Постанова 4802 № 163/2623/20

Справа № 163/2623/20 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С. Провадження № 22-ц/802/195/21 Категорія: 37 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 20 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року представник ОСОБА_5 в інтересах позивачів звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 5 601,29 гривень пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ; 353,00 гривень інфляційних втрат; 657,62 гривень - трьох процентів річних, а всього 6 611,91 гривень та в користь ОСОБА_2 таких же виплат у розмірі 54 744,40 гривень, 3 450,09 гривень, 6 427,31 гривень відповідно, а всього 64 621,80 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 березня 2018 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 зіткнувся з гужовою підводою під керуванням ОСОБА_7 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. Відповідальність водія автомобіля "Фольксваген Пасат Б4" на дату ДТП була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес". 26 квітня 2018 року ТОВ "ЮК Центр автовиплат поліс", представляючи інтереси позивачів, звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 22 жовтня 2018 року страхова компанія відмовила у здійсненні страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ДТП сталося внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки та з вини потерпілого, через що у водія забезпеченого транспортного засобу не виник обов`язок щодо відшкодування шкоди. Не погодившись із таким рішенням, позивачі звернулись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування. Рішенням Любомльського районного суду від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2020 року, з відповідача в користь позивача ОСОБА_1 стягнуто 18 564,00 грн страхового відшкодування, 4 010,33 грн пені, 335,68 грн - 3 відсотки річних, 1 201,12 грн інфляційних втрат та в користь позивача ОСОБА_2 - 181 436,00 грн страхового відшкодування, 39 195,14 грн пені, 3 280,76 грн - 3 відсотки річних, 11 739,22 грн інфляційних втрат. 03 серпня 2020 року зазначені суми стягнень були перераховані приватним виконавцем на карткові рахунки позивачів. Позивач вказує, що оскільки рішенням Любомльського районного суду від 02 березня 2020 року з відповідача стягнуто пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 22 жовтня 2018 року по 30 травня 2019 року, тому з огляду на виконання грошового зобов`язання з виплати страхового відшкодування лише в примусовому порядку виконавчою службою у відповідності до положень пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частини 2 статті 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, що не охоплений рішенням суду від 02 березня 2020 року, починаючи з 31 травня 2019 року по дату фактичного виконання цього рішення суду - 03 серпня 2020 року. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_1 6490 гривень 80 копійок, з яких: 5 595 гривень 20 копійок пені, 656 гривень 10 копійок 3-х відсотків річних, 239 гривень 50 копійок інфляційних втрат. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" в користь ОСОБА_2 та в її особі в користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 63 438 гривень 09 копійок, з яких: 54 684 гривні 91 копійку пені, 6 412 гривень 40 копійок 3-х відсотків річних, 2 340 гривень 78 копійок інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" в користь держави 825 гривень 41 копійку судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ПрАТ "СК "Юнівес" подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "СК "Провідна" відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що страхова компанія в повному обсязі виконала рішення Любомльського районного суду Волинської області від 02.03.2020 року, а різниця між сумами обумовлена виключно з утриманням на перерахування податку на дохід фізичних осіб та військового збору. Отже, правових підстав для розрахунку та стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків немає. Крім того, звертає увагу на те, що судом не застосовано позовну давність. Апеляційним судом призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Згідно і з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в апеляційній скарзі, з таких мотивів. Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 07 березня 2018 року на 29 км + 550 м автодороги Т-03-02 мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій відбулося зіткнення автомобіля "Фольксваген Пасат Б4", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та гужової підводи під керуванням ОСОБА_7 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер в неврологічному відділенні ТМО Любомльського та Шацького районів. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Фольксваген Пасат Б4" була застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" за полісом серії АМ № 2105500. Позивачі у справі є близькими родичами загиблого ОСОБА_7 , а саме: ОСОБА_1 є його матір`ю, ОСОБА_2 дружиною, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 малолітніми дітьми. По факту ДТП було відкрите кримінальне провадження № 12018030150000061, яке постановою слідчого СВ Любомльського ВП ГУНП у Волинській області від 31 липня 2018 року закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 26 квітня 2018 року позивачі через представника подали ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди, витрат на поховання, на лікування та утримання дітей. 22 жовтня 2018 року ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" відмовила у виплаті страхового відшкодування з огляду на порушення Правил дорожнього руху самим загиблим ОСОБА_7 та взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки, що виключає визнання дорожньо-транспортної пригоди страховим випадком, оскільки за таких обставин у водія забезпеченого транспортного засобу не виникає цивільно-правової відповідальності за її наслідки. Не погоджуючись із таким рішенням страхової компанії, позивачі звернулись до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області у справі № 163/336/19 від 02 березня 2020 року цей позов задоволено частково, з ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" стягнуто: - в користь ОСОБА_1 18 564,00 гривень страхового відшкодування, 4 010,33 гривень пені, 335,68 гривень 3-х відсотків річних, 1 201,12 гривень інфляційних втрат; - в користь ОСОБА_2 та в її особі в користь неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 181 436,00 гривень страхового відшкодування, 39 195,14 гривень пені, 3 280,76 гривень 3-х відсотків річних, 11 739,22 гривень інфляційних втрат. Зі змісту рішення суду встановлено, що стягнення по пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат нараховані за 220 днів прострочення зобов`язання по виплаті страхового відшкодування, починаючи з 22 жовтня 2018 року (дати письмової відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування) по 30 травня 2019 року (заявленої у позові дати). Постановою Волинського апеляційного суду від 25 червня 2020 року зазначене рішення суду залишене без змін. 13 липня 2020 року директор ТОВ "ЮК "Центр автовиплат поліс", як представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подав до ПрАТ "Страхова компанія "Юнівес" вимогу про необхідність виплати страхового відшкодування за вищевказаними судовими рішеннями упродовж семи робочих днів з моменту отримання цих рішень. 17 липня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області за присудженими у справі № 163/336/19 стягненнями видав виконавчі листи. 24 липня 2020 року за заявами представника позивачів приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павлюк Н.В. відкрив виконавчі провадження за виконавчими листами № 163/336/19. 03 серпня 2020 року виконавчі провадження завершенні у зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчих листів, що підтверджується постановами приватного виконавця Павлюка Н.В. про закінчення виконавчого провадження від 03 серпня 2020 року № 62657283, № 62657312. 03 серпня 2020 року кошти в сумі 24111,13 грн перераховано стягувачу ОСОБА_1 та в сумі 235 651,12 грн - ОСОБА_2 згідно з даними, зазначеними в інформації про виконавче провадження з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 452/3519/15 (провадження № 61-14973св18) зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/26834/15-ц (провадження № 61-23871св18) зазначено, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат. За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Зважаючи на особливу юридичну природу правовідносин сторін у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором страхування, нарахування пені за несвоєчасне виконання договору страхування узгоджується з положеннями статті 992 ЦК України, відповідно до яких у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й апеляційний суд, посилаючись на вимоги Закону України «Про страхування», положення договору, укладеного між сторонами, якими чітко передбачено строки відшкодування та санкції у випадку прострочення платежу, надаючи оцінку наданому представником позивачів розрахунку заборгованості, частково погодився з визначенням періоду прострочення, та вважав, що порушення строків виплати страхового відшкодування становить 430 днів, починаючи з 31 травня 2019 року і до моменту повного виконання грошового зобов`язання - 02 серпня 2020 року. При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що обставини попереднього прострочення вже встановлені у рішенні суду в справі № 163/336/19. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц (провадження № 61-913св17) вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 200/4309/14-ц (провадження № 61-23763св18) зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання». Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Також місцевий суд, приймаючи до уваги приписи статті 992 ЦК України, пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та проаналізувавши положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК України, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в межах строку позовної давності. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 вказано, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Отже, встановивши прострочення виплати страхового відшкодування щодо ОСОБА_1 у розмірі 18564 грн та ОСОБА_2 у сумі 181 436 грн тривалістю 430 днів, а саме: з 31 травня 2019 року до 02 серпня 2020 року, суд першої інстанції обґрунтовано встановив розмір стягнень у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені з дотриманням вимог законодавства. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, правильно визначився зі спірними правовідносинами, обґрунтовано встановив період, за який підлягає стягнення за прострочення грошового зобов`язання, та розмір такого стягнення. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, підтверджуються наданим доказам. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЮНІВЕС" залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 20 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 березня 2021 року. Головуючий Судді