Постанова 4852 № 160/15057/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15057/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 8 повних календарних років військової служби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Також звертає увагу, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Матеріалами справи підтверджується, що позовна заява в даній адміністративній справі подана через електронний суд 28.09.2022. Відповідач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом має обчислюватися відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України. Надаючи оцінку доводам апелянта в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частин 1, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Попередньою редакцією Кодексу законів про працю України (чинною до 19.07.2022), а саме частиною 2 статті 233, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Натомість 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, назву, частини першу та другу статті 233 викладено в такій редакції: «Стаття

233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, законодавець змінив підхід щодо обчислення строку звернення до суду в трудових спорах. Зокрема, починаючи з 20 липня 2022 року (наступного дня після набрання чинності вказаних змін), працівник може звернутися з заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Натомість, за висновком суду апеляційної інстанції, зміна законодавчого регулювання таких правовідносин потребує певного перехідного періоду та адаптування учасників спору до відповідних змін. Відтак, у правовідносинах, які виникли в період дії норми статті 233 КЗпПУ до 19.07.2022, особа має право на звернення до суду протягом трьох місяців з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. При цьому колегія суддів вважає невірними доводи апелянта, що строк звернення до суду з даним позовом має обраховуватися відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, адже вказана норма регулює загальний порядок звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, тоді як статтею 233 КЗпПУ врегульовано спеціальний порядок звернення з позовом у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Враховуючи, що позов в даній адміністративній справі поданий ОСОБА_1 в межах тримісячного строку після набрання чинності відповідних змін до статті 233 КЗпПУ, суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про прийняття його до розгляду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 з 14.05.2013 по 10.09.2021 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 175 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10.09.2021. Календарна вислуга років у Збройних Силах складає 08 років 03 місяці 27 днів, пільгова - 06 років 00 місяців 00 днів. Підставою звернення до суду стала незгода ОСОБА_1 з не нарахуванням та не виплатою при одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Позивач та суд першої інстанції вірно посилаються на правовий висновок Верховного Суду у справі № 806/2104/17, згідно з яким поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 175 підтверджується, що відповідачем самостійно обраховано календарну вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах, яка складає 08 років 03 місяці 27 днів, а також пільгову вислугу, яка дорівнює 06 років 00 місяців 00 днів. Тобто, загальна вислуга позивача складає 14 років 03 місяці 27 днів, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач набув право на одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року в адміністративній справі № 160/15057/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 08 червня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 08 червня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова