Постанова 4852 № 280/6664/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6664/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року (суддя Максименко Л.Я., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 10.02.2023 року) в справі №280/6664/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - в с т а н о в и в: 22.11.2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суд з позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі по тексту - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 472526,46 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 52502,94 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені. З рішенням суду першої інстанції не погодилась Запорізька обласна прокуратура та подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду змінити у частині суми стягнення середнього заробітку, зменшити суму стягнення середнього заробтіку за час затримки розрахунку при звільненні. Апелянт вказував, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до ст. 117 КЗпП України передбачена за період в якому встановлено заборгованість із заробітної плати, після прийняття судового рішення, зобов`язання колишні роботодавців змінюються на зобов`язання виконати судове рішення на користь позивача та більше не застосовується зобов`язання виплатити заборгованість із заробітної плати чи компенсацію. Апелянт вказував, що наказом звільнено позивача 26.04.2021 року, позивач не скористався своїм правом на заявлення спору щодо виплати йому належним сум при звільненні, адже працівник прокуратури до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не звільняється, спору щодо виплати або не виплати всіх сум заробітку при звільненні не було. Апелянт вказував, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року у справі № 280/4291/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку. 21.10.2022 року виконано рішення суду, виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 26251,47 грн. Згідно зі статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-ІХ, що набрав чинності 19.07.2022 року статтю 117 КЗпП України було викладено в іншій редакції, відповідно до якої, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Апелянт вказував, що механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Необхідною умовою для покладення на підприємство, установу, організацію відповідальності за невиплату або затримку у виплаті належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, установи, організації у такому несвоєчасному розрахунку або невиплати відповідної суми. Для виникнення такого обов`язку власника та встановлення вини підприємства необхідно з`ясувати та дослідити причини, у зв`язку з чим не було своєчасно здійснено відповідні виплати. Апелянт не погоджується з судом першої інстанції та вказує необґрунтованим обрахунок 52502,94 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Апелянт вказує на неспівмірність визначеної у оскаржуваному рішенні суду суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з характером заборгованості, діями позивача та відповідача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд першої інстанції вказував, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року по справі № 280/4291/21 зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку. На виконання вказаного рішення 21.10.2022 року відповідачем виплачено ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 26251,47 грн. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Суд першої інстанції вказував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 зазначені статті КЗпП України викладені у новій редакції, зокрема передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. З 19.07.2022 року законодавцем встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном. Суд першої інстанції вказував, що на момент звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме роботодавець не нарахував та не виплатив вихідну допомогу при звільненні, що було предметом розгляду у справі № 280/4291/21. 21.10.2022 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/491/21 позивачу нараховано 26251,47 грн. вихідної допомоги при звільненні (без утримання податків) та фактично перераховано 21132,44 грн. Запорізькою обласною прокуратурою вчинено триваюче правопорушення, щодо не здійснення остаточного та повного розрахунку з ОСОБА_1 в частині невиплати вихідної допомоги, а тому у позивача наявне право на застосування положень ст. 117 КЗпП України в частині отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. Період затримки складає з 27.04.2021 року (наступний день після звільнення) по 27.10.2021 року (шість місяців згідно положень ст.117 КЗпП України) 125 робочих днів. Згідно довідки Запорізької обласної прокуратури від 25.05.2021 року вих. № 21-549вих.21, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1250,07 грн. З урахуванням періоду затримки розрахунку 125 робочих днів, розрахунку середньоденної заробітної плати позивача 1250,07 грн., розмір середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні складає: 1250,07х125=156258,75 грн. Суд першої інстанції вказував, що механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Сума невиплаченої вихідної допомоги згідно рішення суду склала 26251,47 грн., розмір середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні склав 156258,75 грн. Суд першої інстанції вказував, що виходячи з принципу співмірності розміру сум щодо яких відбулась затримка розрахунку при звільненні та нарахованого розміру середнього заробітку за таку затримку, достатнім та обґрунтованим є розмір 52502,94 грн. (двократний розмір недоплаченої при звільненні суми). Встановлено, що наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 26.04.2021 №594к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 26.04.2021 року. Встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року у справі №280/4291/21 визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку; зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року залишено без змін. Фактична виплата коштів ОСОБА_1 - вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку відбулась 21.10.2022 року, що підтверджує ОСОБА_1 випискою по картці від 21.10.2022 року. На виконання рішення суду, 21.10.2022 року ОСОБА_2 виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 26251,47 грн., фактично з вирахуванням обов`язкових податків виплачено 21082,44 грн. Позивач погоджується, що Запорізькою обласною прокуратурою виконано рішення суду добровільно, після набрання рішенням законної сили та сплачено йому належні кошти. Проте, позивач вважає, що разом з виплатою вихідної допомоги має бути сплачена компенсація за час затримки виплати заробітної плати. Не встановлено, що позивач звертався до Запорізької обласної прокуратури з заявою про нарахування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Згідно довідки від 25.05.2021 року № 21-549вих-21 про доходи ОСОБА_1 сума заробітної плати за два місяці перед звільненням нарахована за 36 робочих днів та становить 45002,64 грн., середньоденна сума заробітної плати 1250,07 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 26251,47 грн. Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. Для виплати роботодавцем, у даному випадку Запорізькою обласною прокуратурою, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме, затримки виплати вихідної допомоги, на час звільнення ОСОБА_1 повинен був існувати спір щодо суми розрахунку або виплати/невиплати зобов`язання. Тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні може бути виплачений у разі коли при розрахунку існував спір про належність виплати грошової компенсації. На час звільнення ОСОБА_1 з посади, спору щодо виплати або не виплати йому вихідної допомоги не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду. ОСОБА_1 звільнено з прокуратури 26.04.2021 року, з ним проведено остаточний розрахунок. З позовом про зобов`язання виплатити йому недоплачені суми звернувся після свого звільнення. Встановлено, що рішенням суду зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку. Остаточно рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду 26.05.2022 року, та виконане 21.10.2022 року. Тобто, спірною сума стала з моменту звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою про виплату недоплаченої вихідної допомоги. Обов`язок виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму, виник з моменту набрання судовим рішенням законної сили 26.05.2022 року, з цього моменту сама заборгованості по розрахунку перед ОСОБА_1 перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою належною до виплати. Встановлено, що Запорізька обласна прокуратура добровільно виплатила належну суму вихідної допомоги 21.10.2022 року, тобто вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних сум настає з 26.05.2022 року по 21.10.2022 року. Суд першої невірно приходить до висновку про затримку розрахунку з позивачем з моменту його звільнення, невірно визначено, що період затримки в даному випадку складає з 27.04.2021 року (наступний день після звільнення) по 27.10.2021 року (шість місяців згідно положень ст.117 КЗпП України) - 125 робочих днів. Період затримки розрахунку складає з 26.05.2022 року (дата набрання рішенням законної сили, коли оспорювана невиплачена сума перестала бути спірною) по 21.10.2022 року (дата фактичного розрахунку), складає 105 робочих днів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні варто враховувати деякі чинники, зокрема, наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу. Необхідно брати до уваги наявність чи відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні, дату коли сума перестала бути оспорюванню та набула статусу остаточної до виплатити. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума вихідної допомоги при звільненні перестала бути спірною та стала недоплаченою сумою розрахунку при звільненні 26.05.2022 року, з набранням законної сили рішенням суду. Відповідач як боржник та особа, яка повинна понести відповідальність за несвоєчасний розрахунок, здійснив виплату 21.01.2022 року. Наявна затримка при остаточному розрахунку з працівником, слід казати про відповідальність роботодавця у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Відповідно абз. 3 п. 2, п. 5, п. 8 до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Час затримки остаточного розрахунку складає 105 робочих днів. Згідно довідки від 25.05.2021 року № 21-549вих-21 про доходи ОСОБА_1 середньоденна сума заробітної плати 1250,07 грн. (45002,64 грн. / 36 робочих дні). 105 робочих днів затримки х 1250,07 грн., що є середньоденною сумою грошового забезпечення = 131257,35 грн. Таким чином, дійсно при розрахунку з ОСОБА_1 відповідач допустився дій щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проте, слід зважати на те, що розмір компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником залежить від розміру недоплаченої суми. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17, вказано, що розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, можливо зменшити з огляду на розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Суд апеляційної інстанції вважає, що сума компенсації за затримку розрахунку не може бути більшої ніж був розмір самої недоплаченої виплати при звільненні, у даному випадку вихідної допомоги при звільненні. Слід стягнути на користь позивача 26251,47 грн. При визначенні суми середнього заробітку за час затримки при звільненні слід враховувати співмірність суми невиплаченої заборгованості, обставини затримки виплати, слід враховувати справедливість та пропорційність. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат, здійснених суб`єктом владних повноважень у разі задоволення вимог апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити у частині визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури - задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №280/6664/22 - змінити шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини у новій редакції: «Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 26251,47 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні». У іншій частині рішення залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова