Ухвала ККС ВС № 0810/5476/2012

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. Київ справа № 0810/5476/2012 провадження № 51-370ск18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, встановив: Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_4 про перегляд вироку цього ж суду від 16 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами. Запорізький апеляційний суд ухвалою від 07 лютого 2023 року апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалуЗапорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року - без зміни. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вказаної ухвали апеляційного суду у касаційному порядку. У клопотанні, доданому до касаційної скарги, засуджений просить поновити йому строк на касаційне оскарження зазначеного судового рішення. Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення. Як убачається з матеріалів провадження за скаргою, копію ухвали Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року засуджений ОСОБА_4 , який тримається під вартою, отримав 13 квітня 2023 року. З огляду на наведене, з урахуванням положень ч. 2 ст. 426 КПК станом на час подачі засудженим ОСОБА_4 касаційної скарги, яка датована і підписана ним 24 травня 2023 року та в цей же день направлена до суду касаційної інстанції, строк на касаційне оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року ним не пропущений. Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, копію оскарженого судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. У ч. 1 ст. 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. У п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК визначено, що в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду. Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Як убачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, оскільки обставини, на які він посилався у своїй заяві, не відносяться до переліку нововиявлених обставин, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК, на підставі яких можуть бути переглянуті рішення у кримінальних справах. У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначає, що апеляційний суд при розгляді апеляційних скарг всупереч вимогам ст. 404 КПК належним чином не розглянув подану апеляційну скаргу, взагалі не дослідив та не надав аргументованих відповідей на наведені у ній доводи. Крім того, в обґрунтування наявності нововиявлених обставин у справі наводить у скарзі доводи, які є аналогічними тим, з якими він звертався до судів першої та апеляційної інстанцій, а захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 - до апеляційного суду. Як убачається з копій судових рішень, суд першої інстанції, перевіряючи підстави, які заявник вважав нововиявленими, вивчивши матеріали кримінальної справи № 0810/5476/2012 та допитавши за клопотанням сторони захисту свідків у справі, обґрунтовано зазначив, що з огляду на те, що за завідомо неправдивий висновок експерта, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів у ст. 384 КК передбачено кримінальну відповідальність, належним засобом доказування існування викладених у заявах засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти. Разом із тим, належного підтвердження доводів в частині фальсифікації (підроблення) невизначеними особами процесуальних документів, зокрема протоколів слідчих дій за участю адвоката ОСОБА_7 , а саме підробка підписів останнього у вказаних протоколах, засуджений суду не надав. Як зазначив суд із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 523/13878/19, результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали провадження не містять, а відтак відсутні підстави для визнання вказаних обставин нововиявленими. Крім того, місцевий суд, оцінюючи доводи заяв ОСОБА_4 з приводу того, що труп ОСОБА_8 належить іншій, не встановленій особі, вказав на те, що ці доводи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і зазначена обставина не є нововиявленою, оскільки апеляційний суд надав оцінку як доводам сторони захисту в цій частині, так і показанням допитаного за клопотанням адвоката ОСОБА_9 при апеляційному перегляді справи свідка ОСОБА_10 . З приводу доводів сторони захисту про те, що під час розгляду кримінальної справи не була допитана свідок ОСОБА_11 , яка обізнана про важливі обставини, які виправдовують засудженого ОСОБА_4 , оскільки була свідком конфлікту за участю останнього, суд виходив з того, що ОСОБА_4 знав про цього свідка під час судового розгляду, мав достатньо можливостей заявити про її існування в ході судового розгляду та апеляційного перегляду, однак не скористався вказаною можливістю, як і можливістю заявити про свідка ОСОБА_12 та необхідність її допиту. З огляду на наведене суд обґрунтовано ствердив про те, що пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не є нововиявленими обставинами в розумінні приписів п. 4 ч. 2 ст. 459 та п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК, оскільки вони були відомі ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінальної справи відносно нього та могли бути відомі суду. Крім того, як убачається зі змісту ухвали, місцевий суд слушно зазначив, що інші доводи заяв ОСОБА_4 , а саме: внесення до ЄРДР відомостей щодо слідчого, прокурора та потерпілої; відсутність фіксації судових засідань на технічних носіях; відсутність протоколу судового засідання; відмова в задоволенні клопотання засудженого про призначення йому перекладача, в розумінні ст. 459 КПК не відповідають критеріям нововиявлених обставин, а можуть бути підставами для апеляційного чи касаційного перегляду справи. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що за положеннями ст. 459 КПК обов`язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами, мають бути абсолютно нові, раніше не відомі суду обставини, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування. Однак будь-яких з вищевикладених обставин, передбачених в ст. 459 КПК, заявником не наведено. Таким чином, місцевий суд обґрунтовано залишив без задоволення заяви засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, у тому числі засудженого ОСОБА_4 , які є аналогічними доводам в його касаційній скарзі, ствердив про правильність висновку суду першої інстанції та у своєму рішенні зазначив, що обставини, на які посилається засуджений, не відносяться до переліку нововиявлених обставин, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність доводів засудженого ОСОБА_4 про завідому неправдивість показань ОСОБА_13 та про надання останньою до суду у цивільній справі документів, яких немає в кримінальній справі, наголосивши на відсутності процесуальних рішень за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти. Крім цього, перевіряючи доводи захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі, щодо відмови в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_14 про проведення експертиз, колегія суддів вказала на те, що суд вирішив всі клопотання сторони захисту у встановленому законом порядку, повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке належним чином вмотивував. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано визнав безпідставними доводи захисника ОСОБА_14 з приводу того, що заяви ОСОБА_4 розглянуто незаконним складом суду. При цьому суд слушно зазначив, що заяви ОСОБА_4 розглянуті із забезпеченням додаткових гарантій для нього - судом присяжних, про що до того ж просила захисник останнього - адвокат ОСОБА_14 та що жодним чином не свідчить ані про порушення прав засудженого, який підтримав зазначене клопотання, ані про незаконний склад суду. З приводу посилань сторони захисту на процесуальне порушення під час розгляду заяви ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами, а саме те, що в суді першої інстанції у прокурора не було відповідних повноважень, колегія суддів апеляційного суду, як убачається зі змісту оскарженої ухвали, вказавши на їх безпідставність, навела в постановленому рішенні вичерпні відповіді на них. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у поданій скарзі не наведено доводів, які би свідчили, що в цьому провадженні були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення. Постановлена ухвала апеляційного суду від 07 лютого 2023 року є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким він керувався під час її постановлення. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки обставини, наведені засудженим ОСОБА_4 , не є нововиявленими в розумінні ч. 2 ст. 459 КПК. При цьому незгода із фактичними обставинами справи та оцінкою доказів, викладеною у вироку суду першої інстанції, сама по собі не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами, на що також вказав апеляційний суд в оскарженій ухвалі від 07 лютого 2023 року, пославшись при цьому на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 750/10191/18 (провадження № 51-3440 ск 20). Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданої до неї копії оскаржуваного судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає, засудженому необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд, постановив: Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3