Постанова Волинський апеляційний суд № 159/963/23

Справа № 159/963/23 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О. Провадження № 22-ц/802/613/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів - Бовчалюк З.А., Осіпука В.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року, встановив: В лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Універсальна») про стягнення страхового відшкодування, пені, річних та інфляційних витрат. В обґрунтування позову зазначили, що 19.12.2021 в м. Ковель сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під управлінням ОСОБА_3 , внаслідок якої пішохід ОСОБА_4 помер від отриманих травм. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». За фактом вказаної ДТП 19.12.2021 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідувань за №12021030550001449 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення. 18 січня 2022 року позивачі звернулися до відповідача із заявою про страхове відшкодування, загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту складала 83314 грн., з яких по 39000 грн. відшкодування моральної шкоди для кожного з позивачів та 6314 грн. витрат на поховання для позивача ОСОБА_2 . Листом № 358/25-00/03 від 03.02.2023 ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» повідомлено , що було прийнято рішення призупинити виплату страхового відшкодування з огляду на те, що представником Позивачів не було надано постанови про закриття кримінального провадження або рішення/вироку суду, щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності зач.2 ст. 286 КК України. З таким рішенням відповідача позивачі не погоджуються та вважають його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув ОСОБА_4 , а тому цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Ауді» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 настає незалежно від вини. Оскільки з моменту отримання ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, наявні підстави вважати дії страховика незаконними та вимагати стягнення штрафних санкцій за користування чужими коштами (пені, 3% річних, інфляційних втрат) згідно з ст.625 ЦК України. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили ухвалити рішення про стягнення з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» - на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 39000 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 18 217,81 грн., три відсотки річних у розмірі 1179,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 6876,19 грн., що в загальному розмірі становить - 26 273,62 грн., а також 7500 витрат на правничу допомогу ; - на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 45 314 грн., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 167, 22 грн., три відсотки річних у розмірі 1370,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 7989,43 грн., що в загальному розмірі становить - 30 527,24 грн., а також 7500 витрат на правничу допомогу. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 позов задоволено. Постановлено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 39000 грн. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 18 217,81 грн., три відсотки річних у розмірі 1179,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 6876,19 грн., що в загальному розмірі становить - 26 273,62 грн. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 45 314 грн. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 21 167,22 грн., три відсотки річних у розмірі 1370,59 грн., інфляційні втрати у розмірі 7989,43 грн., що в загальному розмірі становить - 30 527,24 грн. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу по 3750 на кожного. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» в дохід держави судовий збір у розмірі 2822,30 грн. У решті позовних вимог в частині судових витрат - відмовити. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та постановити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні даних повних вимог. Вказує на помилковість висновку суду про те, що у діях страховика наявна вина у прострочені виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Представник позивачів у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність постановленого судом першої інстанції рішення та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 08.06.2023, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2021 року о 21 год.35 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «AUDI» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись в м.Ковелі по вул. Володимирській зі сторони вул. Незалежності поблизу «Реал-АВТО Експрес», що по вул. Володимирська,125 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який переходив проїзну частину дороги на пішохідному переході, внаслідок чого, останній отримав тілесні ушкодження, від яких знаходячись в реанімаційному відділенні Ковельської ЦРЛ помер. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 23.12.2021, виданим Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області ЗМУ ГТУЮ (м.Львів) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом вказаної ДТП 19.12.2021 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудового розслідувань за №12021030550001449 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення. Згідно з повідомленнями слідчого управління ГУНП у Волинській області доводиться, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021030550001449 не завершене. Позивачі є батьками померлого, зокрема факт родинних відносин, як між батьками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 , підтверджується копією свідоцтва про народження померлого серія НОМЕР_4 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області. Відповідно до копій пенсійних посвідчень серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 позивачі ОСОБА_2 , 1953 р.н. та ОСОБА_1 , 1955 р.н., станом на дату смерті сина ОСОБА_4 досягли пенсійного віку та отримують пенсію. Тобто, є непрацездатними особами. Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки, виданою РЖКП-1 м.Ковеля, позивачі проживали разом з ОСОБА_4 по день його смерті. На дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «AUDI» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». 18 січня 2022 року діючи на підставі довіреності від 05.01.2022, директор ТОВ «Юридична компанія «Центр автовиплат Поліс» Шелепінський О.М. в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 надіслав в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 84314 грн., з яких по 39000 грн. відшкодування моральної шкоди для кожного з позивачів та 6314 грн. витрат на поховання для позивача ОСОБА_2 . З листів-відповідей ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» від 03.02.2022 № 358/25-00/03 та 13.01.2023 № 137/25-00/03 вбачається, що відносини між страхувальником ОСОБА_3 та страховиком ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» регулюються на підставі «Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-20508369 від 22.07.2021 та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто в даному випадку, строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування припиняється до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт Страховика. Суд першої інстанції задовольняючи вимогу позивачів щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що страховик безпідставно не виплатив позивачам страхового відшкодування протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тому відповідач має сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ згідно з пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 3 % річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування також відносяться до страхових. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21). У справі, яка переглядається, листами від 03.02.2022 № 358/25-00/03 та 13.01.2023 № 137/25-00/03 ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» повідомило представника позивачів про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV. З викладеного вбачається, що у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України Закону №1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування. На момент звернення позивачів до суду з позовом між позивачами та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь позивачів страхового відшкодування, у страховика виникне обов`язок виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а також коштів відповідно до статті 625 ЦК України необхідно відмовити. Відповідно до положень частини І статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При розгляді справи судом першої інстанції не надано належної правової оцінки поданим доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, якими врегульовано правовідносини, що виникли між сторонами, висновки суду в частині вирішення вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідають фактичним обставинам справи, тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України, рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову з задоволенні позову в цій частині з підстав, викладених у цій постанові. Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року в даній справі в частині позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді