Ухвала КГС ВС № 910/13706/19

УХВАЛА 28 травня 2020 року м. Київ Справа № 910/13706/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. за участю представників: ТОВ "Каміа Плюс": Семенов І. В. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у складі колегії суддів: Верховця А. А. - головуючого, Полякова Б. М., Доманської М. Л. та постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у складі судді Яковенко А. В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" про визнання банкрутом ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. У жовтні 2019 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа Плюс" (далі - ТОВ "Каміа Плюс", боржник) ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство.

2. Заява ТОВ "Каміа Плюс" обґрунтована виявленням в ході ліквідації ТОВ "Каміа Плюс" за рішенням власників недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів, що складають 59 047 762,37 грн.

3. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви визначено приписи частини четвертої, пункту 2 частини п`ятої статті 11, частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміа Плюс"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розгляд справи у підсумковому засіданні; запропоновано ТОВ "Каміа Плюс" подати суду інші наявні документи на підтвердження своєї неплатоспроможності. Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій 5. 07.09.2005 ТОВ "Каміа Плюс" зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією з присвоєнням ідентифікаційного коду 33646294.

6. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Каміа Плюс" та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_2 . 7. 20.06.2019 єдиним учасником ТОВ "Каміа Плюс" було прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та призначення ліквідатором товариства Захарка І. І. 8. 21.06.2019 державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - ТОВ "Каміа Плюс" за рішенням засновників, а також зазначено строк для пред`явлення вимог кредиторів - до 01.09.2019.

9. Після встановлення ліквідатором строку для пред`явлення кредиторами ТОВ "Каміа Плюс" вимог, 15.08.2019 до боржника з грошовими вимогами у розмірі 59 047 762,37 грн звернулась Компанія "ДАЙМОНД СФІР ЛІМІТЕД".

10. В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ "Каміа Плюс" встановлено, що загальна сума кредиторської заборгованості боржника, яка виникла на підставі неналежного виконання ТОВ "Каміа Плюс" кредитного договору від 08.10.2010 № DSL/KP-081010, складає 2 338 588,50 дол. США, що за курсом НБУ, станом на 15.08.2019 становить 59 047 762,37 грн.

11. У результаті інвентаризації майна ТОВ "Каміа Плюс" інвентаризаційною комісією виявлено оборотні активи загальною вартістю 182 500,10 грн, які знаходяться на банківському рахунку боржника, іншого майна, оборотних та необоротних активів у ході проведення інвентаризації комісією не виявлено.

12. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором було надіслано повідомлення про припинення ТОВ "Каміа Плюс" до Київського міського центру зайнятості, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ПФУ в м. Києві, Управління виконавчої дирекції ФСС України у м. Києві, ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення перевірок та видачі за результатами таких перевірок довідок про наявність/відсутність заборгованостей зі сплати загальнообов`язкових платежів, податків та зборів.

13. За результатами перевірок ГУ ПФУ в м. Києві, Управлінням виконавчої дирекції ФСС України у м. Києві та Київським міським центром зайнятості було видано довідки про відсутність заборгованості зі сплати загальнообов`язкових платежів, податків та зборів.

14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що органами доходів і зборів не було проведено відповідної перевірки, у зв`язку з чим 16.09.2019 ліквідатор ТОВ "Каміа Плюс" направив на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про припинення юридичної особи з додатками (копії реєстраційних, первинних, бухгалтерських, податкових документів щодо господарської діяльності боржника за період з 2016 року) та проханням провести податкову перевірку. Проте станом на час звернення ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс" до суду податкова перевірка не проводилась.

15. Апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявна відповідь ГУ ДПС у м. Києві від 03.12.2019 № 56760/10/26-10-06-17 на запит ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс" у якій контролюючий орган повідомив, що податкова застава за боржником не реєструвалась, заборгованість за ТОВ "Каміа Плюс" не обліковується.

16. Даними статуту підприємства та боржника стверджується, що у статутному капіталі частка державної власності відсутня. 17. 25.09.2019 єдиним учасником ТОВ "Каміа Плюс" прийнято рішення затвердити проміжний ліквідаційний баланс Товариства та звернутись до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

18. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміа Плюс" ліквідатором долучено проміжний ліквідаційний баланс станом на 31.12.2019, в якому відображено дані про актив та пасив ТОВ "Каміа Плюс".

19. За результатом перевірки даних бухгалтерського балансу боржника апеляційним господарським судом встановлено, що у боржника наявні активи на суму 436,6 тис. грн, тоді як пасив складає 57 594,0 тис. грн. При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що на рахунку у боржника наявні грошові кошти у сумі 182 500,10 грн необхідні для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20. Постановою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/13706/19 визнано банкрутом ТОВ "Каміа Плюс"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Каміа Плюс" голову ліквідаційної комісії Захарка І. І.; вирішено інші процедурні питання.

21. Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване недостатністю майна боржника для задоволення вимог його кредиторів. Зокрема, судом зазначено, що ліквідаційною комісією ТОВ "Каміа Плюс" встановлено загальну суму кредиторської заборгованості боржника в розмірі 2 338 588,50 дол. США, що за курсом НБУ, станом на 15.08.2019 становить 59 047 762,37 грн, тоді як у результаті інвентаризації виявлено оборотні активи складають 182 500,10 грн. Іншого майна, оборотних та необоротних активів у ході проведення інвентаризації комісією не виявлено.

22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/13706/19 залишено без змін з аналогічних підстав.

23. Додатково судом апеляційної інстанції зазначено, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом, тому ГУ ДФС у м. Києві не позбавлене можливості провести позапланову перевірку ТОВ "Каміа Плюс" і на даному етапі провадження у справі про банкрутство. На обґрунтування вказаного апеляційним господарським судом враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі № 905/1675/18.

24. Крім того суд звернув увагу на наявність в матеріалах справи відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 03.12.2019 № 56760/10/26-10-06-17 на запит ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс" у якій контролюючим органом повідомлено, що податкова застава за боржником не реєструвалась, заборгованість за ТОВ "Каміа Плюс" не обліковується.

25. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суб`єктивні фактори пов`язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності об`єктивних підстав, відповідно до Закону про банкрутство. Відтак твердження скаржника про те, що ТОВ "Каміа Плюс" не було дотримано приписів частини сьомої статті 111 ЦК України суд визнав безпідставними, оскільки останні не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги 26. 21.02.2020 Головне управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/13706/19, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Каміа Плюс".

27. Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме у якості підстави касаційного оскарження судових рішень ГУ ДФС у м. Києві посилається на ухвалення судового рішення апеляційним господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду. Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

28. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

29. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

30. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

31. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

32. Окрім того, відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

33. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

34. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

35. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13706/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019; призначено її розгляд та повідомлено учасників справи про право на подання відзивів на касаційну скаргу до 27.04.2020.

36. Ця ухвала суду касаційної інстанції надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.04.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88612800).

37. Інші судові рішення касаційного суду, зокрема пов`язані з рухом цієї справи, також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

38. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

39. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

40. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

41. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

42. Станом на момент розгляду касаційної скарги 28.04.2020 на адресу Верховного Суду від ТОВ "Каміа Плюс" надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, в якому боржник просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 43. 28.05.2020 в судове засідання з`явився представник ТОВ "Каміа Плюс", який надав пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

44. Оскільки, явка учасників справи не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом приймаючи до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито 07.04.2020, а інший учасник у справі (ТОВ "Каміа Плюс") реалізував свої процесуальні права подавши відзив на касаційну скаргу та взявши участь в судовому засіданні. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ГУ ДФС у м. Києві)

45. В обґрунтування доводів касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке: - в матеріалах справи відсутні докази та ліквідаційною комісією не дотримано приписи частини сьомої статті 111 ЦК України; - судами попередніх інстанцій не встановлювались та не витребовувались докази надання ліквідатором до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фонді соціального страхування документів товариства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів; - інформація щодо розміру активів та пасиву боржника є недостовірною та містить розбіжності в розмірах активів шляхом маніпуляцій в податковій звітності боржника. Крім того, у 2019 році боржник здійснював господарську діяльність з реалізації ТМЦ; - судом порушено порядок визначення ліквідатора у справі. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи Доводи ТОВ "Каміа Плюс"

46. ТОВ "Каміа Плюс" у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо доводів касаційної скарги та вважає її необґрунтованою, зазначаючи таке: - аргументи скаржника щодо не дотримання вимог частини сьомої статті 111 ЦК України не підтверджені жодними доказами та спростовуються матеріалами справи; - судом першої інстанції було дотримано порядку щодо здійснення запиту до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Каміа Плюс"; - аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та не містять доводів щодо застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові норм права без урахування висновків Верховного Суду. Позиція Верховного Суду

47. Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

48. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Частиною третьою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

50. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

51. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010). 52. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

53. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

54. Із наявних матеріалів справи вбачається, що у цій справі ГУ ДФС у м. Києві з касаційною скаргою на судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду звернулось до Верховного Суду 21.02.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI.

55. З урахуванням наведеного розгляд касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020 (далі - ГПК України в редакції від 08.02.2020).

56. Частиною першою статті 300 ГПК України в редакції від 08.02.2020 передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

57. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України в редакції від 08.02.2020 учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

58. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

59. Такими чином пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

60. Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

61. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

62. Отже з`ясування наявності права в скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктів 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмету спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

63. В якості підстави касаційного оскарження судових рішень ГУ ДФС у м. Києві у цій справі посилається на ухвалення судового рішення апеляційного господарського суду без урахування висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 922/2870/18, від 25.07.2019 у справі № 910/14947/18 та від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16.

64. Надаючи оцінку наведеним скаржником підставам касаційного оскарження судових рішень судом враховується таке. Щодо подібності предмету та підстав заявлених вимог

65. У справі, що розглядається предметом судового розгляду є заява боржника про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство, обґрунтована виявленням в ході ліквідації за рішенням власників недостатності майна для задоволення вимог його кредиторів.

66. Аналогічним предметом судового розгляду та за таких же підстав подані до суду заяви у наведених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах № 922/2870/18, № 910/14947/18 та № 915/1490/16. Щодо подібності змісту заявлених вимог та встановлених судами фактичних обставин

67. У справі, що розглядається (№ 910/13706/19) суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом з огляду на недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у боржника наявні активи на суму 436,6 тис. грн, тоді як пасив складає 57 594,0 тис. грн. До того ж судом апеляційної інстанції взято до уваги, що на рахунку у боржника наявні грошові кошти у сумі 182 500,10 грн необхідні для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

69. Також судами встановлено, що ліквідатором було здійснено запити до державних реєструючих та контролюючих органів щодо виявлення майна боржника, за наслідком яких жодного майна у ТОВ "Каміа Плюс" виявлено не було.

70. Крім того встановлено, що органами доходів і зборів не було проведено відповідної перевірки, у зв`язку з чим 16.09.2019 ліквідатор ТОВ "Каміа Плюс" направив на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про припинення юридичної особи з додатками та проханням провести податкову перевірку. Проте станом на час звернення ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс" до суду податкова перевірка не проводилась.

71. Разом з тим апеляційним господарським судом з`ясовано, що в матеріалах справи наявна відповідь ГУ ДПС у м. Києві від 03.12.2019 № 56760/10/26-10-06-17 на запит ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс" у якій контролюючий орган повідомив, що податкова застава за боржником не реєструвалась, заборгованість за ТОВ "Каміа Плюс" не обліковується.

72. Враховуючи наведене судом апеляційної інстанції зазначено, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом, тому ГУ ДФС у м. Києві не позбавлене можливості провести позапланову перевірку ТОВ "Каміа Плюс" і на етапі провадження у справі про банкрутство. На підтвердження вказаного апеляційний господарський суд врахував правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі № 905/1675/18.

73. У справі № 922/2870/18 касаційний господарський суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції, яким визнано помилковим висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом, постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом скасовано, а провадження у справі закрито.

74. Зокрема, судом апеляційної інстанції у справі № 922/2870/18 встановлено, що станом на 10.10.2018 боржник має чотири відкриті рахунки в АТ "Єврогазбанк" та АТ "Укрексімбанк", що не відповідає положенням частини третьої статті 111 ЦК України.

75. У справі № 910/14947/18 Верховний Суд погодився з позицією апеляційного господарського суду щодо помилковості висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання боржника банкрутом, яким постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом скасовано, а провадження у справі закрито.

76. Судом апеляційної інстанції у справі № 910/14947/18 встановлено, що у порушення приписів частини четвертої статті 11 Закону про банкрутство, головою ліквідаційної комісії ПАТ "Юніті" при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, що виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство.

77. Крім того, апеляційним господарським судом встановлено недотримання під час проведення заходів з ліквідації юридичної особи вимог частини третьої статті 111 ЦК України щодо закриття ліквідаційною комісією (ліквідатором) до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Зокрема, судом встановлено, що за даними ГУ ДФС у м. Києві (лист від 18.09.2018 № 65625/10/26-15-08-01-22) у боржника наявний відкритий рахунок у цінних паперах у АТ "ОТП БАНК".

78. Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

79. У справі № 915/1490/16 Верховний Суд погодився з аргументами суду апеляційної інстанції, яким визнано помилковими висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника, ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу скасовано, провадження у справі закрито.

80. Судом апеляційної інстанції у справі № 915/1490/16 встановлено відсутність в матеріалах справи доказів надання ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТОРГІВЛЯ" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.

81. Також у даній справі Верховним Судом зазначено, що частина сьома статті 111 ЦК України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТОРГІВЛЯ" та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансово - господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов`язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов`язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним.

82. Проведений аналіз змісту наведених вище постанов на предмет подібності змісту заявлених в них вимог та встановлених судами фактичних обставин свідчить, що суди дійшли різних висновків щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом залежно від фактичних обставин встановлених за результатом дослідження різних за змістом доказів.

83. Так, із змісту вказаних постанов вбачається, зокрема, що: - у справі, яка розглядається суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на встановлені обставини наявності активів, які є значно меншими пасивів боржника та наявності на рахунку у боржника грошових коштів необхідних для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Крім того судами враховано, що ліквідатором було здійснено запити до державних реєструючих та контролюючих органів щодо виявлення майна боржника, за наслідком яких жодного майна у ТОВ "Каміа Плюс" виявлено не було, а також направлялась на адресу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві заява в якій повідомлялось про ліквідацію юридичної особи та необхідність проведення податкової перевірки, яка залишилась без реагування. До того ж враховано відповідь ГУ ДПС у м. Києві від 03.12.2019 № 56760/10/26-10-06-17 на запит ліквідатора ТОВ "Каміа Плюс", що як зауважено апеляційним господарським судом узгоджується із нормами чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство, які не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом; - у постанові від 02.07.2019 у справі № 922/2870/18 касаційний господарський суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо передчасності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на встановлені обставини наявності станом на 10.10.2018 у боржника чотирьох відкритих рахунків в АТ "Єврогазбанк" та АТ "Укрексімбанк", що не відповідає положенням частини третьої статті 111 ЦК України; - у постанові від 25.07.2019 у справі № 910/14947/18 суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного господарського суду щодо передчасності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури з огляду на встановлені обставини не надання головою ліквідаційної комісії ПАТ "Юніті" при зверненні до суду із заявою про порушення провадження у справі доказів наявності майна достатнього для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство, відсутності у боржника майна достатнього для покриття судових витрат, а також недотримання під час проведення заходів з ліквідації юридичної особи вимог частини третьої статті 111 ЦК України щодо закриття до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів рахунків, відкритих у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи; - у постанові від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16 касаційний господарський суд визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та закрито провадження у справі з огляду на встановлені обставини відсутності в матеріалах справи доказів надання ліквідатором до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.

84. Отже з сукупного аналізу змісту зазначених постанов вбачається, що встановлені судами обставини у справі, що розглядається та в постановах у справах наведених ГУ ДФС у м. Києві у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 922/2870/18, від 25.07.2019 у справі № 910/14947/18 та від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16 є відмінними та різняться між собою. Щодо подібності матеріально-правового регулювання спірних правовідносин

85. У справі, що переглядається, доводи касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві фактично зводяться до посилань про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм частини сьомої статті 111 ЦК України.

86. Водночас у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 922/2870/18 та від 25.07.2019 у справі № 910/14947/18 судами надавалась оцінка правильності застосування частини третьої статті 111 ЦК України.

87. Що стосується постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16 у цій справі судом надавалась оцінка правильності застосування норм частини сьомої статті 111 ЦК України.

88. У той же час у справі № 915/1490/16 за однакового правового регулювання спірних правовідносин у вказаній частині із правовідносинами цієї справи, мала місце відсутність в матеріалах справи доказів надання ліквідатором боржника органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства для проведення відповідних перевірок. Натомість у цій справі ліквідатор звертався до органів доходів і зборів із заявами про припинення юридичної особи з додатками (копії реєстраційних, первинних, бухгалтерських, податкових документів щодо господарської діяльності боржника за період з 2016 року) та проханням провести перевірку і видачі за результатами такої перевірки довідки про наявність/відсутність заборгованостей зі сплати загальнообов`язкових платежів, податків та зборів.

89. Судами у цій справі встановлено, що заяви ліквідатора про проведення перевірки залишились без задоволення, однак зроблено висновок про можливість проведення такої перевірки після визнання боржника банкрутом, що узгоджується із нормами чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство, які не містять такої заборони та узгоджується і відповідає позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у постановах від 10.05.2018 у справі № 922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі № 905/1675/18, яку обґрунтовано враховано судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи та відступу від якої суд не вбачає підстав.

90. Окрім у справі, що переглядається та у справі № 915/1490/16 є різними об`єкти касаційного перегляду. Зокрема, у справі № 915/1490/16 об`єктом касаційного оскарження була постанова апеляційного господарського суду ухвалення за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та відкриття ліквідаційної процедури у справі, тоді як у цій справі таким об`єктом є постанова апеляційного господарського суду ухвалення за результатом перегляду постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

91. Отже, у справі, яка переглядається, та у справах № 922/2870/18, № 910/14947/18, на рішення в яких посилається скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є подібним, тоді як у справі № 915/1490/16 є відмінними фактичні обставини з обставинами справи, що розглядається, а також різними є об`єкти касаційного оскарження.

92. Таким чином правовідносини у цій справі, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень не є подібними, оскільки у цих справах є різними встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин. Крім того у справі, що переглядається та у справах № 922/2870/18, № 910/14947/18 різним є матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а у справі № 915/1490/16 наряду з відмінними фактичними обставинами з обставинами цієї справи, також різні об`єкти касаційного оскарження.

93. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у редакції від 08.02.2020 суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

94. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

95. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

96. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

97. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

98. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

99. Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

100. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

101. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

102. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

103. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

104. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

105. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та справах наведених скаржником в якості підстав касаційного оскарження судових рішень не є подібними. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та постанову Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/13706/19 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді О. В. Васьковський В. Г. Пєсков