Ухвала КЦС ВС № 578/817/20

Ухвала 29 травня 2023 року м. Київ справа № 578/817/20 провадження № 61-7166ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сумський обласний державний архів, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, стягнення моральної шкоди, встановив: 23 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, яка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Касаційна скарга надіслана 15 травня 2023 року засобами поштового зв'язку. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До касаційної скарги заявники долучають копію квитанції від 13 травня 2023 року № 32528798800006896944 про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 6 441, 60 грн. Разом з тим доказів сплати судового збору заявником ОСОБА_2 суду касаційної інстанції взагалі не надано. З'ясовано, що ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 травня 2023 року, ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків. З інформації, що наявна в Автоматизованій системі діловодства Верховного Суду за номером касаційного провадження 61-7166ск23, вбачається, що ОСОБА_1 подавалась до суду копія квитанції від 13 травня 2023 року № 32528798800006896944, як доказ сплати судового збору за розгляд касаційної скарги, надісланої 14 травня 2023 року через підсистему «Електронний суд». Закон України «Про судовий збір» не передбачає можливості Верховному Суду зараховувати в якості судового збору кошти, що сплачені фізичними і юридичними особами за подання інших заяв чи скарг, по яким судами були ухвалені процесуальні рішення. Таким чином, суду касаційної інстанції слід надати інші документи, що підтверджують сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявниками оскаржуються судові рішення в частині двох задоволених позовних вимог немайнового характеру (про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки), а також двох задоволених позовних вимог майнового характеру (про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 у розмірі 10 000, 00 грн та про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 у розмірі 10 000, 00 грн). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102, 00 грн. З огляду на те, що 1 % ціни позову в частині вимог майнового характеру про стягнення моральної шкоди становить менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розмір судового збору за подання касаційної скарги в цій частині, який має бути сплачений кожним з заявників, складає 1 681, 60 грн (2 102, 00 грн * 0, 4 * 200 %). Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, розмір судового збору, який має бути сплачений кожним з заявників окремо, становить 5 044, 80 грн, з яких 3 363, 20 грн за оскарження двох вимог немайнового характеру (2 102, 00 грн * 0, 4 * 2 * 200 %) та 1 681, 60 грн за оскарження вимоги майнового характеру. Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду докази сплати судового збору у розмірі 5 044, 80 грн за подання саме цієї, а не вперше поданої ним касаційної скарги. Також заявнику ОСОБА_2 слід надати суду докази сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 5 044, 80 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави. Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У поданій касаційній скарзі заявники, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводять передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадку), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). Також згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Проте заявниками у касаційній скарзі не зазначено всіх учасників справи та їх місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження, а саме, не вказано третю особу Сумський обласний державний нотаріальний архів та його місцезнаходження. Також відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Заявниками в порушення вказаної законодавчої норми не надано копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Натомість долучено до касаційної скарги докази надіслання копії такої скарги іншим учасникам справи. Верховний Суд звертає увагу заявників на те, що обов'язок щодо надання доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів виникає лише у разі подання до суду документів в електронній формі. Однак, в даному випадку касаційна скарга надіслана до суду касаційної інстанції не в електронній формі, а засобами поштового зв'язку. З огляду на зазначене, заявникам необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням всіх учасників справи та їх місця проживання, місця перебування чи місцезнаходження, із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), а також надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 23 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов