Постанова 4802 № 155/46/20/

Справа № 155/46/20/ Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г. М. Провадження № 22-ц/802/1213/21 Категорія: 46 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 13 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 16.01.2020 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування. Позов мотивовано тим, що 06 травня 2019 року близько 08 години 15 хвилин відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухаючись по вулиці Карпенка-Карого зі сторони вулиці Конякіна в напрямку вулиці Дубнівська в місті Луцьк, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід загинув в кареті швидкої медичної допомоги. Із постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2019 вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 не дотримався правил дорожнього руху, у зв`язку з чим настала ДТП, яка спричинила його смерть. Станом на дату ДТП відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна». 11.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 076,00 грн, відшкодування витрат понесених на поховання в розмірі 8 668,00 грн, відшкодування шкоди по втраті годувальника в розмірі 150 228,00 грн. 18.12.2019 відповідач сплатив позивачу лише 50% розміру завданої шкоди в сумі 104486,00 грн. Своє рішення обґрунтував тим, що згідно з п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Не погоджується з таким рішенням, зважаючи, що ліміт страхового відшкодування становить 200 000 грн, просить стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 95 514,00 грн. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 13 липня 2021 року позов задоволено. Відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в якій покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не було враховано вину потерпілого у спричиненні ДТП. З постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2019 встановлено, що у діях водія «Volkswagen Golf» н.з. НОМЕР_1 відсутні порушення Правил дорожнього руху, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями водія транспортного засобу із виникнення ДТП та наслідками, які настали в результаті ДТП. У постанові зафіксовано, що пішохід ОСОБА_3 самостійно спричинив ДТП. Судом не враховано видів шкоди, пов`язаної з смертю особи, які підлягають відшкодуванню, що призвело до помилкового висновку про застосування до усіх заявлених вимог положень ч. 3 ст. 1193 ЦК України. Предметом спору між сторонами є стягнення страхового відшкодування, а не визнання незаконним рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, а тому суд першої інстанції мав прийняти до уваги не лише норми закону, зазначені в листі-рішенні страховика, а розглядати справу з врахуванням усіх норм законодавства, якими регулюються відносини в сфері обов`язкового страхування. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу в цій справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно застосував норми п. 36.3 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», та здійснив виплату у розмірі 50% від заподіяної шкоди та при цьому не оспорював загальний розмір завданої шкоди та ліміт страхового відшкодування. З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2019 року близько 08 години 15 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Карпенка Карого зі сторони вулиці Конякіна в напрямку вулиці Дубнівської в м. Луцьк, поблизу готельно-розважального комплексу «Срібні лелеки», здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який раптово вийшов на проїжджу частину дороги з права відносно напрямку руху автомобіля, поза пішохідним переходом. В прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали стало порушення пішоходом ОСОБА_3 пунктів 4.1, 4.7, 4.8, 4.14(а) Правил дорожнього руху України. Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Головного управління Національної поліції у Волинській області від 30 вересня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120190300000000460 від 06.05.2019, закрито у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна». 11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявою про виплату страхового відшкодування: розмір відшкодування для дружини ОСОБА_1 - 12 519 грн (1/4 моральна шкода - ст. 27.3 Закону), 8668 грн (витрати на поховання - ст. 27.4 Закону), розмір відшкодування для сина ОСОБА_4 - 150 228 грн (відшкодування на утримання - ст. 27.2 Закону), 12 519 грн (1/4 моральна шкода - ст. 27.3 Закону), розмір відшкодування для сина ОСОБА_5 - 221 169 грн (відшкодування на утримання - ст.27.2 Закону), 12 519 грн (1/4 моральна шкода - ст. 27.3 Закону). Відшкодування в загальному розмірі 417 622 грн просять здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування», для переказу потерпілому. До заяви додано: витяг з ЄРДР копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 , інформація про склад сім`ї, довідка про отримання пенсії по втраті годувальника, довідка про склад сім`ї, копія свідоцтва про смерть, копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про смерть, товарні чеки на суму 6 658 грн, 1 650 грн, 360 грн, виписка з ЄРДРЮО та ФОП ОСОБА_6 , свідоцтво платника єдиного податку ОСОБА_6 , витяг з сайту МТСБУ щодо полісу №133269947, копія довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 , завірена сільською радою. Відповідно до листа ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» від 18 грудня 2019 року № 9562-31, розглянувши документи по справі № 49457, відносно події, що мала місце 06.05.2019, було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від заподіяної шкоди: відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 076,00 грн, згідно ст. 27.3, 36.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до виплати - 25 038,00 грн; витрати на поховання згідно ст. 27.4, 36.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в розмірі 8 668, 00 грн, до виплати - 4334, 00 грн, відшкодування шкоди згідно ст. 27.2, 36.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 150 228,00 грн, до виплати - 75 114, 00 грн. Виплата страхового відшкодування проводиться в розмірі 50%, виходячи з того, що постановою про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2019 року, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення пішоходом п.4.1, 4.7, 4.8, 4.14 ПДР України. Зважаючи на норми ч. 5 ст. 1187 ЦК України, згідно з якою особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, ст. 36.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з яким у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від розміру завданої шкоди. Загальний розмір виплаченого страхове відшкодування становить 104 486 грн. Спірні правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. За ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У пункті 1.3 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого. Пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Пунктом 27.3 статті 27 Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відповідно до ст.8 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на дату ДТП (06 травня 2019 року) становив 4 173,00 гривень. Висновки суду першої інстанції щодо застосування положення пункту 36.3 ст. 36 Закону є правильними. За змістом п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Вказане положення Закону у розглядуваному випадку не застосовується, оскільки смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього. Положення цього пункту стосується того випадку, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, тому особи, які спільно завдали шкоду, зобов`язані її відшкодувати. Та обставина, що відносно водія закрито кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, не звільняє від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий, який помер внаслідок ДТП, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП із її смертельним наслідком. У цій справі неможливо визнати, що потерпілий, який помер внаслідок наїзду на нього забезпеченого транспортного засобу, навіть за наявності його вини у порушенні Правил дорожнього руху, але за відсутності у нього умислу на заподіяння шкоди, діяв у взаємозв`язку разом з водієм цього джерела підвищеної небезпеки. Також відповідач не довів, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили. Доводи апеляційної скарги про те, що у даній дорожньо-транспортній пригоді відповідальними за її виникнення є потерпілий, внаслідок дії якого сталась дорожньо-транспортна пригода, а тому розмір страхового відшкодування визначався відповідачем у розмірі 50% розміру завданої шкоди, не можуть бути підставою для скасування рішення суду й не звільняють страховика ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, оскільки шкода пов`язана із смертю потерпілого ОСОБА_3 була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу була встановлена постановою про закриття кримінального провадження відносно нього, і останній зобов`язаний відшкодувати шкоду, пов`язану з втратою годувальника, моральну шкоду та витрати на поховання. Відповідач не оспорював загальний розмір завданої шкоди та ліміт страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Суд у складі колегії суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» залишити без задоволення. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 13 липня 2021 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді