Постанова 4857 № 460/27890/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/27890/23 пров. № А/857/5426/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (суддя Зозуля Д.П., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Рівне, дата складення повного тексту 16.02.2024), в адміністративній справі №460/27890/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, встановив: У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за №172350004845 від 16.11.2023 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з дати звернення за призначенням пенсії, а саме: із 09 листопада 2023 року; 3) стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору. Відповідач-2 позовних вимог не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 16.11.2023 №172350004845. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 08.11.2023, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з кожного відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при ухваленні вищевказаного рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо визначення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 * підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Скаржник просить врахувати, що відповідно до записів трудової книжки у період з 22.01.1990 по 28.02.1990 позивач працював у Рівненському виробничому об`єднанні «Азот» м. Рівне, з 02.04.1990 по 02.10.1991 працював на Рівненському радіотехнічному заводі, м. Рівне чиста зона. Та оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення спірної пенсії відсутнє. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не врахований майновий стан відповідача щодо стягнення судового збору. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково. Суд встановив наступні фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 звернувся 09.11.2023 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 16.11.2023 №172350004845 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Підставою такої відмови зазначено, що до загального страхового стажу враховано 27 років 2 місяці 19 днів. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить - 16 років 11 місяців 16 днів, станом на 1 січня 1993 року 2 роки 11 місяців 5 днів. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період з 04.04.1989 по 02.11.1989 (перетинається з періодом проходження військової служби), з 22.01.1990 по 28.02.1990, з 29.05.2013 по 02.12.2013 та з 25.04.2017 по 18.10.2017 (робота на підприємствах, які не знаходяться в зоні гарантованого добровільного відселення), з 06.03.2003 по 28.10.2008 робота у підприємстві, яке знаходиться в зоні посиленого радіологічного контролю (а.с. 10). Копією посвідчення Серія НОМЕР_1 , виданого 18.12.2001 Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с. 7). Відповідно до довідки виконавчого комітету Висоцької сільської ради від 07.11.2023 №1133, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає у с. Висоцьк Сарненського району Рівненської області з 07.11.1969 по грудень 1987 року, з 04.04.1989 по 12.02.1990, з 25.10.1991 по 20.11.1992 з 06.03.2003 по даний час (а.с. 9). Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів враховує наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин). Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII). Виходячи з аналізу наведених норм, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку має особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років. Суд встановив, що підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є те, що на його думку позивач станом на 01.01.1993 відпрацював (прожив) менше 3 років. Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Апеляційний суд встановив, що позивач має посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серія НОМЕР_1 , видане 18.12.2001. До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років. Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення категорії 3 засвідчує те, що позивач постійно проживав або постійно працював на час видачі відповідного посвідчення, у зоні гарантованого добровільного відселення та станом 1 січня 1993 року не менше трьох років, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Крім того, на підтвердження факту проживання та праці на території гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою виконавчого комітету Висоцької сільської ради від 07.11.2023 №1133, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживав у с. Висоцьк Сарненського району Рівненської області з 26.04.1986 по грудень 1987 року, з 04.04.1989 по 12.02.1990, з 25.10.1991 по 20.11.1992. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» с. Висоцьк Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст.55 Закону №796-XII, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у рішенні від 16.11.2023 №172350004845 послалось на те, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить - 16 років 11 місяців 16 днів, станом на 1 січня 1993 року 2 роки 11 місяців 5 днів. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період з 04.04.1989 по 02.11.1989 (перетинається з періодом проходження військової служби), з 22.01.1990 по 28.02.1990, з 29.05.2013 по 02.12.2013 та з 25.04.2017 по 18.10.2017 (робота на підприємствах, які не знаходяться в зоні гарантованого добровільного відселення), з 06.03.2003 по 28.10.2008 робота у підприємстві, яке знаходиться в зоні посиленого радіологічного контролю. Проте така аргументація відповідача-1 у спірному рішенні суперечить тому, що позивачу видано посвідчення (категорія 3) як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, що засвідчує факт постійного проживання або праці на території зони гарантованого добровільного відселення станом 1 січня 1993 року не менше трьох років. Статус ОСОБА_1 як потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідачами не заперечувався. Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом. Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Тобто, видане позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпів від Чорнобильської катастрофи категорії 3 підтверджує ту обставину, що позивач дійсно проживав чи постійно працював у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років, що підтверджує його право на зменшенням пенсійного віку на 3 роки для призначення пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону №796-XII. Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції правильне прийняв рішення про необхідність визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 16.11.2023 №172350004845. Водночас, колегія суддів також враховує, що згідно із статтею 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії. Тим самим, Пенсійний фонд має виключну владну компетенцію в питаннях призначення/перерахунку пенсії, яка повинна реалізовуватись у визначений законодавством процесуальний спосіб (процедуру). Згідно частини першої статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1). При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за №339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ №25-1). Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року. Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер. Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10). Враховуючи вимоги Порядку №22-1, у розглядуваній справі органом, що приймає рішення за заявою позивача про переведення (перерахунок) пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, структурний підрозділ якого визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення спірної пенсії та прийняв рішення про відмову. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід зобов`язати вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з 08.11.2023, відповідно до ст.55 Закону №796-XII. При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в призначенні спірної пенсії, а тому відсутні правові підстави для покладання на нього такого обов`язку, а, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у відповідній частині. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-XII від 09.11.2023 року, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення в частині вирішення позовної вимоги зобов`язального характеру без всебічного з`ясування усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині в силу приписів статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям у ній нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України). Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи фінансовим документом. Спір у вказаній справі носить немайновий характер. Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволено частково, в користь позивача слід стягнути з відповідача, який приймав спірне рішення, мінімальний законодавчо визначений і сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1073,60 грн. Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції майнового стану відповідача в частині стягнення судового збору, то такі судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки за приписами статі 139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обґрунтоване. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в адміністративній справі №460/27890/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 08.11.2023, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області і Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області витрат по сплаті судового збору у розмірі по 536,80 грн., і в цій частині прийняти нову постанову, якою відповідні позовні вимоги задоволити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 09 листопада 2023 року, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. сплаченого за подання позову. У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року в адміністративній справі №460/27890/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль