Ухвала КГС ВС № 910/6970/22

УХВАЛА 25 травня 2023 року м. Київ cправа № 910/6970/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ОСОБА_1 : не з`явився, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві: Маменко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (суддя Пасько М.В.) у справі № 910/6970/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Стислий зміст вимог кредитора

1. ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника, призначено керуючого реструктуризацією боргів боржника.

3. Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Кредитор) подало заяву з грошовими вимогами до Боржника на суму 156950,21 грн, у тому числі 27514,09 грн податку на доходи фізичних осіб. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. Згідно з відомостями інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб Боржника за 2019-2022 роки заборгованість у сумі 27514,09 грн складається з 7101,50 грн штрафних санкцій та 20412,59 грн залишку несплаченої пені, що нарахована на борг, який визначений податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0000111201 від 18.04.2016 і податковим повідомленням-рішенням (форма "Ш") №0086593309 від 30.11.2020.

5. У вказаній інтегрованій картці Кредитор на дату операції 06.06.2019 посилається на вимоги Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби (COVID-19). Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, затверджено реєстр вимог кредиторів; визнано кредитором по відношенню до Боржника, зокрема, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на суму 129436,13 грн, з яких 121146,99 грн - вимоги другої черги, 8289,14 грн - вимоги третьої черги; відмовлено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві у визнанні його кредитором Боржника на суму 27514,09 грн.

7. Судові рішення мотивовані тим, зокрема, що заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27514,09 грн нарахована безпідставно, оскільки 06.06.2019 кредитор не міг знати про події поширення на території України коронавірусу COVID-19 та введення карантину з 12.03.2020.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що податковий борг, який виник у Боржника на підставі податкового повідомлення-рішення (форма "Р") №0000111201 від 18.04.2016, є безнадійним з огляду на сплив позовної давності за ним 19.04.2019, а отже, безпідставним є донарахування згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма "Ш") №0086593309 від 30.11.2020. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

9. Кредитор подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні його грошових (кредиторських) вимог та прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги Кредитора прийняти та задовольнити в повному обсязі.

10. Касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, через неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 102, 129 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування до подібних правовідносин та граничного строку нарахування податковим органом пені, право на нарахування якої виникло в контролюючого органу до 01.01.2021.

11. Кредитор зазначає, що Боржник здійснив сплату суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб на суму 35507,50 грн 06.06.2019 з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання, тому відповідно до пункту 129.3.1 частини 129.3 статті 129 Податкового кодексу України йому в автоматичному режимі нарахована пеня у вигляді відсотків на суму грошового зобов`язання, не сплаченого у встановленому законодавством строки.

12. Кредитор зауважує, що положеннями податкового законодавства строк нарахування пені не визначається чіткими часовими рамками у днях, місяцях чи роках, тому вона нараховується незалежно від спливу спеціальних термінів давності (1095 днів) і визначений у статті 102 Податкового кодексу України строк давності застосовується до стягнення відповідної пені після закінчення її нарахування.

13. Також Кредитор зазначає, що до 01.01.2021 податковий закон не містив відповідних положень, передбачених пунктом 129.9 Податкового кодексу України, про анулювання пені після закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

14. На думку Кредитора, висновок судів про набуття податковим боргом статусу безнадійного не відповідає обставинам справи та доказам, зважаючи на наявність судового рішення про стягнення визнаної господарським судом суми податкового боргу. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

15. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Позиція Верховного Суду

16. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

17. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника, в частині відхилення грошових вимог у сумі 27514,09 грн, які складаються з 7101,50 грн штрафних санкцій та 20412,59 грн пені, нарахованої на борг, визначений податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0000111201 від 18.04.2016 та податковим повідомленням-рішенням (форма "Ш") №0086593309 від 30.11.2020.

18. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

19. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

20. Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать, зокрема, зобов`язання щодо сплати податків.

21. Відповідно до частини 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

22. Зокрема, розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

23. За визначенням, наведеним у підпунктів 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням (форма "Р") №0000111201 від 18.04.2016) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

24. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

25. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку, зокрема, подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

26. У силу пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України в разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

27. За змістом пунктів 101.1, 101.2 статті 101 Податкового кодексу України податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, є безнадійним та підлягає списанню, включаючи пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

28. Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 Податкового кодексу України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19).

29. Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).

30. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а отже, з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі №807/2097/16 (К/9901/99/17) (на яку послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові).

31. Стосовно ж посилання на положення статті 129 Податкового кодексу України, які передбачають закінчення нарахування пені в день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, на переконання Верховного Суду, у правовідносинах зі стягнення податкового боргу (в тому числі пені, нарахованої на податкове зобов`язання, строк сплати якого настав), зокрема у випадку заявлення таких грошових вимог у справі про банкрутство, спеціальним і присічним є саме строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, визначений у пункті 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, що відповідає принципам справедливості та розумного балансу між приватними та публічними інтересами (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №913/84/20).

32. У вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що з 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 Податкового кодексу України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" №466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).

33. З викладеного вбачається, що Верховний Суд викладав у своїх постановах висновки про застосування норм, передбачених статтями 102, 129 Податкового кодексу України, у подібних правовідносинах, пов`язаних з розглядом грошових вимог контролюючого органу до боржника у справі про банкрутство, що складаються зі штрафних санкцій та/або пені, нарахованих на податковий борг, граничний строк давності щодо якого минув.

34. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі, вони ухвалені відповідно до наведених правових позицій Верховного Суду, адже висновок про відхилення грошових вимог Кредитора в частині 27514,09 грн штрафних санкцій та пені ґрунтується саме на тому, що вони нараховані на податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, строк давності щодо якого сплив 19.04.2019.

35. Наведені ж в касаційній скарзі аргументи Кредитора щодо застосування положень статей 102, 129 Податкового кодексу України не відповідають висновкам Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах.

36. При цьому з огляду на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд не приймає до уваги викладені в касаційній скарзі доводи, зокрема, щодо наявності судового рішення про стягнення відповідної суми податкового боргу, сплати його Боржником 06.06.2019, адже вони по суті зводяться до переоцінки доказів, встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду або були відхилені ними. Водночас Верховний Суд враховує відсутність у касаційній скарзі посилання на конкретне судове рішення про стягнення відповідного податкового боргу з Боржника.

37. Враховуючи те, що касаційна скарга подана з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на встановлення після відкриття касаційного провадження, що господарський суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, касаційне провадження підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/6970/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді О. Банасько В. Пєсков