доньки стала для неї величезним шоком, слід від якого залишається і до сьогоднішнього дня. ОСОБА_5 була турботлива та любляча донька. Вона у всьому підтримувала свою матір, завжди намагалася допомогти їй, разом вони проводили багато часу. Втрата доньки спричинила надзвичайно великі переживання. Всі плани, мрії та сподівання в один момент рухнули. Усвідомлення матері, що вона залишилася без доньки, пригнічує її психологічний стан, що безумовно є причиною моральних страждань. Внаслідок цієї трагедії, позивач відчуває самотність, величезну біль та значні психологічні переживання. Після повідомлення про смерть доньки ледь не позбавилася розсудку, похорони ледве пам`ятає неначе у тумані через сильні головні болі, внаслідок яких була позбавлена сну, симптоми перенесеного стресу турбують її і на даний час, такий стан може залишитися на все життя. Відповідач неодноразово обіцяв відшкодувати моральну та матерiальну шкоду, однак це все були просто слова і допомоги позивачка не отримала. Тому позивачка із посиланням як на правову підставу свого позову на вимоги ч. 2 ст. 23, 1168, ч. 5 ст. 1187 ЦК України просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн. Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, оскільки в постанові про закриття кримінального провадження від 29 листопада 2019 року вказано, що відповідач не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 . Від позивачки надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій зазначає, що відповідальним за завдану в ДТП від 21 лютого 2017 року шкоду є водій транспортного засобу, оскільки пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, у сумі 100 000 грн. У задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позовних вимогах, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Доводами апеляційної скарги є те, що позовна заява заснована на неправдивій інформації і не може бути задоволена; суд першої інстанції розглядаючи клопотання про введення суду в оману, не виніс юридичного правильного рішення, а порадив звернутися до правоохоронних органів; у підготовчому засіданні суд не виконав ряд вимог, передбачених у пунктах 4, 10, 12, 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України та ч. 1 ст. 199 ЦПК України, що є порушенням процесуального права; розглянув лише відповідь на відзив, яку відповідач не отримував і не надав час на надання заперечення на відповідь на відзив; не розглянув заяву ОСОБА_6 про вступ у справу третьої особи на стороні відповідача - батька відповідача та не переніс розгляд справи, ігноруючи можливе позитивне рішення Верховного Суду під час оскарження такої ухвали суду; рішення суду побудоване на цитатах та недостовірній інформації із позивної заяви, зокрема щодо витрат на похорон та інші ритуальні послуги, неточностях у фактах щодо часу ДТП тощо. Крім того, позивачка не надала суду достовірних доказів фізичних та моральних страждань, на які вона посилається в позовній заяві. Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивачки в повному обсязі, посилаючись на необґрунтовані висновки суду в частині визначення судом розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, та як наслідок порушення в цій частині вимог процесуальної та матеріальної норми щодо об`єктивності, справедливості та неупередженості розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував всі обставини завданої моральної шкоди, зокрема те, що втрата доньки суттєво вплинула на життя позивачки. Усвідомлення матері, що вона залишилася без доньки, пригнічує її психологічний стан, що безумовно є причиною моральних страждань. Внаслідок цієї трагедії позивачка відчуває самотність, величезну біль та значні психологічні переживання. Повідомлення про смерть доньки породило у позивачки відчуття сильного емоційного шоку і вкрай пригніченого психологічного стану від загибелі найближчої рідної людини, порушився у позивачки звичайний життєвий уклад, втратився сенс подальшого повноцінного життя. Все це відобразилося на фізичному та психічному стані здоров`я позивачки: душевні страждання, постійно перебуває у депресії, відчуває задуху, запаморочення, нервові зриви, відчуття безвиході, погіршився сон, почали снитися жахливі сни, відсутність апетиту, напади страху та плачу, різки зміни настрою, виникає сильне бажання усамітнитися та ні з ким не спілкуватися. А тому позивачка зазнала як моральних страждань, так і інших негативних явищ, і ці фактори мають незворотній характер, а отже ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000 грн. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач просить визнати апеляційну скаргу ОСОБА_1 незаконною, необґрунтованою та такою, що не має юридичної сили. Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_7, розгляд призначений на 21 березня 2023 року о 14-й. Рішенням від 21 лютого 2023 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_7 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_7 , в провадженні якого як судді-доповідача перебувала вказана, справу справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Вадовська Л.М., Сєвєрова Є.С., (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2023 року). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2023 року у відповідності до п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П. Ухвалою суду від 31 березня 2023 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду на 13 червня 2023 року о 10 -30 год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2023 року вілучено суддю Лозко Ю.П. у зв`язку з перебуванням у відпустці, новий суддя Коновалова В.А. В судовому засідання представник позивачки адвокат Макух А.В. та відповідач ОСОБА_2 підтримали кожен доводи своїх апеляційних скарг та не визнали - відповідно - кожен апеляційні скарги іншого. Позивачка, належно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми). Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - такою, що підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження № 12017160310000124, яка видана Ізмаїльським ВП ГУНП в Одеській області 29 листопада 2019 року, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22 лютого 2017 року, № 12017160310000124 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. В постанові, зокрема, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 20 годин 15 хвилин (темну пору доби) в м. Кілія Одеської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mersedes Benz» номерний знак НОМЕР_1 і рухаючись по вул. Б. Хмельницького з боку с. Шевченкове Кілійського району у напрямку до вул. Перемоги, навпроти буд. № 79 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка по правій стороні проїжджої частини дороги йшла попереду в попутному йому напрямку, і заподіяв ій смертельну травму. Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 640-А від 23 липня 2018 року встановлено, що оскільки відстань видимості пішохода менше відстані, необхідного як для зниження швидкості руху автомобіля до швидкості руху пішохода, так і для безпечного обїзду пішохода, то в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 за умови роху зі швидкістю 60 км/год, дозволеної для руху в населених пунктах, не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_4 . Таким чином, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду, Він порушення вимог правил дорожнього руху не допустив. Наїзд з наступними при ньому наслідками став можливим в результаті власних необережних дій самої постраждалої ОСОБА_4 , яка, йдучи під час ДТП в темну пору доби по правій стороні проїзної частини дороги, допустила порушення вимог п. 4.1 ПДР, згідно з якими пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку, якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюють рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якумого правіше, а в разі його відсутності або неможливості рухатися по ній - по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому потрібно бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Крім того, при проведенні додаткових судових авто-технічних експертиз, за результатами висновків експерта водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 та підтвердили вищевказаний висновок судової авто-технічної експертизи. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 23 лютого 2017 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданий відділом реєстрації актів громадянського стану Кілійського району Одеській області 13 березня 1998 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складений актовий запис № 38, батьками якої записані - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 23 лютого 2017 року, замовником якого вказаний ОСОБА_2 , виконавець зобов`язується здійснити поховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальна вартість послуг становить 9830 грн (а.с. 97 т. 1). Згідно товарного чеку № 052460, наданого ТОВ Фірма "Козеріг" від 23 лютого 2017 року, загальна вартість товарів становить 3880 грн (весільня сукня, фата, шубка, печатки, віночок) (а.с. 98 т. 1). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1631, виданого ТОВ "ЛАД" на адресу: Світо-Покровський Собор, від 23 лютого 2017 року, прийнято від ОСОБА_9 приватне замовлення на суму 1413 грн (хлібобулочні вироби) (а.с. 99 т. 1). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 2719, виданого ТОВ "ЛАД" від 31 березня 2017 року, прийнято від ОСОБА_9 приватне замовлення на суму 482,16 грн (хлібобулочні вироби) (а.с. 100 т. 1). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 7549, виданого ТОВ "ЛАД" на адресу: Свято-Покровський Собор, від 15 серпня 2017 року, прийнято від ОСОБА_9 приватне замовлення на суму 376,80 грн (хлібобулочні вироби) (а.с. 101 т. 1). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1193, виданого ТОВ "ЛАД" від 14 лютого 2019 року, на адресу: Свято-Покровський Собор, прийнято від ОСОБА_9 приватне замовлення на суму 448,20 грн (хлібобулочні вироби) (а.с. 102 т. 1). Згідно Накладної № 1360 від 17.02.2018 ТОВ «Лад», видано ОСОБА_9 , адреса: Свято-Покровський Собор, хлібобулочні вироби на 550,08 грн (а.с. 103 т. 1). Згідно товарного чеку № 043774, наданого ЧП "ОСОБА_11" від 23 лютого 2020 року, замовником був ОСОБА_2 , ритуальні послуги, загальна вартість послуг становить 9830 грн (а.с. 104 т. 1). Згідно накладних, виданих 14 лютого 2019 року ОСОБА_10 отримавачу ОСОБА_6 придбання рушників - 570 грн, 01 квітня 2017 року - рушники на 1085 грн, 20 серпня 2017 року рушники - 720 грн, 16 лютого 2018 року - рушники - 648 грн (а.с. 105, 106 т. 1). Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки на користь позивачки моральну шкоду, завдану загибеллю в дорожньо-транспортній пригоді її доньки, суд першої інстанції із посиланням на застосування до спірних правовідносин сторін вимог ст. 1187, 1193,1167, 23 ЦК України виходив з глибини та обсягу страждань ОСОБА_1 , вимог розумності та справедливості та вважав таке обґрунтованим у розмірі 100000 грн. Проте, колегія суддів зазначає, що суд, частового задовольняючи позовні вимоги та покладаючи на відповідача вказаний обов`язок, не в повній мірі враховані вимоги закону, що регулюють виниклі правовідносини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2021 року справа № 147/66/17). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17). З метою відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, позивачка ОСОБА_1 подала позов, визначивши як відповідача володільця джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 . Натомість, як з`ясовано в суді апеляційної інстанції у представника позивачки, остання отримала страхове відшкодування в СК «Провідна», де була застрахована обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу у розмірі 38400 грн. Відповідач підтвердив в суді апеляційної інстанції про те, що дійсно станом на час ДТП мав поліс обов`язкового страхування в СК «Провідна», в якій застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Пунктами п. 27.3 ст. 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на 21 лютого 2017 року становив 3200 грн, що визначено ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII. Отже, отримана позивачкою сума у розмірі 38400 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілої, відповідає вимогам наведеного закону. Тому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суду в рахунок такого належало, визначивши загальну суму завданої позивачці моральної шкоди, зменшити цю суму на суму виплаченого страхового відшкодування. Натомість, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, встановлений судом, колегія суддів погоджує з огляду на характер та обсяг перенесених потерпілою страждань, які пов`язані зі смертю дочки. Так, реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду про наявність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої загибеллю дочки. При визначенні розміру моральної шкоди суд вірно виходив із засад розумності та справедливості, з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивачки, яка втратила близьку рідну людину - дочку, та з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача, наявності у нього станом на час розгляду справи трьох малолітніх дітей, тих обставин, що він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, яка необачно рухалася по правій частині проїзної частини у попутному напрямку руху відповідача, а також його поведінку після ДТП, який надавав позивачці матеральну допомогу у похованні та поминальних обрядах, про що надані відповідні докази. Аргументи апеляційної скарги позивачки про те, що судом не досліджено обставини втрати нею близької людини - дитини, що назавжди змінило її життя, не спростовують висновків суду з урахуванням всіх наведених обставин справи. Як не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність завдання позивачці моральної шкоди та необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки у даному випадку наявність або відсутність вини потерпілого у ДТП не можуть впливати на звільнення від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди згідно вимог статей 1187, 1193 ЦК України. Разом із цим, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення його від відповідальності у зв`язку із тим, що завдання шкоди сталося внаслідок обставин непереборної сили або умислу потерпілого. Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про незалучення судом до участі у справі батька відповідача, який ніс витрати від імені родини відповідача на поховання потерпілої та потім - на поминальні заходи, та невідкладення судом справи до розгляду Верховним судом скарги на таку ухвалу суду, то таке не заслуговує на увагу як підстава для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати завдану позивачці смертю дочки моральну шкоду, крім того, вказана ухвала не оскаржується в касаційному порядку, і судом не допущено в цій частині порушень процесуального закону. Посилання відповідача про те, що рішення суду побудоване на цитатах та недостовірній інформації із позивної заяви, то таке спростовується текстом оскаржуваного рішення, яке дійсно містить обґрунтування позовних вимог таким чином, як про це просила позивачка, а суд у відповідності до засади диспозитивності розглядає справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги позивачки, які фактично є підставами позову та яким судом першої інстанції в сукупності дана правильна оцінка, не спростовують вірних висновків суду щодо загального розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачці як матері загиблої ОСОБА_4 , та в своїй сукупності не є підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . У відповідності до частини третьої та четвертої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, зміни мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови та зменшенню стягнутої зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, зі 100000 грн до 61600 грн. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору. Позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розмір якого станом на час звернення становив 5000 грн, задоволений позов на 61600 грн. Отже, за розгляд справи судом першої інстанції позивач пропорційно розміру задоволених позовних вимог має сплатити судовий збір на користь держави у розмірі 840 грн. Натомість, відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 1500 грн, а пропорційно розміру частково задоволеної апеляційної скарги до сплати належить 924 грн, тобто йому має бути компенсовано за рахунок держави 576 грн, оскільки позивачку звільнено від сплати судового збору. Тому вказану різницу у сумі 264 грн належить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 березня 2021 року змінити, зменшивши суму стягнутої зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, зі 100000 грн до 61600 грн та виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у сумі 264 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 16 червня 2023 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький