Постанова Одеський апеляційний суд № 522/14524/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/4016/21 Номер справи місцевого суду: 522/14524/15-ц Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.12.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря Чепрас А.І., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року у складі судді Тарасова А.В., в с т а н о в и в: У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені. Свої вимоги мотивує тим, що 15.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11250986000, згідно якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в розмірі 300000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит в строк до 15 листопада 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,4 процентів річних. Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання вищезгаданого зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 , між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №158030 від 15.11.2007, згідно якого поручитель зобов`язується відповідати у повному обсязі за виконання всіх зобов`язань позичальником, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною. Оскільки відповідач порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, виникла заборгованість в розмірі 397 423,87 доларів США, а також пеня за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1 348 628,54 грн., яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів на свою користь. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені задоволено; стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості у розмірі 397 423,87 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 348 628,54 грн, з яких: 261 161,81 доларів США- заборгованість за простроченим кредитом, 136 262,06 доларів США - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, 394 994,74 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 953 633,80 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом; стягнено порівну з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 гривень з кожного, що в сумі складає 3654,00 гривні. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не дотримано умов щодо належного повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи, оскільки на момент розгляду справи він не проживав за зазначеною у повістках адресою, у зв`язку з розлученням з ОСОБА_1 . Судом не досліджено, чи є порука дійсною щодо всього обсягу зобов`язань. Порука є припиненою, оскільки позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя. Недотримання судом порядку заочного розгляду справи стало підставою для неможливості надання відповідачем клопотання про зменшення неустойки, яка є дуже значною та більшою, ніж проценти за користування кредитом. Визначений позивачем розмір неустойки у сумі 1348627 грн, що на момент подання позову складало 65000 доларів США суперечить конституційним принципам захисту прав споживача та засадам розумності і справедливості, якими обмежується принцип свободи договору та спотворюється правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності. 09.07.2019 Акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало до суду відзив на скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а заочне рішення без змін. В судове засідання 09.12.2021 сторони не з`явилися. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 09.12.2021 від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Апелянт в судове засідання не з`явився, повідомлення з конвертами про вручення йому повісток про виклик, адресовані за місцем його реєстрації, неодноразово поверталися. Про час та місце розгляду справи повідомлений його представник, виходячи з вимог цивільно процесуального законодавства. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, повідомлення з конвертами про вручення їй повісток про виклик його до суду, які направлялися на адресу її реєстрації, неодноразово поверталися з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи, що справа з 2015 року перебуває на розгляді у суді, на стадії апеляційного перегляду апелянт 14.06.2021 знайомився з матеріалами справи, свої доводи щодо непогодження з рішенням суду виклав в апеляційній скарзі, з урахуванням того, що матеріали справи містять необхідні докази для її вирішення, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 29.12.2021. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Матеріали справи свідчать, що 15.11.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11250986000, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у вигляді грошових коштів в іноземній валюті в розмірі 300 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит в строк до 15.11.2022 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 12,4 % процентів річних. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №158030 від 15.11.2007, згідно якого поручитель зобов`язується відповідати у повному обсязі за виконання всіх зобов`язань позичальником, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною. Згідно розрахунку за кредитним договором №11250986000 від 15.11.2007 заборгованість станом на 01.07.2015 складала 397 423, 87 доларів США та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 348 628,54 грн., що складається з заборгованості за простроченим кредитом у розмірі 261 161,81 доларів США, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом - у розмірі 136 262,06 доларів США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 394 994,74 гривень, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 953 633, 80 гривень. 30.12.2014 на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначено в кредитному договорі та договорі поруки АТ "УкрСиббанк" засобами поштового зв`язку направлено вимоги про погашення заборгованості станом на 26.12.2014 з попередженням, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ "УкрСиббанк" змушений вимагати виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11250986000 від 15.11.2007, а саме сплатити ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплаті нарахованих процентів, що разом становить 378008,92 доларів США 92 цента, та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів. 15.07.2015 АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України) Відповідно до положень частини 4 статті 559 ЦК України в редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин, рівно як і на час звернення до суду з позовом, порука припинялася після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі N 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі N 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі N 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі N 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі N 644/6558/15-ц). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі N6-2662цс15). З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі N6-2662цс15). Отже, умови договору поруки N158030 від 15.11.2007 про строк дії договору до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором не звільняв АТ "УкрСиббанк" від обов`язку виконати припис частини четвертої статті 559 ЦК України щодо подання позову до поручителя у межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. Такий позов слід було пред`явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2662цс15). Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти реалізацію ними прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. У пункті 1.2.2 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повернути кредит у повному обсязі в терміни, не пізніше 15.11.2022, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п. п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 Договору. Позичальник зобов`язався повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 3680 доларів США в день сплати ануїтетних платежів. Отже, сторони кредитного договору встановили, зокрема, строк виконання позичальником окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то з урахуванням змісту частини четвертої статті 559 цього Кодексу зазначені вище правила мають застосовуватися і до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 29 червня 2016 року у справі N 6-272цс16, від 14 червня 2017 року у справі N 644/6558/15-ц). Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Якщо банк пред`явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення коштів поза межами цього строку (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 27 січня 2016 року у справі N 6-990цс15, від 29 червня 2016 року у справі N 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі N 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі N 644/6558/15-ц). Проте, у даному випадку встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а саме недодержання ним графіку погашення як тіла кредиту, так і процентів за користування кредитними коштами, 30.12.2014 АТ "УкрСиббанк" направило позичальникові та поручителю вимогу, в якій повідомило про те, що строк повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредитну заборгованість потрібно погасити протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення (вимоги), а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення (вимоги). Відомості щодо отримання поручителем вимоги у банку відсутні. Матеріали справи свідчать, що вимоги позичальнику та поручителю направлялися на адресу: АДРЕСА_1 , саме вказана адреса зазначалася поручителем в договорі поруки, доказів, які б свідчили про те, що відомості щодо зміни адреси поручителя останнім надавалися банку, матеріали справи не містять. Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" Глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Враховуючи, що АТ "УкрСиббанк" відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України пред`явило 30.12.2014 поручителю вимогу та відсутності підтвердження отримання ним такої, з 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ "УкрСиббанк" змушений буде вимагати виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту по поверненню кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів, то слід виходити з того, що АТ "УкрСиббанк" як кредитор змінило строк виконання основного зобов`язання на 09.02.2015, яке згідно з цим договором мало виконуватися за графіком погашення кредиту, але не пізніше 15.11.2022. Отже, шестимісячний строк на пред`явлення вимог до поручителя почав перебіг наступного дня з дати зміненого строку виконання зобов`язання тобто з 10.02.2015 та закінчується 10.08.2015. Тому звернення АТ "УкрСибббанк" до суду 15.07.2015 з позовом є зверненням до поручителя протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України. З урахуванням вищевикладеного, доводи апелянта щодо припинення поруки і відмови в задоволенні вимог до поручителя з цих підстав є безпідставними. Що стосується стягнення пені апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до розділу 8 кредитного договору у випадку порушення зобов`язання позичальником в частині не сплати чергового ануїтентного платежу в установлений день сплати, банк на суму прострочених процентів може нарахувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в наступному порядку: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. З розрахунку заборгованості пені вбачається, що позивачем нараховано 394 994,74 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 953 633,80 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, що в загальному розмірі становить 1 348 628,54 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Частинами 1,3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом ст. ст. 550,551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18). Щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов`язком суду, тому за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Тому апеляційний суд, враховуючи положення ст. ст. 3, 11, ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 394 994,74 грн до 263329 грн. та за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом з 953 633,80 грн. до 635755 грн. Разом із тим, апелянт у скарзі посилається на те, що суд не сповістив його про дату та час розгляду справи. Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Відповідно до ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки про дату розгляду справи поверталися до суду з позначкою до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про неналежне сповіщення апелянта про розгляд справи. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2016 рокув частині вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, судових витрат скасувати. Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості в розмірі 397 423,87 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 899084 грн., з яких: 261 161,81 доларів США- заборгованість за простроченим кредитом, 136 262,06 доларів США - заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 263329 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 635755 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 29.12.2021. Головуючий: Судді: