Ухвала КГС ВС № 910/6970/22

УХВАЛА 27 березня 2023 року м. Київ cправа № 910/6970/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу державної податкової служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління державної податкової служби у м. Києві (суддя Пасько М.В.) у справі № 910/6970/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Головне управління державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у м. Києві) 09.03.2023 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у м. Києві у справі № 910/6970/22. Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. ГУ ДПС у м. Києві, звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, суди першої та апеляційної апеляційної інстанції ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи. Також, скаржник зазначає обставини, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зокрема, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо вирішення питання про порядок та граничний строк нарахування податковим органом пені, право на нарахування якої виникло у контролюючого органу до 01.01.2021. Разом з тим, скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржником не зазначено норму права (абзац, пункт, частина статті, стаття), щодо якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. З огляду на викладене касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого ч. 2 ст.174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу державної податкової служби України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління державної податкової служби у м. Києві у справі № 910/6970/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Головному управлінню державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу державної податкової служби України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Картере