Ухвала КЦС ВС № 159/963/23

Ухвала 12 липня 2023 року місто Київ справа № 159/963/23 провадження № 61-10082ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, на постанову Волинського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПрАТ «СК «Універсальна») на користь: ОСОБА_1 : страхове відшкодування у розмірі 39 000,00 грн, пеню - 18 217,81 грн, три проценти річних - 1 179,62 грн, інфляційні втрати - 6 876,19 грн; ОСОБА_2 : страхове відшкодування у розмірі 45 314,00 грн, пеню - 21 167,22 грн, три проценти річних у розмірі 1 370,59 грн, інфляційні втрати - 7 989,43 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року позов задоволено. Стягнено з ПрАТ «СК «Універсальна» на користь: ОСОБА_1 : страхове відшкодування у розмірі 39 000,00 грн, пеню - 18 217,81 грн, три проценти річних - 1 179,62 грн, інфляційні втрати - 6 876,19 грн. ОСОБА_2 : страхове відшкодування у розмірі 45 314,00 грн, пеню - 21 167,22 грн, три проценти річних у розмірі 1 370,59 грн, інфляційні втрати - 7 989,43 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Волинського апеляційного суду від 08 червня 2023 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат врахував, що з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, що також визначено спеціальним законом, а саме статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Водночас, листами від 03 лютого 2022 року та від 13 січня 2023 року ПрАТ «СК «Універсальна» повідомило представника позивачів про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, що визначено абзацом четвертим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Скочиляс І. М., на постанову Волинського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2023 року залишити в силі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року становить 141 114,86 грн (39 000,00 грн + 18 217,81 грн + 1 179,62 грн + 6 876,19 грн + 45 314,00 грн + 21 167,22 грн + 1 370,59 грн + 7 989,43 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд, враховуючи ціну та предмет позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені за результатами оцінки доказів, а також доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються неправильної оцінки судами доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими доводами заявника не погоджується і вважає їх безпідставними з огляду на таке. Право на оскарження судових рішень у малозначній справі заявники обґрунтовують тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутня єдина правозастосовча практика застосування статті 625 ЦК України та статті 36.2 Закону № 1961-IV, є необхідність надати відповіді на питання: чи має застосовуватися статті 36.2 Закону № 1961-IV, якщо страховик неправомірно зупинив строки розгляду страхової справи; чи підлягає застосуванню до таких правовідносин загальне положення статті 625 ЦК України; після 90 денного строку для прийняття рішення у страховій справі між страховиком та особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, виникають боргові зобов`язання. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Суди застосовують положення статті 36.2 Закону № 1961-IV та статті 625 ЦК України як загальнозастосовчі норми матеріального права, з урахуванням встановлених обставин та досліджених зібраних у справі доказів. У зазначеній категорії справ принципове значення має чи настав у страховика строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, тобто наявність чи відсутність підстав, визначених статтею 36.2 Закону № 1961-IV для припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у відповідній справі. Водночас суд апеляційної інстанції урахував висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20, де Суд дійшов висновку, що вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на те, що на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ПрАТ «СК «Універсальна» не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV та частиною другою статті 625 ЦК України. Таким чином, заявники належним чином не обґрунтували посилання на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Іншим випадком, який є підставою для відкриття провадження у малозначній справі, заявники вказали підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме, що справа має виняткове для них значення. Щодо виняткового значення зазначеної справи для заявника Верховний Суд враховує, що оцінка судом такої винятковості справи для заявника може бути зроблена на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі. Касаційна скарга не містить змістовних обґрунтованих доводів виняткового значення справи для заявників. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявників на положення підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржниками в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявники їх наявність не обґрунтували. Посилання заявника на частину другу статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна, на постанову Волинського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник О. В. Ступак