Постанова Одеський апеляційний суд № 520/2189/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3171/23 Справа № 520/2189/16-ц Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічними позовами) Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (правонаступник Акціонерне товариство «УкрСиббанк»), відповідачі (позивачі/треті особи за зустрічними позовами): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року у складі судді Луняченка В.О., в с т а н о в и в: У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2006 року № 1287-08 ПОУН у розмірі 18 811,27 дол. США, пені за несвоєчасне погашення кредиту і процентів в розмірі 34 415,91 грн та судових витрат у рівних частках у сумі 3 918,02 грн з кожного. Позов мотивований тим, що 20 лютого 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 17 вересня 2008 року перейменований на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1287-08 ПОУ Н, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 43 000,00 дол. США під 12,5 % річних до 20 лютого 2021 року. Банк і ОСОБА_2 , як поручитель, 20 лютого 2006 року уклали договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, із солідарною відповідальністю поручителя. Проте, відповідачами зобов`язання не виконуються в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 11 лютого 2016 року виникла заборгованість в розмірі 18 811,27 дол. США, яка складається з: 16 609,85 дол. США кредитна заборгованість, в тому числі прострочена з червня 2015 року 2 276,65 дол. США, а також 2 201,42 дол. США заборгованість по процентам. Заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 11 лютого 2016 року складає 34 415,91 грн, з яких: 15 576,90 грн пеня за прострочення сплати кредиту; 18 839,01 грн пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом. У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою. Зустрічний позов мотивований тим, що договір поруки є припиненим на підставі частини першої статті 559 ЦК України, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» збільшив обсяг відповідальності позивача за зобов`язанням без його згоди шляхом підняття відсоткової ставки за кредитним договором. Зміна процентної ставки умов основного договору призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору від 20 лютого 2006 року №1287-08 ПОУ Н. Зустрічний позов мотивований тим, що кредитний договір є недійсним, оскільки при укладенні спірного правочину Банк використав нечесну підприємницьку практику, приховавши від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та не попередив останнього про валютні ризики, що позбавило позичальника можливості здійснити свідомий вибір схеми кредитування. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором задовольнив частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2006 року №1287-08 ПОУ Н у загальному розмірі 18 225,72 дол. США, яка складається із 16 609,85 дол. США кредитної заборгованості , в тому числі простроченої з червня 2015 року 2 276,65 дол. США, а також 1 515,87 дол. США заборгованість по процентам, та пеню у загальному розмірі 34 415,91 грн, яка складається із пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 15576,90 грн та пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 18 839,01 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 20 лютого 2006 року № 1287-08 ПОУ Н у загальному розмірі 18 811,27 дол. США з поручителя ОСОБА_2 . Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи ОСОБА_1 . Визнано договір поруки від 20 лютого 2006 року №1287, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком (надалі перейменованим на «ПАТ« УкрСиббанк»), припиненим. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору від 20 лютого 2006 року №1287-08 ПОУ Н. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у сумі 7 836,04 грн. Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі, а також відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначило, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про початок перебігу строку позовної даності та дійшов передчасного висновку про пропуск строку позовної давності, внаслідок чого безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 559 ЦК України що призвело до неправильного вирішення спору по суті. З огляду на зміни в чинному законодавстві та збільшення строку позовної давності до поручителя можна зробити висновок, що судом неправомірно було застосовано 6-місячний строк на пред`явлення вимоги до поручителя, що в подальшому призвело до неправильного вирішення справи по суті. Враховуючи той факт, що судом не встановлено підстав для припинення поруки, а відмова в ній частині обґрунтована пропуском позовної давності, вважає, що суд неправильно вирішив спір в цій частині. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог, а також задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначив, що факт видачі кредиту в тій сумі та валюті, що вказує позивач не підтверджений належними доказами. Розрахунок заборгованості, на підставі якого судом ухвалено рішення, не відповідає реальній заборгованості за кредитним договором. Інформація, яку надав Банк є неповною і вказане свідчить про те, що грошові кошти, що вносилися відповідачем на відповідні рахунки, в якості погашення кредиту, не були враховані Банком при складенні розрахунку заборгованості і, як наслідок, розмір заборгованості не відповідає дійсності. Наданий позивачем розрахунок заборгованості спотворив реальні показники дійсної заборгованості. У відзиві відповідач зазначав, що оскільки по частині позовних вимог пропущено строк позовної давності, в задоволенні таких вимог просив суд відмовити. Проте суд першої інстанції жодної правової оцінки даним обставинам не надав, як наслідок виніс рішення без повного з`ясування обставин справи. Відсоткова ставка, що вказана у кредитному договорі (12,5% річних) не відповідає реально сплачуваній відсотковій ставці. Відтак, зазначена у договорі сума кредиту не відповідає його умовам і вартості кредиту. Орієнтована сукупна вартість кредиту становить значно більшу суму, проте така сума в договорі відсутня, як і будь-які посилання на неї. При винесенні рішення судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які були подані відповідачами на підтвердження своїх заперечень, в результаті чого суд дійшов до невірних висновків та виніс рішення без повного з`ясування всіх обставин справи. 02.01.2022 ПАТ «УкрСиббанк» надало суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просило відмовити в задоволенні його апеляційної скарги, скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 задовольнити; скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. У відзиві банк послався на те, що очевидним та не є спростованим те, що у відповідача було достатньо знань для усвідомлення суми та валюти наданих йому коштів, а тому у разі невірно зазначених та\чи отриманих міг звернутись до відділення банку, для реалізації вищезазначеного права. Проте таким правом ОСОБА_1 не скористався, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору, в тому числі і згоду про отримані грошові кошти. Дану обставину також підтверджує часткове виконання договору протягом тривалого часу. Вказує на те, що банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту, факту укладення та виконання клієнтом кредитного договору. Графік деталізує порядок та суму погашення тіла кредиту (при належному виконанню зобов`язання), за відсутності відсотків за користування кредитними коштами. А тому посилання боржника на те, що ним було виплачена більша сума, ніж зазначена в даному графіку не свідчить про те, що ним повністю виконано зобов`язання, оскільки кошти які сплачувались боржником розподілялись між тілом кредиту та відсотками за користування кредитним коштами у відповідності до п. 1.6 Кредитного договору. Оскільки ОСОБА_2 поручилась за ОСОБА_1 по даному договору та погодилась з положеннями п. 9.2 Кредитного договору, згідно якого банк може встановити нову відсоткову ставку, в будь-якому розмірі, при настанні умов передбачених договором, то вважаємо що встановлення граничного розміру такої відсоткової ставки, шляхом направлення листа у відповідності до умов договору, не збільшило обсягу відповідальності поручителя, а тому і не призвело до припинення поруки за кредитним договором. Крім того, позичальник не повідомляв банк про наявність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому банком інформації, як про особу і місце знаходження банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту. Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційні скарги залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 11 754,06 грн на розрахунковий рахунок Одеського апеляційного суду. Постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в частині вирішення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», за участю третьої особи ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.07.2022 справу призначено до розгляду. 10.11.2022 АТ «УкрСиббанк» надало письмові пояснення, в яких просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору поруки припиненим. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 27 976,66 грн. В письмових поясненнях банк зазначив, що 22.07.2021 за кредитним договором проведено реструктуризацію боргу, внаслідок якої відбулася істотна зміна зобов`язань за кредитним договором, а саме змінено валюту зобов`язання з доларів США на гривню, встановлено відсоткову ставку від 9,27%+1%, строк кредитування-до 22.07.2031 року, встановлено сукупну суму заборгованості по кредиту в сумі 164 937,29 грн. Договір поруки залишився незмінним та продовжує свою дію. У зв`язку з проведенням реструктуризації зобов`язання позичальника перед кредитором з дати реструктуризації 22.07.2021 вважаються погашеними, з приводу яких банк звернувся до суду за захистом порушеного права кредитора та його інтересів. У зв`язку з викладеним банк зазначив, що не підтримує заявлені позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів. Водночас банк вказав, що підтримує вимоги апеляційної скарги в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , а також щодо ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання поруки припиненою. Станом на 09.11.2021 позичальник достроково сплатив заборгованість 17.09.2021 за договором про надання споживчого кредиту у визначеній в ході реструктуризації сумі заборгованості-164 937,29 грн. Тому заборгованість по кредиту, яка була предметом розгляду у даній справі погашена, позовні вимоги банку є задоволеними. 11.05.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання листа АТ`Укрсиббанк» від 06.01.2022 про погашення заборгованості на адресу ОСОБА_1 , довідки від 20.09.2021 про погашення ОСОБА_3 кредитної заборгованості 20.09.2021. Сторони в судове засідання 01.06.2023 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1287-08 ПОУ Н, відповідно до умов якого позичальник отримав у банку кредит в іноземної валюті у розмірі 43 000 доларів США, та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами у розмірі 12,5 % річних, не пізніше 25.09.2027, шляхом щомісячних платежів, відповідно до узгодженого графіку платежів. Відповідно до п.п.1.2.1 надання кредиту здійснюється у термін з 20 лютого 2006 року по 20 лютого 2021 року. Термін сплати процентів з 1 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного погашення кредиту (п.п.1.3.4 кредитного договору). Відповідно до графіку погашення кредиту щомісячний платіж має бути здійснений до 10 числа кожного місяця. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника по вищезазначеному кредитному договору між Банком і ОСОБА_2 як поручителем, 20.02.2016 було укладено договір поруки №1287, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань за кредитним договором, із солідарною відповідальністю поручителя. За умовами п. 3.2 порука припиняється з припиненням всіх зобов`язань позичальника по кредитному договору. У зв`язку з тим, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не здійснює, 19.11.2015 банк звернувся з вимогами до позичальника та поручителя у якій вимагав усунення порушень умов кредитного договору, а саме - погашення простроченої заборгованості: 18 225,72 доларів США, з яких кредитна заборгованість 16 609,85 дол. США та 1 615,87 дол. США прострочена заборгованість по процентам. При цьому банк повідомив, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у разі відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику цього повідомлення (вимоги), АТ "УкрСиббанк" вимагає виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 20.02.2006, а саме - сплатити банку заборгованість по поверненню суми кредиту у повному обсязі. Суд першої інстанції вирішуючи спір в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до Банку про визнання поруки припиненою, дійшов висновку про те, що договір поруки припинив свою дію 12.10.2014, після спливу шестимісячного строку після наступного місяця від останнього регулярного платежу по кредитному договору, який було здійснено 11.03.2014, а позов банком було подано 23.02.2016, на підставі чого суд відмовив у задоволенні вимог банку про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №1287-08 ПОУ Н від 20.02.2006 з поручителя. Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Це означає, що зі збігом вказаного строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору. Умовами кредитного договору передбачено погашення основної суми кредиту та процентів шляхом сплати щомісячних платежів в обумовлені сторонами строки. Відтак, сторони встановили строки виконання позичальником окремих зобов`язань (внесення періодичних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного періодичного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватися і до поручителя. У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Тобто, банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) пред`явити вимоги до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних періодичних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі N 6-3087цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі N 408/8040/12, не знайшовши підстав для відступу від нього. Отже, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову до поручителя на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, не дослідив обсягу відповідальності поручителя та помилково визначив початковим моментом перебігу шестимісячного строку щодо пред`явлення вимог до поручителя в цілому дату останнього платежу за кредитом; не врахував, що перебіг вказаного строку зумовлює кінцевий строк виконання основного зобов`язання, а пропуск шестимісячного строку щодо пред`явлення вимог до поручителя за щомісячними зобов`язаннями не припиняє дію поруки повністю. З матеріалів справи вбачається, що боржник (а відтак і поручитель) взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 20.02.2021, сплачуючи її частинами згідно з графіком погашення кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного місяця. У зв`язку з припиненням виконання зобов`язань позичальником щодо сплати кредиту (останній платіж по тілу кредиту здійснено 11.03.2014, за відсотками 24.02.2015), банк 19.11.2015 звернувся з вимогами до позичальника та поручителя про дострокове погашення заборгованості. Відповідно до наявних у справі поштових повідомлень про вручення, позичальник отримав вимогу 25.11.2015, поручитель 26.11.2015. Отже, кредитором у порядку реалізації свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, було змінено строк виконання основного зобов`язання - повернення кредиту у повному обсязі, починаючи з 32 дня після отримання вимоги, тобто з 28.12.2015. З цієї дати почався перебіг шестимісячного строку для пред`явлення позову до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду з позовом до поручителя закінчився 28.06.2016. З позовом про солідарне стягнення до позичальника та поручителя банк звернувся 23.02.2016, тобто в межах шестимісячного строку. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір поруки припинився та відповідно наявні підстави для задоволення позову банку про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 в тому ж розмірі, що і з боржника ОСОБА_1 , тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання поруки припиненою. Судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на час розгляду справи судом першої інстанції становив 18 225 доларів США, яка складається з 16 609,85 доларів США кредитної заборгованості , в тому числі простроченої з червня 2015 року 2 276,65 доларів США а також 1 515,87 доларів США заборгованість по процентам, та пеню в загальному розмірі 34 415,91 грн, яка складається із пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 15576, 90 грн., та пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 18 839,01 грн. Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з письмових пояснень банку, під час перегляду касаційним судом рішення суду першої інстанції від 20.06.2019 та постанови Одеського апеляційного суду від 19.02.2020 в частині задоволення зустрічного позову про визнання порки припиненою та відмови в задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, 17.09.2021 боржник сплатив достроково заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у визначеній в ході реструктуризації сумі заборгованості - 164 937,29 грн. Тому, як зазначив банк, станом на 09.11.2021 заборгованість по кредиту, яка була предметом розгляду у даній справі була погашена, позовні вимоги банку є задоволеними, тому банк вимоги в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів не підтримує, разом із тим просить про стягнення судових витрат в порядку ч.3ст.142 ЦПК України. Відповідно до ч.3ст.142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі N 530/1731/16-ц наведено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині зустрічного позову ОСОБА_2 , в решті вимог застосовуються наслідки відмови від позову через задоволення вимог відповідачем, тому на користь АТ «УкрСиббанк» підлягає стягненню судовий збір за перегляд апеляційної скарги АТ «УкрСиббанк» у розмірі 11 754,06 грн. та за перегляд касаційної скарги у розмірі 16 222,6 грн., а разом 27 976,66 грн. Керуючись ст. ст. 373, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання поруки припиненою скасувати. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання поруки припиненою відмовити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості визнати нечинним. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення кредитної заборгованості закрити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір у розмірі 27 976,66 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 14.06.2023. Головуючий: Судді: