Ухвала КГС ВС № 922/3059/16

УХВАЛА 08 червня 2023 року м. Київ Справа № 922/3059/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. за участю представників: скаржника (Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича): Розумної О. С. (в режимі відеоконференції) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у складі колегії суддів: Істоміної О. А. (головуючої), Попкова Д. О., Стойка О. В. та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у складі судді Міньковського С. В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича про визнання банкрутом ІСТОРІЯ СПРАВИ Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

1. На розгляді Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/3059/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича (далі - ФОП Довженко О. С.).

2. Провадження у справі про банкрутство ФОП Довженка О. С. порушено ухвалою від 10.10.2016 на підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 19.01.2013, яка діяла до 21.10.2019.

3. Постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 ФОП Довженка О. С. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Гриценка І. І., зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

4. Відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 22.11.2016 Господарським судом Харківської області при визнанні ФОП Довженка О. С. банкрутом досліджено, що матеріалами справи підтверджено неспроможність боржника виконати безспірні грошові зобов`язання протягом трьох місяців перед кредитором Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТзОВ "Спектр-Агро").

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 установлено, що подальший розгляд справи про банкрутство ФОП Довженка О. С. буде здійснюватись відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), до якої застосовується процедура погашення боргів боржника. 6. 07.07.2022 від представника боржника ФОП Довженка О. С. до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження у справі та зупинення продажу майна боржника.

7. В обґрунтування наявності підстав для задоволення зазначеного клопотання боржник посилався на те, що провадження у справі про банкрутство ФОП Довженко О. С. до 21.10.2019 здійснювалось відповідно до положень Закону про банкрутство з особливостями, що визначені в статтях 90 - 92 цього Закону, які не передбачали наявності згоди боржника на відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

8. Разом з тим, з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, у зв`язку з чим, з наведеної дати провадження у даній справі про банкрутство здійснюється у відповідності до положень статей 113 - 137 цього Кодексу.

9. З огляду на те, що відповідно до частини першої статті 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника, а у цій справі боржником було подано клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про відсутність згоди боржника на здійснення провадження у справі про його неплатоспроможність, за твердженнями боржника наявні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ, процедура ліквідації ФОП Довженко О.С. підлягає припиненню, торги з продажу майна боржника підлягають зупиненню. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

10. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у задоволенні клопотань представника боржника адвоката Розумної О. О. про закриття провадження у справі та про зупинення продажу майна боржника відмовлено.

11. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та про зупинення продажу майна боржника, зазначив, що якщо справа про банкрутство ФОП Довженка О. С. була порушена за положеннями статей 90-92 Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, то до підстав порушення (відкриття) справи про банкрутство ФОП Довженка О. С. застосовуються приписи саме Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 та не можуть бути застосовані положення частини першої статті 115 КУзПБ (підстави для відкриття провадження у справі про неспроможність).

12. Так в оскарженій ухвалі зазначено, що КУзПБ, в цьому випадку, у провадженні у справі про неплатоспроможність ФОП Довженка О. С. регулює подальшу ліквідаційну процедуру (процедуру погашення боргів боржника) та продаж майна боржника в цій процедурі (розділи ІV та V КУзПБ). Іншими словами до події, факту відкриття (порушення) справи про банкрутство ФОП Довженка О. С. застосовується закон, під час дії якого настали або мали місце зазначені вище події. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу ФОП Довженка О. С. залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі № 922/3059/16 залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що при розгляді клопотання боржника про припинення процедури ліквідації та закриття провадження у справі про банкрутство з підстав ненадання згоди на відкриття провадження у справі в порядку статті 115 КУзПБ, місцевий господарський суд, за темпоральним принципом, повинен врахувати саме дату відкриття провадження у цій справі та факт визнання боржника банкрутом та відповідно застосувати до спірних правовідносин, той закон, під час якого настав відповідний факт визнання боржника банкрутом, тобто Закон про банкрутство, що і було здійснено судом першої інстанції.

15. З приводу доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що застосування норм як нових, що не містять окремої вказівки щодо їх зворотної дії в часі, призведе до не передбаченого законом та не врегульованого ним втручання в ті правовідносини між їх учасниками (у спірних правовідносинах - між визнаними кредиторами та банкрутом в процедурі ліквідації у справі про банкрутство, зокрема щодо задоволення вимог кредиторів за правилами спеціального Закону про банкрутство), які виникли до цих змін - згідно з судовим рішенням (постановою про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), яке не скасоване, набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. При цьому, закриттям провадження у справі про банкрутство посеред триваючої процедури ліквідації відбудеться втручання у наведені правовідносини тією мірою, що ці правовідносини залишаться без їх вирішення, що, в свою чергу, обумовить виникнення нових спорів, однак за відсутності їх правового врегулювання. Тобто закриття судової процедури банкрутства без її завершення не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника.

16. Відтак, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що у цьому випадку є підстави для відмови у задоволенні клопотання боржника про закриття провадження у справі та про зупинення продажу майна боржника. Короткий зміст вимог касаційної скарги 17. 03.05.2023 ФОП Довженко О. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі № 922/3059/16 з проханням оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання представника боржника задовольнити, процедуру ліквідації боржника та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Косякевича С. О. припинити, провадження у справі № 922/3059/16 про банкрутство ФОП Довженка О. С. закрити. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права та в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись в контексті цієї підстави на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, порушеної за положеннями Закону про банкрутство за відсутності згоди боржника на здійснення такого провадження, зазначаючи про різне застосування судами нижчих інстанцій частини першої статті 115 КУзПБ в частині можливого здійснення провадження у справі про банкрутство фізичної особи, фізичної особи-підприємця без згоди боржника. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 19. 24.05.2023 до Верховного Суду від ТзОВ "Спектр Агро" надійшов відзив, в якому викладено заперечення щодо доводів касаційної скарги з проханням залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін з таких мотивів: - КУзПБ не містить норм, які б передбачали закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, наведених боржником; - незалежно від того, що з 21.11.2019 втратив чинність Закон про банкрутство, КУзПБ розповсюджує свою правову дію тільки на подальше провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), яке було порушено (відкрито) судом згідно норм Закону про банкрутство в редакції до 21.11.2019; - закриття судової процедури банкрутства без її завершення не вирішує, а ускладнює, передусім становище кредиторів боржника. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 20. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

21. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

22. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Отже, Верховний Суд саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

24. Колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

25. Таким чином у цій справі касаційний розгляд здійснюється в межах доводів поданої касаційної скарги.

26. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 5) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

27. Як вже зазначалось вище касаційне провадження у даній справі відкрито відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 цієї статті є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

28. Зі змісту зазначеної процесуальної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи N 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

30. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

31. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

32. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

33. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

34. Як зазначалось вище в касаційній скарзі скаржником в якості підстави касаційного оскарження наведено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частини першої статті 115 КУзПБ у подібних правовідносинах щодо можливості здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця, порушеної за положеннями Закону про банкрутство за відсутності згоди боржника на здійснення такого провадження.

35. Здійснюючи касаційне провадження у даній справі судом установлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалась справа № 922/4587/13.

36. Так, за результатами розгляду касаційної скарги Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду прийнято постанову від 23.05.2023 у справі № 922/4587/13, якою касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича залишено без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 у справі № 922/4587/13 залишено без змін.

37. За правовими висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду тлумачення пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

38. Тобто у цій нормі визначено два варіанти темпорального правила її дії щодо подальшого розгляду справ про банкрутство: принцип прямої дії норми (подальший розгляд справ про банкрутство на підставі норм Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення його в дію) та ультраактивна (переживаюча) дія норми (здійснення провадження у справі щодо боржників, які перебувають на стадії процедури санації, згідно з нормами Закону про банкрутство).

39. Оскільки пунктом 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ урегульовано лише фактично подальший розгляд справ про банкрутство, відповідні приписи за своєю галузевою приналежністю є нормою процесуального права, яка не стосується жодним чином норм матеріального права, що містяться у цьому нормативно-правовому акті.

40. Застосування норм КУзПБ, що не містять окремої вказівки щодо їх зворотної дії в часі, призведе до непередбаченого законом та неврегульованого ним втручання в ті правовідносини між їх учасниками (у спірних правовідносинах - між визнаними кредиторами та банкрутом на стадії ліквідації у справі про банкрутство, зокрема щодо задоволення вимог кредиторів за правилами спеціального Закону про банкрутство), які виникли до цих змін - згідно з судовим рішенням (постановою про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), яке не скасоване, набрало законної сили, є обов`язковим до виконання (статті 18 ГПК України).

41. Колегія суддів касаційної інстанції у справі № 922/4587/13 зазначила, що норма частини першої статті 115 КУзПБ регулює саме порядок відкриття провадження про неплатоспроможність, а зазначене питання вже було вирішено ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2013, яка набрала законної сили та є чинною. Відтак, при постановленні цієї ухвали від 18.11.2023 в жодному разі не могла бути застосована стаття 115 КУзПБ, що набрав чинності 21.10.2019.

42. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду, що при розгляді клопотання боржника про припинення процедури ліквідації та закриття провадження у справі про банкрутство, з підстав ненадання згоди на відкриття провадження у справі в порядку статті 115 КУзПБ, місцевий господарський суд повинен був врахувати дату відкриття провадження у даній справі (18.11.2013) та факт визнання боржника банкрутом (постанова Господарського суду Харківської області від 10.12.2013, яка набрала законної сили, і є обов`язковою до виконання), на час ухвалення яких діяв Закон про банкрутство. Отже, колегія суддів касаційної інстанції погодилась з обґрунтованим висновком суду апеляційної, що місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку про можливість поширення на боржника, що перебуває у процедурі ліквідації, положень частини першої статті 115 КУзПБ у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 7 частини першої статті 90 КУзПБ.

43. Також у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 922/4587/13 зазначено, що зі змісту пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ законодавцем не передбачено закриття вже розпочатих до набрання чинності цим Кодексом проваджень у справах про неплатоспроможність фізичних осіб-підприємців, а натомість передбачено подальший розгляд, тобто продовження розгляду відповідно до цього Кодексу, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

44. Як убачається, висновки щодо застосування зазначених норм права, зроблені судами попередніх інстанцій у цій справі № 922/3059/16, що переглядається відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.05.2023 у справі № 922/4587/13 і підстав для відступу від таких висновків суд касаційної інстанції не вбачає.

45. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

46. Отже, враховуючи, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 90 КУзПБ стосовно відсутності підстав закриття провадження у справі про банкрутство, яке було відкрито та здійснювалось відповідно до положень Закону про банкрутство, положення якого не передбачали згоди боржника на відкриття провадження у справі про банкрутство, суд не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги та доходить висновку про закриття касаційного провадження, з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

47. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

48. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі № 922/3059/16 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.02.2023 у справі № 922/3059/16. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. І. Картере В. Я. Погребняк