Постанова Київський апеляційний суд № 759/4092/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2023 року м. Київ Справа № 759/4092/23 Провадження: № 22-ц/824/8265/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В., секретар Сакалош Б.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Ключника А.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Іванківська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, у с т а н о в и в: В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проживала разом із ОСОБА_2 з квітня 1988 року, як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис та видано свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадщина, яку вона має намір прийняти, проте, постановою Державного нотаріуса районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П. від 01.02.2023 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що нею не підтверджено родинних відносин зі спадкодавцем. Просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , та померлий ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без рестрації шлюбу, з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у зв`язку із наявністю спору про право. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у померлого ОСОБА_2 відсутні інші спадкоємці, що підтверджується постановою державного нотаріуса, а тому висновок суду про наявність спору про право є хибним. Окрім того, вказувала, що територіальна громада, на даний час, не має прав та обов`язків щодо спадкового майна ОСОБА_2 та не є належним суб`єктом, який може оспорити її право на спадкування, оскільки такий спір можливий виключно між спадкоємцями. Зауважувала, що саме Іванківською селищною радою їй було видано довідку, згідно якої вона разом із ОСОБА_2 проживали в будинку його батьків з 20 квітня 1988 року та виховували спільну доньку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив. В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Куделя В.В., який діє в її інтересах, підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши думку заявниці та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Іванківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис №469 від 17.08.2022 року та видано свідоцтво про смерть. В заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заявниця зазначає, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яку вона має намір прийняти, проте для цього їй необхідно встановити вищезгаданий факт. Відмічала, що інших спадкоємців у померлого немає. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення визначеного заявником факту безпосередньо пов`язано з виникненням права на отримання та оформлення спадщини, а саме виникнення такого права передбачає спір, який має бути розглянутий в порядку позовного провадження за участю спадкоємців померлого, а в разі відсутності таких, органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Суд, зазначивши про наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, повинен визначитися між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21). Колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції не визначив хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір. Посилання суду на необхідність звернення із позовом до органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки такий орган не відноситься до кола спадкоємців. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що ОСОБА_1 не надала документів не підтвердження родинних зв`язків. В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено про відсутність інших спадкоємців, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_2 . З огляду на вищевикладене, висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження є передчасним. Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 рокупостановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова