Ухвала КАС ВС № 240/17096/21

УХВАЛА 29 травня 2023 року м. Київ справа №240/17096/21 адміністративне провадження №К/990/10070/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Загороднюка А.Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо непідвищення позивачу посадового окладу із 277 грн 00 коп. до 338 грн 00 коп. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року № 1481 за період із 01 листопада 2004 року по 27 грудня 2004 року і невиплати такого підвищення; зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підвищити позивачу посадовий оклад із 277 грн 00 коп. до 338 грн 00 коп. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2004 року № 1481 за період із 01 листопада 2004 року по 27 грудня 2004 року і виплатити на його користь таке підвищення. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року провадження у справі закрито. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції з якою погодився апеляційний адміністративний суд виходив з приписів пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, відповідно до яких суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного адміністративного суду позивач звернувся з касаційною скаргою. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду вид 22 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2022 року залишені без змін. Надалі позивач звернувся до Верховного Суду із заявою про роз`яснення судового рішення касаційної інстанції у порядку статті 254 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у цій справі. 24 квітня 2023 року позивач звернувся із заявою про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року. На переконання позивача, опискою є абзац 7 мотивувальної частини ухвали від 23 березня 2023 року де Суд зазначив, що «У клопотанні зазначає, що частковий збіг підстав позовів у цій справі та у справі № 620/723/19, суть яких зводиться до тверджень позивача про те, що в період з 27 червня 2018 року по 22 серпня 2018 року йому не доплатили грошове забезпечення, а також те, що у справі № 620/723/19,заявлений позивачем період охоплює період у цій справі, не дають можливості повністю ототожнювати зазначені справи». Позивач вважає, що необхідно було зазначити: «У клопотанні зазначає, що Верховний Суд замовчав, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 620/2146/19 (провадження № К/9901/29245/19): «Частковий збіг підстав позовів у цій справі та у справі № 620/723/19, суть яких зводиться до тверджень позивача про те, що в період з 27 червня 2018 року по 22 серпня 2018 року йому не доплатили грошове забезпечення, а також те, що у справі № 620/723/19, заявлений позивачем період охоплює період у цій справі, не дають можливості повністю ототожнювати зазначені справи». Розглядаючи зазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів КАС України описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Таким чином, описка у розумінні статті 253 КАС України - це випадкова помилка у рішенні, допущена при його викладенні. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або виправляє помилки, які мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні, зокрема ухвалі, описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 800/520/16 та постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16. Наведені позивачем доводи вказують про його незгоду із прийнятим рішенням та мотивами Суду, які не свідчать про наявність у вказаному судовому рішенні описок, виправлення яких може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України. Оскільки зазначені позивачем доводи не підтверджують наявність в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у цій справі описок, виправлення яких може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, у задоволенні заяви про виправлення описки необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 253 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк Судді Л.О.Єресько В.М. Соколов