Ухвала КАС ВС № 280/3629/21

УХВАЛА 08 серпня 2022 року м. Київ справа № 280/3629/21 адміністративне провадження № К/990/18583/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року в справі №280/3629/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за №4 від 19.02.2021 про неуспішне проходження прокурором Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснення повноваження прокурора; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури N 418к від 18.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19.03.2021; - поновити ОСОБА_1 в органах Запорізької обласної прокуратури з 20.03.2021; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Шевченківської окружної прокуратури Запорізької області або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури, з 20.03.2021; - стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 20.03.2021 і до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. 19 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року в справі №280/3629/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що позивач обіймала посаду прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції чинній на момент звернення позивача до суду). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20 та від 24.06.2021 в справі № 280/5009/20, від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 02 грудня 2021 року у справі № 640/25187/19. Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Отже, з наведеного випливає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Судом установлено, що скаржник у касаційній скарзі наводить лише загальне обґрунтування подібності правовідносин, що були предметом розгляду у справах №640/9398/20, № 280/5009/20, № 120/3458/20-а, № 640/25187/19 із цією справою. Водночас Судом установлено, що у справі №640/9398/20 окрім заяви позивача надійшло ще 82 заяви щодо оскарження результатів тестування від прокурорів, які не пройшли другий етап 04 березня 2020 року, у справі № 280/5009/20 судами було установлено, що матеріали справи містять декілька результатів анонімного тестування (ті, що були подані позивачем, і ті, що були подані відповідачем), у тому числі і результатами тестування з логіном позивача - НОМЕР_1 з результатом 68 балів. У справах № 120/3458/20-а, № 640/25187/19 Верховним Судом надавалась правова оцінка рішенню кадрової комісії щодо проходження прокурором етапу співбесіди. Отже, посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявником не обгрунтовано подібності правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу першого пункту 18 Порядку № 233 при формуванні та розподілу списків прокурорів між кадровими комісіями у подібних правовідносинах, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 40 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІЧ щодо можливості звільнення прокурора, який не пройшов атестацію, але на момент винесення наказу про звільнення знаходився на лікарняному. Суд критично оцінює вказані доводи скаржника, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Водночас наведені скаржником у касаційній скарзі норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідності висновку Верховного Суду у цій справі щодо вказаних норм. Судом установлено, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, позивач не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року в справі №280/3629/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська