Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4080/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4080/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Мєзєнцева Є.І., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд: визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення від 09.12.2021 №231650001053 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), як такого, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків щодо непідтвердження наданими позивачем документами того, що позивач протягом 4 років станом на 01.01.1993 постійно проживав чи постійно працював у зоні посиленого радіологічного контролю. Позивач зазначає, що належним та єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Зауважує, що у спірному випадку факт видачі йому посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує те, що станом на 01.01.1993 він протягом 4 років постійно проживав чи постійно працював у зоні посиленого радіологічного контролю. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 в якості співвідповідача у справі залучене Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15.12.2022 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 №261650001256. зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 04.08.2022 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; в решті позовних вимог відмовив; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Головне управління ПФУ в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржили його в апеляційному порядку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №580/4080/22. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернута заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, залишеної судом без руху, в частині необхідності надання документа про сплату судового збору. У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_2 виданого 14.12.2007 Черкаською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянином, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю. Згідно з довідкою виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 30.08.2022 №2232 ОСОБА_1 з 16.09.1988 по теперішній час проживає в смт. Лисянка, Черкаської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Відомості щодо проживання ОСОБА_1 в смт. Лисянка з 16.09.1988 містяться також у довідці виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 07.12.2007 №4680. 04.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 №261650001256 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки позивач не підтвердив факт постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на січень 1993 року не менше чотирьох років. Листом від 12.08.2022 №2300-0215-8/36043 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.08.2022 №261650001256 як такого, що прийняте на підставі необґрунтованих висновків щодо непідтвердження наданими позивачем документами факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на січень 1993 року не менше чотирьох років. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні посиленого радіологічного контролю підтверджувався відповідним посвідченням 4 категорії, яке було належним і допустимим доказом того, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у смт. Лисянка Черкаської області, на території зони посиленого радіологічного контролю, не менше 4 років. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії та зобов`язуючи Головне управління ПФУ в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача відноситься до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду. Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що згідно із записами у трудовій книжці позивача він у період з 10.09.1988 по 04.12.1993 був членом колгоспу імені Петровського, яке розташоване у селі Яблунівка Лисянського району Черкаської області. Зауважує, що зазначений населений пункт відсутній у переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення. 27.01.2023 у Шостому апеляційному адміністративному суді зареєстроване клопотання про доповнення апеляційної скарги, за змістом якого Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить залучити, зокрема, витяг з протоколу від 20.01.2023 №2 засідання комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з яким посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_3 від 14.12.2007 НОМЕР_2 визнано таким, що підлягає вилученню, як таке, що видане необґрунтовано. 13.02.2023 від позивача надійшла заява, в якій позивач просить не залучати додатково надані докази. Також позивач зазначає, що ним був поданий адміністративний позов про скасування рішення про вилучення посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_3 від 14.12.2007 НОМЕР_2, у зв`язку з чим позивач просить зупинити розгляд апеляційного провадження до набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили. Вирішуючи питання про прийняття додатково наданих доказів, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд апеляційної інстанції зауважує, що обставини, на підтвердження яких відповідачем у вказаній справі надані додаткові докази - необґрунтована видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_3 від 14.12.2007 НОМЕР_2, виникли після прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення про відмову у призначенні пенсії, що є предметом оскарження у вказаній справі, та після розгляду справи по суті Черкаським окружним адміністративним судом як судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії також не ґрунтується на висновку про неналежність наданого позивачем посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи в якості документа, що підтверджує право особи на отримання пільг, передбачених Законом №796-ХІІ. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для приєднання до справи додатково наданих доказів. У розрізі наведеного, колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду справи за його позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформленого протоколом від 20.01.2023 №2, оскільки позивачем не доведено неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі про оскарження рішення відповідної комісії. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту порушених прав позивача, з огляду на наступне. Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 55 Закону №796-ХІ1 особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення віку на 2 роки за умови постійного проживання чи роботи у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання чи роботи в цей період та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно з частиною другою статті 55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Аналіз наведених положень свідчить про те, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу шостого частини другої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року. Відповідно до положень Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791-XII та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», смт. Лисянка Черкаської області до 01.01.2015 було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона). Статтею 14 Закону №796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія

4. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ (частина третя статті 65 Закону 796-ХІІ). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (частина четверта статті 65 Закону 796-ХІІ). Згідно з пунктом 6 Порядку видачі посвідчення, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок № 51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В. Пунктом 10 Порядку № 51 установлено, що посвідчення видається, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7). Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 у справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 у справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 у справі № 751/2738/17, від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а. Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою при призначення пенсії окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи надано також довідку виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 30.08.2022 №2232, згідно з якою гр. ОСОБА_1 проживає в смт. Лисянка Черкаської області з 16.09.1988 по дату видачі довідки. Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 №106, смт. Лисянка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент подання позивачем заяви про призначення пенсії та розгляду її Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а також розгляду справи у суді першої інстанції посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорювався. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає про помилковість позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо наявності підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з мотивів непідтвердження наданими позивачем документами того, що позивач протягом 4 років станом на 01.01.1993 постійно проживав чи постійно працював у зоні посиленого радіологічного контролю, у зв`язку з чим зазначає про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.08.2022 №261650001256 та, відповідно, наявність підстав для його скасування. У вказаній частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Втім, вказуючи на наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. З 01.04.2021 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», органи Пенсійного Фонду при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій застосовують принцип екстериторіальності, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій територіальними органами Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Організація стаціонарного прийому та обслуговування громадян» Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2015 №13-1 (далі - Положення №13-1) прийом громадян здійснюється протягом робочого часу органу Пенсійного фонду без поділу за територіальним (зональним, дільничним) принципом в межах території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду. Прийом та обслуговування здійснюються незалежно від взяття на облік (місця проживання, перебування) особи на території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду з питань: надання загальної інформації про умови, порядок призначення, перерахунку, виплати пенсій, сплату обов`язкових платежів, адміністрування яких здійснюється органами Пенсійного фонду, ведення обліку (коригування відомостей) про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; прийому заяв, передбачених абзацом першим пункту 1.1 розділу І, пунктом 5.1 розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, та заяви про підтвердження стажу роботи відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105. Додатком 6 до Порядку №22-1 передбачено, що заяви з питань пенсійного забезпечення, передбачені абзацом першим пункту 1.1 розділу І, пунктом 5.1 розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок), подаються до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (реєстрації) заявника. Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Абзацом 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з абзацами 2, 3 пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Як вбачається із матеріалів справи, із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. За принципом екстериторіальності територіальним органом Пенсійного фонду, уповноваженим на розгляд поданої позивачем заяви, визначене Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке і прийняло оскаржуване позивачем рішення від 10.08.2022 №261650001256 про відмову у призначенні пенсії. Таким чином, зважаючи на протиправність рішення від 10.08.2022 №261650001256 органом, який має вчинити дії, спрямовані на належний розгляд заяви позивача від 04.08.2022, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Суд першої інстанції в ухвалі про залучення співвідповідача у справі від 14.11.2022 правильно зазначив про неналежність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як відповідача у вказаній справі, втім, обираючи належний спосіб захисту порушених прав при розгляді справи по суті помилково визначив Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області органом, уповноваженим на розгляд заяви позивача. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи викладене, зважаючи на обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача, втім помилковість визначення в резолютивній частині рішення у якості органу, якого зобов`язаний вчинити відповідні дії, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції у відповідній частині. За вказаних обставин, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає задоволенню частково. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України). Враховуючи викладене, зважаючи на зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення органу Пенсійного фонду, уповноваженого на розгляд заяви позивача та прийняття рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни розподілу судових витрат та стягнення судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, а не Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області. Керуючись статтями 241, 242, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 у справі №580/4080/22 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» від 04.08.2022 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду». Змінити розподіл судових витрат. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 2466816535) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Cуддя-доповідач С.Б. Шелест Судді Є.І. Мєзєнцев О.Є. Пилипенко