Ухвала КЦС ВС № 490/9630/17

Ухвала 30 травня 2023 року м. Київ справа № 490/9630/17 провадження № 61-3850ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Брожко Наталія Ігорівна, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 137 634 євро. Центральний районний суд міста Миколаєва своїм рішенням від 29 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Миколаївський апеляційний суд своєю постановою від 26 жовтня 2022 року рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2021 року залишив без змін. У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Брожко Н. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року. У касаційній скарзі заявниця просила визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити пропущений строк на подання касаційної скарги. Верховний Суд своєю ухвалою від 30 березня 2023 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці надати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій слід зазначити інші причини пропуску строку на касаційне оскарження, підтверджені відповідними доказами. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. У квітні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду від 30 березня 2023 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Брожко Н. І., надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявниця просить визнати поважними причини пропуску для подання касаційної скарги та поновити пропущений строк. Клопотання про поновлення строку мотивоване тим, що позивачка ОСОБА_1 не є резидентом України, постійно проживає на території Федеративної Республіки Німеччини. У зв`язку з обмеженнями, пов`язаними з перебігом коронавірусної хвороби та введенням у країні воєнного стану, спілкування між позивачкою та її адвокатесою здійснювалося лише засобами електронного зв`язку. Проте, у зв`язку з ракетними обстрілами території України та тривалими відключеннями світла спілкування між позивачкою та її адвокатесою було ускладнено. Отже, була відсутня можливість для зустрічі та обговорення умов подання касаційної скарги. Представниця позивачки зазначає, що повний текст постанови Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року вона отримала 21 листопада 2022 року, мала можливість вчасно подати касаційну скаргу, але без сплати судового збору. Через відсутність зв`язку з позивачкою це б призвело до залишення касаційної скарги без руху, а несплата судового збору у встановлений строк призвела б до повернення касаційної скарги. Як зазначає представниця заявниці в заяві про усунення недоліків касаційної скарги, з огляду на електронне листування адвоката Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Єфімов і партнери» Єфімова О. М. з ОСОБА_1 мала місце неналежна робота банківських систем обох країн. Так платіж, здійснений з метою подальшої сплати судового збору, надійшов на закритий рахунок українського банку. Ці кошти потім було повернуто до німецького банку. До повернення цих коштів німецький банк не мав можливості виконати платіжне доручення на перерахування коштів до українського банку на рахунок Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Єфімов і партнери». Лише 06 березня 2023 року Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Єфімов і партнери», до складу якого входить адвокатеса Брожко Н. І., було здійснено продаж валюти, що надійшла від ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання касаційної скарги та послуг адвоката. До цієї дати у представниці позивачки була відсутня можливість здійснити оплату судового збору за подання касаційної скарги за рахунок коштів позивачки. Отже, вказані обставини, на думку заявниці, є поважними для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Проаналізувавши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до нього матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим, оскільки заявниця не надала доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження, як того вимагав Верховний Суд в ухвалі від 30 березня 2023 року. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03). У заяві про усунення недоліків, до якої долучене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, заявниця, зокрема, зазначає про неможливість особистої зустрічі між ОСОБА_1 та її адвокатесою (яка б не потребувала безперебійної наявності електроенергії) та обговорення умов подання касаційної скарги, посилається на загальновідомі факти (відсутність електроенергії, масовані ракетні обстріли). Проте, у клопотанні не вказано поважних причин відсутності можливості з 21 листопада 2022 року (дата отримання повного тексту постанови Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року) по 16 березня 2023 року (день звернення з касаційною скаргою) спілкування засобами електронного зв`язку. Разом з тим, доданий до заяви про усунення недоліків касаційної скарги доказ електронної переписки про помилкове надіслання коштів не на той рахунок відображає питання повернення помилково сплачених коштів ОСОБА_1 та не підтверджує поважність причин неможливості вчасного подання касаційної скарги. Представниця ОСОБА_1 - адвокатеса Брожко Н. І. зазначила, що описані у касаційній скарзі постійні повітряні тривоги, ракетні обстріли, відсутність електроенергії не дало їй можливість у встановлені строки погодити умови подання касаційної скарги та сплатити судовий збір. Також адвокатеса Брожко Н. І. вказала, що суди, які здійснюють правосуддя на території країни, що перебуває в умовах воєнного стану, та не забезпечують доступ до правосуддя з поважних причин, викликаних збройною агресією, можуть порушувати статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку касаційного оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати касаційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Поважними причинами пропущення строку касаційного оскарження судових рішень визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. За наведених обставин, наведені представницею ОСОБА_1 - адвокатесою Брожко Н. І. причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень є неповажними, так як з 21 листопада 2022 року (день отримання повного тексту постанови суду) до 16 березня 2023 року (дата звернення до суду з касаційної скаргою) адвокатеса Брожко Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не навела об`єктивних та непереборних обставин неможливості подання касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження, враховуючи і те, що апеляційна скарга на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2021 року була подана, зокрема, саме нею. Поважні причини неможливості сплати судового збору заявницею чи її представницею не наведені у заяві про усунення недоліків. Проаналізувавши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до нього матеріали, зокрема, доказ електронної переписки, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання є необґрунтованим, оскільки адвокатеса Брожко Н. І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не виконала вимоги ували суду від 30 березня 2023 року та не навела належних доказів, які свідчать про неможливість оскарження судових рішень в визначений законом строк. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Верховний Суд звертає увагу, що саме на заявницю покладено обов`язок доведення наявності в неї об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень. Таким чином, посилання у заяві про усунення недоліків на обставини надіслання судового збору не на той рахунок та витрачений час на його повернення, не є виконанням вимог ухвали суду від 30 березня 2023 року про наведення поважності причин об`єктивних і непереборних обставин неможливості подання доказів пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року). Заявниця не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 30 березня 2023 року. Враховуючи, що станом на 30 травня 2023 року не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Брожко Н. І., має бути визнана неподаною та повернута заявниці. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статями 185, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатеса Брожко Наталія Ігорівна, на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року вважати неподаною та повернути заявниці. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. М. Фаловська