Ухвала ККС ВС № 332/2015/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 року м. Київ Справа № 332/2015/22 Провадження № 51-3079ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 07 жовтня 2022 року задоволено клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 про вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні. Постановлено конфіскувати в дохід держави речовий доказ у кримінальному провадженні № 12022087030000169 від 23 травня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 Кримінального кодексу України, а саме: автомобіль марки «BMW» та ключі від цього автомобіля, вилучені 23 травня 2022 року у ході проведення огляду місця події. Також постановлено залишити в матеріалах кримінального провадження технічний паспорт на вищевказаний автомобіль. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року задоволено апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2022 року. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про конфіскацію в дохід держави речового доказу - автомобіля марки «BMW», з ключем від зазначеного автомобіля та про залишення технічного паспорта від цього автомобіля в матеріалах кримінального провадження. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, прокурор ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). Відповідно до частин 1, 2 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а тому, не свідчить, що право на справедливий судовий розгляд обмежено. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор оскаржує судове рішення, у зв`язку з неправильним, на його думку, застосуванням положень ст. 100 КПК, а саме вирішенням питання щодо речового доказу, тобто оскаржує судове рішення, яке не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (див., наприклад, ухвалу від 27 вересня 2021 року у справі № 761/2894/21, провадження № 51-1712ск21). З огляду на це доводи адвоката, що стосуються істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, Суд не бере до уваги, оскільки вони не можуть бути предметом касаційного розгляду в цьому провадженні відповідно до положень ст. 424 КПК. Також, прокурор ставить питання про передачу кримінального провадження за його касаційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду. Водночас прийняття рішення про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду на стадії розгляду (у порядку статті 428 КПК) питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження є передчасним. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 лютого 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3