Постанова 4823 № 734/1101/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 вересня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/1101/21 Головуючий у першій інстанції Іванюк Т. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1054/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Харечко Л.К., суддів: Губар В.С., Онищенко О.І., учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 травня 2021 року у складі судді Іванюка Т.І., повний текст якого складений 02.06.2021 у м. Козелець Чернігівської області, У С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись з позовом до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.08.2020 на автодорозі між с. Крюківщина та с. Тарасівка сталася дорожньо транспортна пригода, а саме, автомобіль марки «БМВ» під керуванням ОСОБА_4 допустив виїзд за межі проїзної частини на праве грунтове узбіччя, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шкода» під керуванням якого знаходився ОСОБА_5 . В результаті ДТП загинув пасажир автомобіля «БМВ» ОСОБА_6 . Оскільки цивільно правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована згідно з полісом № АР7193748 ПАТ «НАСК «Оранта», позивачі 01.09.2020 звернулись до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування. 28.09.2020 позивачі направили страховій компанії додаткові документи, зокрема, докази понесених витрат на поховання і встановлення надгробного пам`ятника, проте, листом від 29.09.2020 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом ДТП, посилаючись на ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 19.02.2021 на адресу відповідача знову була направлена вимога про виплату страхового відшкодування та долучено копію обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , але листом від 12.03.2021 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, обґрунтовуючи це відсутністю рішення (вироку) по кримінальній справі, яка розглядається судом на даний час. Вважають, що рішення ПАТ «НАСК «Оранта» про зупинення строків виплати страхового відшкодування з вказаних підстав є необґрунтованим і таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування, адже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Оскільки з моменту отримання страховиком заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі так і не отримали його, вони мають право просити стягнути цю суму в примусовому порядку, а також мають право на стягнення з відповідача пені відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні виплати згідно зі ст. 625 ЦК України. Просили стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 18 892,00 грн страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди, пеню у розмірі 798,63 грн, три відсотки річних в сумі 195,65 грн, інфляційні витрати в розмірі 610,93 грн, а всього 1 605,21 грн; також 3 000,00 грн витрат, понесених на надання правової допомоги; на користь ОСОБА_2 просили стягнути 18 892,00 грн страхового відшкодування у вигляді моральної шкоди, пеню в розмірі 798,63 грн, три відсотки річних в сумі 195,65 грн, інфляційні витрати в розмірі 610,93 грн, а всього 1 605,21 грн; також 3 000,00 грн витрат, понесених на надання правової допомоги; на користь ОСОБА_3 53 272,00 грн страхового відшкодування у вигляді витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, пеню в сумі 1 780,41 грн, три відсотки річних в розмірі 433,47 грн, інфляційні втрати в сумі 1 232,18 грн, а всього 3 446,06 грн, також 3 000,00 грн витрат, понесених на надання правової допомоги; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , яка діє як законний представник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування у розмірі 18 892,00 грн у вигляді моральної шкоди, 170 028,00 грн відшкодування утриманцю, а всього 168 944,00 грн; стягнути на користь ОСОБА_3 , яка діє як законний представник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню в розмірі 7 141,86 грн, три відсотки річних в сумі 1 749,61 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 463,34 грн, а всього 14 354,81 грн. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі. Доводи скарги зводяться до того, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процессуального права, а саме, не врахував вимог ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Суд залишив поза увагою норми статей 1166, 1187 ЦК України, якими передбачено, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Вважають, що факт вчинення водієм автомобіля марки «БМВ» дій, які стали наслідком ДТП, встановлений та зафіксований матеріалами кримінального провадження, а вина, внаслідок його експлуатації задля отримання страхового відшкодування не має значення. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався. Вислухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Суд встановив, що 03.08.2020 на автодорозі між с. Крюківщина та с. Тарасівка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув пасажир автомобіля «БМВ» ОСОБА_6 , під керуванням якого знаходився ОСОБА_4 , який допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя та, не впоравшись з керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», під керуванням ОСОБА_5 . Цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу «БМВ» ОСОБА_4 застрахована згідно з полісом № АР7193748 у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 є дочкою померлого ОСОБА_6 і ОСОБА_3 . Згідно з довідкою виконавчого комітету Остерської міської ради № 176 від 26.08.2020 ОСОБА_6 на день смерті постійно був прописаний за адресою: АДРЕСА_1 та мав склад сім`ї: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , брат ОСОБА_8 , брат ОСОБА_9 . Довідка виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради № 907 від 09.09.2020 свідчить, що ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею без реєстрації проживав її чоловік ОСОБА_6 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01.09.2020 та 28.09.2020 до ПАТ НАСК «Оранта» звернувся директор ТОВ «ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» в інтересах позивачів із заявою про виплату страхового відшкодування у результаті загибелі ОСОБА_6 у дорожньо-транспортний пригоді, яка мала місце 03.08.2020, на що 29.09.2020 ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомила про недостатність подання усіх необхідних документів для виплати такого відшкодування та зупинення розгляду даних документів до набрання рішення законної сили у кримінальній справі. 19.02.2021 директор ТОВ «ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» повторно звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із досудовою вимогою про невідкладне проведення виплати страхового відшкодування у розмірі 260 000, грн, надавши при цьому, копію обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 . Обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV). Згідно зі ст. 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону). У статті 35 (п. 35.1) Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Також до заяви додаються паспорт громадянина, документ, який посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування, документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди (у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну), свідоцтво про смерть потерпілого (у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого), документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого (у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого), документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника (у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника) тощо (п. 35.2 ст. 35 Закону). Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо дорожньо транспортна пригода розглядається у цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак, собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки (крім випадків непереборної сили та умислу потерпілого). Отже, відмовляючи у задоволенні позову позивачів про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди у вигляді пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за фактом дорожньо транспортної пригоди, в результаті якої ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер, ще триває, перебіг строку здійснення виплати страхового відшкодування до моменту отримання страховиком документу щодо встановлення вини особи призупинився, а відтак, зупинення ПАТ «НАСК «Оранта» розгляду по суті поданих потерпілими від ДТП (позивачами) заяв про виплату страхового відшкодування не є відмовою у її відшкодуванні. Вказане відповідає положенням п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 зазнали моральної шкоди, яка була завдана смертю ОСОБА_6 внаслідок ДТП, вони мають право на її відшкодування, також мають право згідно з законом на відшкодування витрат, понесених на поховання та право на виплату у разі втрати годувальника. Як зазначалось вище, цивільно правова відповідальність водія автомобіля марки «БМВ» ОСОБА_4 , по обвинуваченню якого заведена кримінальна справа, розгляд якої наразі не закінчився, застрахована згідно з полісом № АР7193748 ПАТ «HACK «Оранта». Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавала шкоди. За умов, визначених ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Тобто, у разі доведення в кримінальному провадженні, що ДТП сталася з вини водія автомобіля «БМВ» ОСОБА_4 або не доведення його вини, після того, як закінчиться розгляд кримінальної справи, рішення по якій набере законної сили, страховик розгляне заяву потерпілих і як це передбачено ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийме рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатить його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийме вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування і у разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, потерпілі мають право його оскаржити в судовому порядку. Таким чином звернення позивачів до суду на даний час є передчасним. З вказаним висновком апеляційний суд погоджується повністю. З зазначеного виходить, що суд вірно відмовив позивачам у задоволенні їх позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому, до уваги не сприймаються. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 травня 2021 року підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: