Ухвала КАС ВС № 280/4291/21

УХВАЛА 16 серпня 2022 року м. Київ справа № 280/4291/21 адміністративне провадження № К/990/19859/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в справі № 280/4291/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиплати йому вихідної допомоги; - зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі його середнього місячного заробітку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року, позов задоволено. 29 липня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в справі № 280/4291/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У касаційній скарзі заявник, з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 40, 44 Кодексу законів про працю України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16 у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. Таким чином, для встановлення подібності справ і правовідносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм. У цьому контексті Суд зауважує, що висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, не є релевантними до цієї справи. Так, у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16 Верховним Судом встановлено, що справа стосується звільнення з органів прокуратури у жовтні 2015 року (у зв`язку з ліквідацією органу, в якому обіймав посаду позивач та на підставі рапорту останнього про звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру"), і Верховний Суд тлумачив норми права станом на жовтень 2015 року, тобто до внесення змін у Закон "Про прокуратуру". В той же час звільнення позивача в ціій справі відбулося в квітні 2021 року (на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону від 19.09.2019 № 113-IX), а тому, відповідно, правовідносини у цих справах не є подібними. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України, оскільки фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання судових рішень вирішенню не підлягають. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в справі № 280/4291/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська