Ухвала КЦС ВС № 314/1763/20
від 02.03.2023 · ЦивільнаУхвала 02 березня 2023 року м. Київ справа № 314/1763/20 провадження № 61-491ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва Оксана Вікторівна, на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, приватний нотаріус Вільнянського нотаріального округу Кравченко Олена Михайлівна, про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва О. В., на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року. Верховний Суд своєю ухвалою від 13 січня 2023 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надіслати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, визначені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи або додати докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій касаційної скарги. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. Ухвала Верховного Суду від 13 січня 2023 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 січня 2023 року. 16 січня 2023 року копія ухвали суду касаційної інстанції від 13 січня 2023 року направлена на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в касаційній скарзі, та отримана ним 21 січня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів касаційного провадження. Також електронна копія ухвали Верховного Суду від 13 січня 2023 року направлена до підсистеми «Електронний кабінет» (далі - Електронний кабінет) представниці заявника - адвокатесі Васильєвій О. В. Відповідно до повідомлення про доставлення електронного листа, яке долучене до матеріалів касаційного провадження, представниця заявника - адвокатеса Васильєва О. В. отримала електронну копію ухвали суду касаційної інстанції через Електронний кабінет 17 січня 2023 року о 1:34:45. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала, з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, за змістом вказаних статей ЦПК України в касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та/або постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, повинно бути наведене обґрунтування з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з обов`язковим зазначенням відповідного пункту частини другої статті 389 ЦПК України, як підстави касаційного оскарження. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва О. В., не вказав конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, які визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що свідчить про невиконання заявником вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Посилання виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не є виконанням вимог закону щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Крім того, згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини шостої статті 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з пунктом 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Частиною сьомою статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Таким чином, національним законодавцем було надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами: в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет» (з обов`язковим скріпленням указаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов`язковим скріпленням указаних документів власноручним підписом учасника справи чи його представника). Іншого порядку та способу подання позовної заяви та засвідчення її підписом не встановлено. Так, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва О. В., сформована в підсистемі «Електронний суд» (далі - Електронний суд), проте, доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи, щодо яких відсутні відомості про їх реєстрацію у Електронному суді, копій цієї касаційної скарги заявником не надано. Судом було звернуто увагу заявника на те, що у відповідності до частини восьмої статті 14 ЦПК України реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06). Відповідно до пункту 111 Розділу V «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи особа, яка використовує підсистему «Електронний суд», самостійно несе відповідальність за свій електронний кабінет, направлені йому копії судових рішень вважаються отриманими, про що Суду стає відомо з повідомлення про доставлення електронного листа. Отримавши 17 січня 2023 року електронну копію ухвали Верховного Суду від 13 січня 2023 року (адвокатеса Васильєва О. В.), а 21 січня 2023 року - засобами поштового зв`язку (заявник ОСОБА_1 ), заявник та його представниця не виконали вимоги цієї ухвали, не надали уточнену редакцію касаційної скарги, яка б відповідала за формою та змістом вимогам статті 392 ЦПК України, а також на додали докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій касаційної скарги. Строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився (з урахуванням вихідних і святкових днів) для адвокатеси 20 січня 2023 року, для заявника - 03 лютого 2023 року. Заявнику та його представниці надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням обставин, які склалися у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, однак, заявник та його представниця не проявили належної обачності в захисті своїх/його прав, не цікавилася результатами розгляду касаційної скарги та не зверталися із заявою про продовження строку для усунення вказаних недоліків. Верховний Суд наголошує на тому, що особа, яка є учасником судового процесу, зобов`язана цікавитися станом розгляду справи, у якій вона бере участь. Представниця заявника - адвокатеса Васильєва О. В. з моменту постановлення ухвали Верховного Суду від 13 січня 2023 року об`єктивно мала можливість ознайомитися з цим судовим рішенням у своєму Електронному кабінеті та на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Враховуючи, що станом на 02 березня 2023 року не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо форми та змісту касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва О. В., має бути визнана неподаною та повернута заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статями 185, 393 ЦПК України, -
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатеса Васильєва Оксана Вікторівна, на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. М. Фаловська