Постанова Київський апеляційний суд № 756/8644/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Жук М.В. Єдиний унікальний номер справи № 756/8644/19 Апеляційне провадження №22ц/824/13680/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Верланова С.М. , Савченка С.І. секретар - Ющенко Я.М. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року у справі за позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : ОСОБА_2 , ОСОБА_1 межах кримінального провадження №1201910000000328 пред`явили позови до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовів зазначають, що є батьками ОСОБА_4 , який 25 березня 2019 року загинув у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася по вул. Електриків, 10 у м. Києві, внаслідок наїзду на пішохода транспортним засобом Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого згідно полісу АМ/528689 була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Оскільки внаслідок смерті сина вони зазнали моральних страждань, а позивач ОСОБА_1 у зв`язку тим, що є непрацездатною особою внаслідок віку та інвалідності фактично мав право на утримання від сина, позивачі зменшивши розмір позовних вимог, просили суд стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 12 519 грн різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та часткою, що підлягає виплаті з відшкодування моральної шкоди, та на користь ОСОБА_1 - 2 162 443 грн, що складається із різниці між виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 12 519 грн, а також компенсацією майнової шкоди, завданої втратою годувальника. Постановою колегії суддів Першої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2020 року цивільні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_1 передано на розгляд суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У відзиві на позовні заяви представник ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» просила відмовити у задоволенні позовів повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки позивачами не було надано довідки про склад сім`ї померлого ОСОБА_4 , що позбавляє можливості встановити повне коло осіб, які мають права на отримання відшкодування моральної шкоди, не надано доказів того, що померлий на день своєї смерті мав будь якій дохід, що давало йому можливість утримувати позивачів. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 12 519 грн. страхового відшкодування та 6 726 грн. 40 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 19 245,40 грн. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 12 519 грн. страхового відшкодування та 3 363,20 грн витрат на правничу допомогу, а всього 15 882,20 грн. В решті вимог позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в дохід держави 1 816 грн судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав з апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення позову, стягнути з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа - Гарант» 149 292 грн. В апеляційній скарзі посилалася на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подавала. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 18 листопада 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Представник апелянта та третьої особи приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції . Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. (ч. 6 ст. 82 ЦПК України). Судом установлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 6). Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року встановлено , що 25 березня 2019 року близько 08 год. 55 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в правій смузі проїзної частини вул. Електриків у м. Києві зі сторони вул. Гаванська в напрямку вул. Новокостянтинівська, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 12.1, 12.4 та 18.4 Правил дорожнього руху України зі швидкістю приблизно 120 км/год, яка значно перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год не вибрав безпечну швидкість керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не врахував дорожню обстановку, яка виражалась у наявності нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», маючи змогу спостерігати, як автомобіль Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 зменшує швидкість руху перед пішохідним переходом та відповідно усвідомлювати, що на ньому перебувають пішоходи, не зменшив швидкість свого автомобіля і не зупинився перед пішохідним переходом, та створюючи небезпеку для руху, а також загрозу життю та здоров`ю громадян, випередивши автомобіль Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , після чого змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу, перестроївся з правої смуги в ліву, та в подальшому в лівій смузі, на нерегульованому пішохідному переході, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу, справа на ліво, відносно руху зазначених транспортних засобів. В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці. Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 210-213). Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року вирок Оболонського районного суду міста Києва змінено в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зменшено суму, що підлягає стягненню з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 до 12 519 грн та 7 940 грн, а всього 20 459 грн.; зменшено суму, що підлягає стягненню з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 до 12 519 грн. (а.с. 59-61). Постановою колегії суддів Першої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2020 року вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову скасовані, а справу в цій частині передано на новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 68-76). На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно страхового полісу № АМ/5286869, за умовами якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю, і здоров`ю становить 200 000 грн. 00 коп., за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп. (а.с. 7). Витрати позивачів на поховання ОСОБА_4 склали 7 940 грн, що підтверджується договорами про надання ритуальних послуг №№100, 160 від 25 березня 2019 року та товарними чеками від 25 березня 2019 року (а.с. 9-14). Платіжним дорученням № 6458 від 10 лютого 2020 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» перерахувало ОСОБА_2 20 459 грн в рахунок страхового відшкодування згідно рішення Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року (а.с. 124). Платіжним дорученням № 6459 від 10 лютого 2020 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» перерахувало ОСОБА_1 12 519 грн в рахунок страхового відшкодування згідно рішення Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року (а.с. 124). Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»). Відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до положень п. 2.1. ст. 2 Закон України № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Згідно зі ст. 6 Закону України № 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону України № 1961-IV). Відповідно до змісту п. 27.1. ст. 27 Закону України № 1961-IV страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. За змістом п. 27.3. ст. 27 Закону України № 1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент ДТП становив 4173 грн. Судом першої інстанції установлено, що право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що є страховим випадком, мають його батьки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , то ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» мало виплатити кожному з них страхову виплату на відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн (4173 грн х 12 місяців). З огляду на те, що відповідач ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виплатив кожному з позивачів страхове відшкодування у сумі 12 519 грн., висновок суду ,що вимоги їх позовів про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування в сумі 12 519 грн (25 038 грн - 12 519 грн) підлягають задоволенню,є таким що відповідає вимогам страхового законодавства. Відповідно до змісту п. 27.2. ст. 27 Закону України № 1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Так, судом першої інстанції установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди в якій загинув ОСОБА_4 , що сталася 25 березня 2019 року , його батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ще не досяг пенсійного віку, який згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року у 2019 році наставав після досягнення чоловіками віку 60 років. В матеріалах справи також міститься пенсійне посвідчення,згідно якого ОСОБА_1 встановлено пенсію по інвалідності (111 група загальне захворювання) з 20 грудня 2018 року довічно. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він перебував на утриманні свого сина до дня його смерті, або що ОСОБА_4 мав більший дохід ніж одержував позивач, що надавало першому можливість утримувати позивача. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність доводів позивача про те, що він перебував на утриманні загиблого сина, оскільки такі твердження не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а відтак висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» страхової виплати на відшкодування шкоди як утриманцю загиблого відповідно до ст. 27 Закону України № 1961-IV задоволенню не підлягає, є обґрунтованим . Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , та часткового задоволення вимог ОСОБА_1 .. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд першої інстанції правильно вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Доводи апеляційної скарги, які є тотожними доводам позову, були предметом детального розгляду суду першої інстанції, додаткового перегляду не потребують, висновків суду не спростовують. Відповідно до ст.367 ЦПК України перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування. Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України , суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення виготовлений 29 листопада 2021 року. Головуючий Судді