Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/424/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/424/23 Номер провадження 33/814/1150/23Головуючий у 1-й інстанції Попов М.С. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2023 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю., за участі: захисника адвоката Ольховської М.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою захисника Ольховської М.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2023 року, в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, призваний під час мобілізації, перебуваючий на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, маючий військове звання „молодший сержант, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536, 80 грн. в дохід держави. Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні „молодший сержант та перебуваючи на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, під час особливого періоду, умисно, відкрито, відмовився виконувати письмове бойове розпорядження командира стрілецької роти від 16.01.2023 року щодо обладнання двох позицій для стрільби стоячи з траншеєю, довжиною два метри, шириною п`ятдесят сантиметрів, глибиною метр п`ятдесят сантиметрів, з перекритою щілиною, довжиною один метр, шириною п`ятдесят сантиметрів, глибиною один метр сімдесят сантиметрів. Вказане бойове розпорядження ОСОБА_1 станом на 19.01.2023 року не виконав. Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 11, 16, 32, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.5 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», п.15 Розділу 2 Бойового статуту механізованих танкових військ сухопутних військ Збройних Сил України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-10 КпАП України. В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями положень ст.256 КпАП України, а саме, в ньому не конкретизовано виклад інкримінованого правопорушнику діяння, не вказано інформації в якій формі ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ командира. Факт вчинення адміністративного правопорушення було виявлено 19.01.2023 року, а протокол складено лише 02.02.2023 року. При цьому, до протоколу не додано документів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 . Під час розгляду справи, суд не врахував, що ОСОБА_1 був прикомандирований до військової частини та призначений на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, однак із розпорядження про його прикомандирування ОСОБА_1 ознайомлений не був. Тому, командир стрілецької роти не мав повноважень надавати ОСОБА_1 будь-яке бойове розпорядження. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив. Вислухавши захисника Ольховську М.М., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні. Диспозиція ч.2 ст.172-10 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинену в умовах особливого періоду. Під час розгляду справи в апеляційному суді захисник вказала, що дати складання протоколу, що міститься в матеріалах справи та вручено ОСОБА_1 , різняться. Крім того, бойове розпорядження командира про відрядження до іншої військової частини ОСОБА_1 доведено не було. Однак, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується такими доказами. Відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №2 від 15.04.2022 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду діловода штабу військової частини. Згідно з наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 06.01.2023 року солдата ОСОБА_1 призначено на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти та присвоєно військове звання „молодший сержант. Відповідно до положень ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого ЗУ №548-XIV від 24.03.1999 року, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Приписи ст.35 Статуту вказують на те, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Згідно зі ст.37 Статуту військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Як вбачається з наявного в матеріалах справи копії витягу із бойового розпорядження командира військової частини від 14.01.2023 року, з метою стійкого утримання оборони недопущення втрат займаних позицій, прориву оборонних рубежів військ та просування противника в глибину оборони та виконання поставлених завдань, молодшого сержанта ОСОБА_1 з 15.01.2023 року відряджено в підпорядкування командира стрілецької роти. 16.01.2023 року прикомандирований молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове розпорядження командира роти під підпис щодо обладнання двох позицій для стрільби стоячи з траншеєю, довжиною два метри, шириною п`ятдесят сантиметрів, глибиною метр п`ятдесят сантиметрів, з перекритою щілиною, довжиною один метр, шириною п`ятдесят сантиметрів, глибиною один метр сімдесят сантиметрів. Всіма необхідними засобами ОСОБА_1 був забезпечений. Однак, станом на 19.01.2023 року вказане бойове розпорядження ОСОБА_1 не виконав. Згідно з протоколом огляду місця події від 19.01.2023 року комісією у складі військовослужбовців було виявлено обладнану ОСОБА_1 одну позицію з траншеєю (довжиною 1 метр, шириною 50 сантиметрів, глибиною 80 сантиметрів), що не відповідає відповідним нормам польової фортифікаційної споруди, розміри та характеристики обладнання якої було доведено ОСОБА_1 до відому у бойовому розпорядженні командира. 26.01.2023 року наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2023 року доручено проведення службового розслідування даного факту. Відповідно до Акту службового розслідування від 09.02.2023 року в діях молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено ознаки адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 вирішено притягти до дисциплінарної відповідальності, передбаченої ст.48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 про те, що він намагався виконувати бойове розпорядження командира, однак, враховуючи надмірні мінометні обстріли, складні погодні умови та відсутність засобів для маскування, вказані дії займали досить тривалий час. Вказані доводи апелянта є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки молодший сержант ОСОБА_1 , з 16.01.2023 року, тобто з моменту отримання бойового розпорядження командира роти, повинен був вжити всіх заходів щодо його виконання. При цьому, згідно із журналом хронології обстрілів, протягом 16.01.2023 року було достатньо часу, коли позиції не обстрілювалися і ОСОБА_1 міг виконувати розпорядження командира. Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КпАП України, повністю доведена, тому доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення безпідставні. Доводи захисника про те, що командир роти не мав повноважень надавати ОСОБА_1 будь-яке бойове розпорядження, з розпорядженням про прикомандирування до іншої військової частини ОСОБА_1 ознайомлений не був є безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом вручення військовослужбовцю під підпис бойового розпорядження командира про відрядження з одного підрозділу до іншого в межах однієї військової частини не передбачено. Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженою на те особою. Фактичні обставини правопорушення конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було. Крім того, дата події ніким з апелянтів не оспорюється і вона правильно зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому невідповідність дати його складання у різних примірниках не може бути підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом. Тому посилання щодо недоведеності провини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Ольховської М.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Карлівського районного суду Полтавської області від 21 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Л.В. Нізельковська